Організація транспортного господарства

Робота сучасного машинобудівного заводу пов’язана із переміщенням значної кількості різноманітних вантажів як за межами заводу, так і всередині нього. На завод в загальнозаводські або цехові склади доставляють сировину, матеріали, паливо, покупні вироби та інші предмети матеріально-технічного постачання, а із складів або безпосередньо із цехів заводу вивозять готову продукцію і відходи.

Всередині заводу транспортується сировина, матеріали та інші вантажі з загальнозаводських складів в цехи, заготовок, деталей і збірних вузлів між цехами, готової продукції та відходів - із цехів у відповідні склади.

Всередині цехів заготовки деталей і збірні одиниці в процесі виготовлення і складання транспортуються між коморами і дільницями, з однієї дільниці на іншу, а на дільницях - між робочими місцями.

У відповідності з цим розрізняють зовнішнє і внутрішнє транспортування вантажів; останнє ділиться на міжцехове і внутріцехове транспортування.

Транспортне господарство складається із транспортних засобів і будови загальнозаводського призначення (депо, гаражі, ремонтні майстерні).

Перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні і експедиційні операції є основними функціями транспортного господарства.

Значення транспортного господарства не обмежується переміщенням вантажів. Організація внутрізаводського транспорту і його робота здійснює безпосередній вплив на хід виробничого процесу і на собівартість випущеної продукції. Тому, основним завданням транспортного господарства заводу є безперебійне транспортування вантажів при повному використанні транспортних засобів і мінімальній собівартості транспортних операцій.

Транспортні засоби, які використовуються на машинобудівних заводах, класифікуються наступним чином:

1) за способом дії - перервної і неперервної дії;

2) за видами транспорту - колійні, безколійні, водні, підйомно-транспортні і спеціалізовані засоби;

3) за призначенням - зовнішній, міжцеховий, внутріцеховий;

4) за напрямком переміщення вантажів - горизонтальний, вертикальний (ліфти, підйомники), горизонтально-вертикальний (електричні мостові крани, кран-балки, автонавантажувачі та інші), похилий (похилі канатні і моноколійні дороги, конвеєри).

Для розрахунку потреби в транспортних засобах і наступній організації їх роботи необхідно визначити вантажообіг заводу, вантажні потоки та номенклатуру вантажів, що транспортуються.

Вантажообігомзаводу (або цеху) називається кількість вантажу, яка підлягає перевезенню за певний період часу (рік, квартал, місяць, добу). Вантажообіг - це сума окремих вантажних потоків.

Вантажопотоком називається обсяг вантажу, який переміщається за одиницю часу між двома пунктами.

До основних параметрів вантажопотоку відносять:

- потужність - вимірюється в тоннах, штуках, м³ за одиницю часу;

- фізико-хімічні властивості вантажу (штучний, сипучий, рідкий, газоподібний);

- маса вантажного місця;

- габарити;

- віддаль і профіль траси переміщення вантажу.

На підставі даних про потужність вантажопотоків в тоннах і віддаль між пунктами визначають обсяг транспортної роботи в тонно-кільметрах.

Дані з вантажообігу і вантажних потоків підприємства і окремих цехів доцільно представити у формі шахматної таблиці. За даними шахматних таблиць, планами цехів і генеральними планами заводів складають схеми (діаграми) вантажопотоків. Аналіз цих схем сприяє виявленню і ліквідації нераціональних превезень, досягненню прямоточності в перевезенні вантажів.

При міжцехових перевезеннях застосовують дві основні системи маршрутів руху транспортних засобів:

1) маятникова;

При маятниковій системі перевезень транспорт неодноразово обертається між двома вантажно-розвантажувальними пунктами (цехами, складами).

Схеми маятникових маршрутів бувають:

1) односторонні - застосовуються при перевезенні вантажів в одному напрямку (механічний - складальний, заготівельний - механічний.);

2) двохсторонні - при рівномірних за потужністю вантажопотоках в обидва напрямки (механічний - термічний);

3) променеві - організуються, коли із одного пункту перевозяться вантажі в декілька пунктів або навпаки доставляються із декількох пунктів в один (центральний склад в цехи, вивіз готової продукції із цехів на склад готової продукції).

2) кільцева система маршрутів базується на русі транспортних засобів, в одному напрямку по замкнутій лінії, на якій розміщені декілька вантажно-розвантажувальних пунктів, склади і цехи.

Розрізняють кільцеві маршрути з рівномірним, зростаючим, спадним вантажопотоком.

Систему маршрутів вибирають в залежності від розміщення на території підприємства цехів, складів, від продуктивності транспортних засобів, вантажу і т.д.

Техніко-економічне планування заключається в розробці річного плану, в якому визначається обсяг і вантажообіг перевезень; обсяг вантажно-розвантажувальних робіт; парк транспортних і підйомно-транспортних машин, показники використання техніки та інші.

Календарне планування ведеться в розрізі місяця, декади, зміни і полягає у встановленні календарних нормативів (тривалості транспортних циклів, нормативів простою під вантажно-розвантажувальні операції, періодичність доставки та ін.); розробки маршрутів і розкладів руху, встановленні режиму роботи вантажно-розвантажувальних постів, графіків подачі техніки, оперативних планів перевезень і змінно-добових завдань на основі уточнених планів виробництва і заявок цехів на виділення транспорту.

Диспетчерування перевезень спрямоване на успішне виконання змінно-добових завдань, контроль за правильним використанням техніки і організацією робіт на вантажно-розвантажувальних пунктах, забезпечення виконання розкладу руху транспорту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція. Організація транспортного, енергетичного господарства та матеріально-технічного постачання	\|	Організація матеріально-технічного постачання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.