Роль і значення Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року в регулюванні порядку укладання міжнародних економічних договорів

Віденська Конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. регламентує широкий спектр питань, пов’язаних з укладенням, набранням чинності, застосуван міжн договорів. Відповідно до цієї Конвенції регулюються і пит міжн договорів, зокрема й ек характеру. Конвенція набрала чинності 1980 р.

Конвенція складається з 8 частин: «Вступ» зазначається, що вона застосовується до договорів, які укладаються між державами. Укладення і набрання договором чинності» говориться про те, що кожна держава наділена правоздатністю укладати договори. «Додержання, застосування та тлумачення договорів» зазначається, що кожен діючий договір є обов’язковим для його учасників і повинен належним чином виконуватись. «Поправки до договорів і зміни договорів» «Недійсність, припинення і призупинення дії договорів» «Інші постанови» (ст. 73—75) ідеться про випадки правонаступності держав, відповідальності держав, про початок військових дій, дипломатичні та консульські відносини. «Депозитарій, повідомлення, виправлення і реєстрація» «Заключні положення» (підписання, ратифікація, приєднання, набрання чинності договором)

128. Світова організація торгівлі (СОТ) як міжнародна економічна організація СОТ створена 1994 р. на основі Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). За час свого функціонування ця міжнародна структура багато зробила для лібералізації зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння в торгівлі, знищення митних тарифів, усунення дискримінації у сфері торгівлі. Метою ж створення СОТ є здійснення міжнародних торговельних зв’язків через розроблення системи правових норм міжнародної торгівлі, контроль за їх дотриманням, а також забезпечення умов проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. Членство в СОТ передбачає обов’язкову участь держави у багатосторонніх угодах. Правовою базою СОТ є ряд багатосторонніх торговельних угод, яких було досягнуто під час так званого «Уругвайського раунду»(угода про торг тов., посл, інтелектуальн власн)

129. Система державних органів України, які здійснюють функції у сфері міжнародного економічного співробітництва і законодавче закріплення їх повноважень. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає систему державних органів, які покликані здійснювати функції державного регулювання у зазначеній сфері. До таких органів належать законодавчий орган — Верховна Рада України, а також ряд органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України. Важлива роль відводиться Національному банку України, який здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву нашої держави та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України. Він представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками. Антимонопольний комітет України (зд контроль за додержанням суб’єктами зовнішек діяльн антимонопольного законод)

130. Система міжнародного економічного права: поняття і загальна характеристика основних складових елементів У широкому значенні воно є сукупністю норм, що регулюють економічні операції будь-якого роду, за умови, що ці економічні операції виходять за межі правової системи однієї держави. Виходячи з такого розуміння угода щодо купівлі-продажу між особами, які знаходяться у різних державах, повинна регулюватися міжнародним правом. Автор не поділяє такого підходу, оскільки через необмежену сферу відповідних відносин неможливо зрозуміти зміст предмета регулювання. Виходить, міжнародне економічне право має охоплювати різнорідні правовідносини, в яких є як держава, так і суб’єкти. У такому випадку поняття «міжнародне економічне право» губиться в багатоманітності відповідних актів, що мають свої предмети регулювання і не взаємозв’язані між собою єдиною метою. У вузькому значенні міжнародне економічне право — це сукупність норм, що регулюють організацію міжнародних економічних відносин, головним чином макроекономічні відносини (протилежність відносинам мікроекономічним). За такого підходу, на думку авторів названого вище підручника, норми міжнародної торговельної системи будуть нормами міжнародного економічного права, а норми міжнародної купівлі-продажу — ні. Крім того, вони вважають, що використання норм національних правових систем у регулюванні сфери міжнародних правових відносин дає можливість назвати це право правом міжнародних економічних відносин.

З іншого ж боку, і в міжнародному праві існує категорія «імунітет держави», відповідно до якої держава звільняється від впливу правових систем інших держав, а також від впливу юрисдикційних (судових) органів іноземних держав.Міжнародне економічне право—це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва, що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнародного економічного права виділяють міжнародне торговельне право, міжнародне валютне право, міжнародне інвестиційне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Режим і принципи міжнародної торгівлі та їх правове регулювання	\|	Спеціалізовані установи системи ООН в системі міжнародних економічних організацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.