Зміст принципу незастосування сили чи погрози силою та особливості його прояву в міжнародному економічному праві

Будь-яка держава при здійсненні своїх міжнародних стосунків зобов’язана утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності, так і політичної незалежності іншої держави. Така погроза або застосування сили є порушенням норм міжнародного права і Статуту ООН. Вони не повинні застосовуватися як засоби регулювання міжнародних питань. Агресивна війна є злочином проти миру, яка тягне за собою відповідальність за міжнародним правом. Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов’язані утриматися від пропаганди агресивних війн.

Кожна держава зобов’язана утриматися від організації підбурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або в терористичних актах в іншій державі.

. Це не може визнаватися законним.

Усі держави повинні на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права добросовісно виконувати свої обов’язки стосовно підтримання міжнародного миру і безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі Статуту ООН

25. Значення іноземних інвестицій та їх правове регулювання відповідно до законодавства України «Інвестиції» - будь-який вид майна, яке можуть передавати юридичні та фізичні особи для відповідного його вкладення (інвестування) однією державою в економіку іншої. Майном, яке може вкладатися під виглядом інвестицій, може бути: 1) матеріально-майнові (машини, устаткування, товари, об’єкти, що будуються, тощо), 2) немайнові (права та інтереси, інтелектуальна власність тощо); 3) грошові. Якщо вести мову про Україну, то нею були прийняті закони «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р., З У «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. Суттєве значення у цій сфері правового регулювання мають також закони України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р., Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р

26. Значення та правові засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні Однією з важливих умов успішної й ефективної зовнішньо-економічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Належне регулювання зазначених та інших відносин, безумовно, позитивно впливає на стан організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності,
а це значить — і на авторитет нашої держави у зовнішньоекономічних відносинах з іншими.

Надаючи великого значення зовнішньоекономічній діяльності, Основний Закон України встановлює, що її засади визначаються виключно законами України. Розглядаючи систему законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність і становить її правову основу, слід зауважити, що вона об’єднує закони та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальним законом, який заклав основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності між її суб’єктами, регулюються не лише законодавчими актами України, а й іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це постанови Кабінету Міністрів України, зокрема «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14 квітня 1999 р. У ряді випадків Кабінет Міністрів України приймає окремі постанови спільно з іншими державними органами. Як приклад наведемо такі постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України: від 26 грудня 1995 р. «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю» та від 12 грудня 1998 р. «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями».

Ряд нормативно-правових актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності затверджується відповідними указами Президента України. До таких можна віднести, наприклад, Положення про державний експортний контроль в Україні, яке було затверджене Указом Президента України від 13 лютого 1998 р., та «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» — 7 листопада 1994 р. та ін.

Окремі нормативно-правові акти приймаються іншими державними органами, приміром Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) затверджене наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р., а положення «Про порядок реєстрації та облік зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» — наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20 червня 2000 р.

Відповідні накази нормативного характеру видає Державна митна служба України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавство України про правове регулювання вирішення спорів в сфері зовнішньоекономічної діяльності	\|	Зробіть порівняльний аналіз принципів міжнародного економічного права та принципів зовнішньоекономічної діяльності України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.