• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація технологічного обладнання для обслуговування і ремонту автомобілів

Технологічне обладнання, призначене для механізації технологічних процесів ТО і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту, є час­тиною основних виробничих фондів. Потреба в технологічному обладнанні на АТП і об'єднаннях різних розмірів рекомендується табелем технологіч­ного обладнання і спеціалізованого інструмента, в який включені три групи: обладнання загально технічного призначення, що застосовується в різних га­лузях народного господарства, в тому числі і на автомобільному транспорті; гаражне обладнання, тобто обладнання, що використовується тільки при ТО і ремонті автомобілів; нестандартизоване обладнання. До першої групи на­лежать металорізальні і деревообробні верстати, ковальсько-пресове, крано­ве та інше обладнання.

Залежно від призначення металорізальні верстати поділяються на уні­версальні, спеціалізовані (обробка деталей одного найменування, але різних розмірів) і спеціальні, призначені для обробки одного певного виробу. За­лежно від мас металорізальні верстати поділяються на легкі (масою до 1 т), середні (від 1 до 10 т) і важкі (більше за 10 т). У міру автоматизації метало­різальні верстати поділяються на автомати та напівавтомати з цикловим і числовим програмним управлінням.

Деревообробне обладнання поділяється за призначенням:

1 група - для різання і обробки деревини із зміною розмірів і форм;

2 група - для виконання загинальних, сушильно-теплових та інших допоміжних робіт;

3 група - для механізації верстатних, біля верстатних і транспортних операцій;

4 група - заточувальні верстати і обладнання, призначене для обслуговування дерево-обробного інструмента.

Ковальсько-пресове обладнання — це гідравлічні і механічні преси, обрізні і штампувальні автомати, ножиці і загинальні машини тощо. Залеж­но від мас ковальсько-пресове обладнання поділяється на легке (масою ме­нше за 9 т), середнє (10 ... 50 т) і важке (більше за 50 т).

Кранове обладнання розрізнюється за режимами роботи механізму го­ловного підйому: з ручним приводом; машинним приводом (легкі, середні, важкі, вельми важкі крани).

Гаражне обладнання розрізняється за призначенням і складністю. За призначенням виділяють обладнання для таких основних робіт: мийних і очищувальних; підіймально-транспортних, мастильних; заправляння масла­ми, повітрям і робочими рідинами; контрольно-діагностичних і регулюваль­них енергетичне обладнання, а також систем живлення карбюраторних, дизельних і газобалонних автомобілів; розбирально-складальних і ремонтних; шино-монтажних і шиноремонтних.

За складністю конструкції і проведення ТО і ремонту гаражне облад­нання поділяється на складне (вартість більше за 5 тис. грн), наприклад, стенд для перевірки гальмових властивостей; середньої складності (вартість 2... 5 тис.грн), наприклад, підйомники, мастило-роздаточні колонки; не­складне (вартість менше 2 тис. грн): слюсарно-монтажний інструмент, візки для зняття і установки коліс та ін.

Номенклатура технологічного обладнання, що випускається, різнома­нітна, тому для проведення порівняльної оцінки обладнання з метою його характеристики і подальшого вдосконалення необхідна його класифікація.

Принципи такої класифікації:

• функціональне призначення;

• технологічне розташування;

• принцип дії;

• тип приводу робочих органів;

• міра спеціалізації;

• міра рухливості;

• рівень автоматизації.

Основним принципом класифікації обладнання є функціональне при­значення, тобто належність до відповідного виду робіт. За функціональним призначенням обладнання, що застосовується в АТП для ТО і ремонту, мо­жна розділити на 8 груп: шиномонтажне і шиноремонтне; підіймально-транспортне; розбирально-складальне; прибирально-мийне; мастильно-заправне; обкаточне; спеціалізований інструмент; засоби для діагностування обладнання; засоби для діагностування і регулювання агрегатів, вузлів і сис­тем.

За принципом дії гаражне обладнання може бути інерційно-ударним, гідравлічним, ультразвуковим.

Діагностичне обладнання, відповідно до методу, на якому заснована його дія, може бути метричним, оптичним, віброакустичним та ін. За техно­логічним розташуванням все обладнання можна поділити на зовнішнє, вбу­доване, змішане.

Гаражне обладнання у зв'язку зі специфікою свого функціонального призначення належить до зовнішнього обладнання. Діагностичне обладнан­ня може бути зовнішнім, змішаним, вбудованим.

Зовнішнє обладнання встановлюється поза автомобілем і служить для періодичного контролю і обслуговування агрегатів і вузлів.

Вбудоване обладнання міститься безпосередньо на автомобілі (вбу­довується в автомобіль) і може здійснювати як безперервний, так і періоди­чний контроль в автоматичному або керованому режимах.

Змішаним обладнанням є таке обладнання, частина якого розташову­ється на автомобілі (накопичувачі інформації), а частина поза ним для ана­лізу інформації.

Зовнішнє обладнання поділяється на підвісне, підлогове, канавне, над-канавне.

За типом приводу робочих органів все обладнання може мати: механі­чний, електричний, гідравлічний, пневматичний, комбінований приводи.

За мірою спеціалізації все обладнання поділяється на вузькоспеціалі-зоване, яке можна використати тільки для одного типу рухомого складу, і спеціалізоване, що використовується для обслуговування будь-яких типів рухомого складу.

За рухливістю і рівнем автоматизації все обладнання поділяється на: пересувне, переносне, стаціонарне, ручне, механізоване, автоматизоване.

Ручне обладнання (неавтоматизоване) потребує обов'язкової участі ви­конавця під час його використання, всі операції при цьому проводяться вручну. Якість робіт, що виконуються таким обладнанням, багато в чому визнача­ється кваліфікацією і досвідом виконавця.

Автоматизоване обладнання потребує лише незначного втручання ви­конавця (оператора). При його використанні всі операції з ТО і ремонту ав­томобіля виконуються автоматично, виконавець тільки включає обладнання і задає потрібний режим.

Механізація процесів ТО і ПР рухомого складу автомобільного транс­порту є одним з основних шляхів поліпшення технічного стану транспорту, зниження витрат на підтримку його працездатності. У випадку здійснення механі­зації зменшується кількість ремонтних робітників, знижується трудоміст­кість робіт з ТО і ПР, підвищується якість їхнього виконання, поліпшуються умови праці ремонтних робітників. Зниження трудомісткості робіт з ТО і ПР досягається за шляхом скорочення часу виконання відповідних технологіч­них операцій внаслідок впровадження засобів механізації.

Великий вплив має механізація технологічних процесів на якість вико­нання ТО і ПР. Особливо це характерно для контрольно-діагностичних, мас­тильно-заправних, прибирально-мийних і монтажно-демонтажних робіт. Поліпшення якості виконання робіт з ТО і ПР сприяє підвищенню надійнос­ті роботи рухомого складу на лінії, скороченню потоків відмов і відповідно зменшенню обсягів робіт, що виконуються, часу простою рухомого складу в ТО та ремонті і в очікуванні ТО та ремонту, збільшенню часу його роботи на лінії.

Механізація виконання важких, трудомістких і небезпечних для здоро­в'я виконавця робіт сприяє не тільки зростанню продуктивності їхньої праці і підвищенню якості виконання ТО і ПР автомобіля, але і дозволяє знизити виробничий травматизм, професійні захворювання і пов'язані з ними втрати робочого часу.

Залежно від ступеня технічної озброєності, досконалості організації ТО і ПР, що планується, розвитку виробництва АТП механізація може здійсню­ватися:

- установкою необхідного обладнання, передбаченого технічною до­кументацією;

- впровадженням нового високопродуктивного обладнання, що замі­нює застаріле обладнання;

- модернізацією і удосконаленням обладнання, що є в експлуатації. Розроблення заходів щодо механізації ТО і ПР являє собою різнопланову, комплексну задачу, розв'язання якої необхідно здійснювати в тісному взає­мозв'язку з існуючими в АТП технологічними процесами, особливостями виробництва, що є виробничими площами, плануванням зон, дільниць, по­стів, технологічним обладнанням, іншими можливостями АТП, перспекти­вами його розвитку.

Завдання і кінцеві цілі механізації встановлюють у кожному АТП інди­відуально, на основі визначення потреб у механізації, які визначають вна­слідок вивчення процесу ТО і ПР, аналізу його недоліків. Залежно від вказа­ної потреби АТП в механізації підприємства можуть охоплювати: окремі операції або їхні групи; види робіт або їхні комплекси; передбачувані корін­ні зміни в технології ТО і ПР; будівництво нових виробничих корпусів; весь технологічний процес ТО і ПР. У випадку локальної механізації робіт окремих операцій ТО і ПР обов'язковою умовою повинно бути поєднання нових за­ходів з існуючими в АТП процесами ТО і ПР. Найбільше підвищення про­дуктивності і поліпшення умов праці під час ТО і ПР рухомого складу, особли­во за виконання важких і трудомістких робіт, забезпечує комплексна меха­нізація, яка охоплює всі основні, допоміжні і транспортні процеси. Для комплексної механізації і автоматизації процесів ТО і ПР створюються вузькоспеціалізовані, широко-спеціалізовані і універсальні лінії, комплекси і дільниці.

Вузькоспеціалізовані пости призначені для певної кількості операцій. Наприклад, спеціалізований пост для заміни двигунів автомобілів КрАЗ, спе­ціалізований пост для заміни ресор вантажних автомобілів.

Широко-спеціалізовані пости дозволяють механізувати цілий ряд робіт. Наприклад, спеціалізований пост для заміни передніх і задніх мостів, двигу­на, КПП, редукторів, ресор вантажних автомобілів.

Універсальні пости призначені для виконання всього комплексу робіт ТО і ПР автомобілів основних моделей в АТП. Порівняно з іншими постами ТО і ПР спеціалізовані пости забезпечують підвищення якості виконання робіт і продуктивності праці завдяки спеціалізації виконавців і обладнан­ня, що застосовується, можливість більш чіткого дотримання вимог і вказі­вок технології робіт, можливість застосування обладнання вузького призна­чення, підвищення кваліфікації робітників за рахунок чіткого відпрацюван­ня заходів щодо виконання обмеженої кількості закріплених за кожним опе­рацій, скорочення потрібного числа робітників, отримання економічного ефекту у зв'язку зі скороченням часу простою автомобіля на посту. У ком­плексних АТП невеликої потужності (за кількістю автомобілів) у зоні ПР використовують в основному універсальні пости, а в АТП середньої і ве­ликої потужності — спеціалізовані пости різного типу.

7.1 Мийне обладнання

Прибирально-мийні роботи проводять у спеціально виділеному і обла­днаному для цих цілей виробничому приміщенні або на відкритих майдан­чиках. Мийне обладнання для легкових автомобілів класифікується за мірою автоматизації — автоматизоване (мийні лінії, струмінно-щіткові установки), механізоване (струмінно-щиткове, струмінні установки) і ручне (в основно­му шлангові струмінні установки високого і низького тиску).

На СТО потужністю більше за 20 постів і великих АТП використову­ються потокові автоматизовані лінії для миття автомобілів. На менш потуж­них СТО і АТП використовуються струмінно-щиткові установки, як прави­ло, з установкою для сушки автомобілів і рідше – безщиткові струмінні установки.

Як допоміжне мийне обладнання застосовують шлангові установки для миття автомобілів загалом, дисків коліс, днища кузова, двигунів. У спе­ціалізованих технологічних зонах використовують установки для миття окремих деталей і агрегатів, пістолети для обдування стислим повітрям та інше допоміжне обладнання.

Можливі три режими роботи лінії: поодинокий, безперервний і нала­годжувальний. Перші два режими є автоматичними. Настроювання на необхід­ний режим здійснюється оператором за допомогою перемикача, встановле­ного на пульті управління кабіни.

Поодинокий режим застосовують для миття автомобілів, що надходять на мийний пост з інтервалами, які не забезпечують суцільний потік автомобілів. Безперервний режим передбачає миття автомобілів, що пере­міщаються на лінії безперервно з інтервалом 1,75 м. У випадку налагоджу­вального режиму всі блокування та автоматичні зв'язки порушуються і управ­ління роботою складових елементів ведеться за допомогою окремих кнопок.

Лінія М-133 являє собою комплекс обладнання для миття і сушіння лег­кових автомобілів, об'єднаний в єдину автоматизовану систему. До складу лінії входять:

- установка М-133 для миття дисків коліс;

- установка М-130 для зовнішнього миття легкових автомобілів;

- установка М-132 для сушки легкових автомобілів після миття;

- конвеєр П-540;

- кабіна з пультом управління;

- апаратна шафа;

- командоколери нажимної дії для автоматичного управління облад­нанням лінії.

Принцип роботи інших ліній майже не відрізняється від описаного.

Як миючі розчини рекомендовано 4-6 % розчин каустичної соди, нагрітий до t = 70 °С або знежирювальні і чистячі засоби серії "NEOKOR" із зниженим піноутворенням "NEOKOR" захист, "NEOKOR" антипіна. Біологічний розпад знежирювальних засобів "NEOKOR" складає 95 - 98 % протягом 10 - 14 діб.

Мийна установка 196 М4 (рис. 4.1) призначена для миття вузлів та деталей масою не більше 200 кг та габаритними розмірами що не перевищують 750 х 500 х 500 мм. Ємність для миючого розчину 0,25-0,3 м³. Час прогріву води до робочої температури 1,5-2 год. Підігрів миючого розчину здійснюється електричними нагрівачами загальною потужністю 12 кВт. Габаритні розміри установки 1320 х 1150 х 1000 мм.

Утановки для миття автомобілів GM-100 випускаються портального типу (автомобіль стоїть, а мийна установка переміщується по направляючих), тунельного (автомобіль рухається своїм ходом або за допомогою конвеєра, а мийна установка стоїть на місці) і комбінованого (і автомобіль, і установка рухаються у заданому режимі). Дані установки, як правило, працюють у комплекті з установкою для сушки автомобілів.

Утановка GM-100 складається із двох вертикальних і однієї горизонтальної щіток. Мийні щітки складаються із замінних щіткових елементів. Волокна щіток мякі, довгі, закінчуються пухоподібною кінцівкою, що запобігає пошкодженню лакофарбового покриття кузова.

1 - ванна; 2 - кришка; 3 - електронагрівач; 4 - апаратна шафа; 5 - насос з електродвигуном; 6 - фільтр; 7 - датчик реле температури; 8 - стояк; 9 - вимикач нагрівачів; 10 - автоматичний вимикач; 11 - сигнальна лампа; 12 - таймер; 13 -вимикач насоса   Рисунок 7.1 – Мийна установка моделі 196М4

У випадку підведення горизонталної щітки до передньої або задньої частини автомобіля, мийна установка зупиняється і горизонтальна щітка починає здійснювати зворотньо-поступальний рух у вертикальному напрямку. Кількість ходів щіток у вертикальному напрямку (задається програмою) залежить від ступеня забруднення атомобілів, що надходять на мийку. Установка рухається на рейсах і виконує два робочі цикли: миття і сушіння.

Установка GM-100 має потужність 27 кВт, тиск води 0,7 МПа, витрата води 100 л/хв., продуктивність 20-30 авт./год, габаритні розміри 10500 х 3805 х 3100 мм.

Установка М-121 призначена для миття автомобілів знизу та складається із миючих механізмів з рухомими соплами 2, помпи, станції, двох дистанційних вимикачів і апаратного щитка 1. Привод мийних механізмів складається із електродвигуна з редуктором, який здійснює рух колектора мийного механізму і кругового руху його сопел. Вода із колектора до сопел подається через шланги. Дистанційні вимикачі призначені для автоматичного вмикання і вимикання електродвигунів приводу мийних механізмів і насоса. Установкою можна керувати за допомогою дистанційних вимикачів і вручну. Продуктивність установка М-121 30-40 авт./год, витрата води 200-300 л/хв, тиск води 0,8 МПа, потужність приводу 15 кВт і габаритні розміри 3450 × 3790 × 1490 мм.

1 - автомобіль; 2 - горизонтальна щітка; 3 - напрямки руху горизонтальної щітки; 4 - вертикальні щіки; 5 - напрямки руху вертикальних щіток   Рисунок 7.2 – Схема мийки автомобілів на установці GM-100

Установка АМSS-6 ( рис. 7.3) складається із пересувної обмивальної рами, переносного пульта управління і пересувної сушильної рами. У обмивальній рамі є система електрозахисту та елементи управління горизонтальною і двома вертикальними щітками. У сушильну установку вмонтовані електричні турбовентилятори потужністю 7,5 кВт, витрата води 250-300 л/хв, габаритні розміри 10000 х 3100 мм.

1 - напрямні рейки; 2 - переносний пульт; 3 - мийна рама; 4 - сушильна рама   Рисунок 7.3 – Установка для миття автомобілів моделі АМSS-6

На початку мийки автомобіль стоїть на місці, а мийна установка рухається на рейках, сушильна установка здійснює холостий хід.

Обмивання автомобіля чистою водою здійснюється із сопел розташованих на першій рамі, змочування автомобіля – із сопел другої рами.

Установка для миття вантажних автомобілів моделі 6405-57 призначена для миття вантажних автомобілів КАМАЗ, ГАЗ і ЗИЛ як з дерев´яною платформою, так і з металевим самоскидним кузовом. Камера 1 установки зварена з теплоізоляційними стінками. У торцях камери є дверні пройоми. Виконавчим органом механічного приводу є вал 3, привод якого здійснюється від електродвигуна через черв´ячний редуктор 2.

Верхньою частиною камери переміщається кран-балка 5. На кран-балці встановлена відцентровий насос 9 типу 4КМ-6А, який подає під тиском гарячу воду до сопел. Вода подається із спеціального забірного бака 10, встановленого з правого боку камери.

Вода після миття збирається під камерою, звідки за допомогою насоса 11 подається до гідроциклонів. У гідроциклонах вода очищається від великих механічних домішок і потрапляє у бак-відстійник, який складається з чотирьох відсіків.

Після закінчення миття відключаються електродвигуни приводу кран-балки і насоса подачі гарячої води і включаються електродвигуни вентиляції і піднімання шторок дверних пройм. Після того як шторки піднімуться, кнопкою на пульті управління оператор може включити тяговий конвеєр, який виводить із камери обмитий автомобіль і встановлює наступний. Бункер бака-відстійника очищається від бруду автоматично, після миття певної кількості автомобілів (які встановлюються залежно від їх забруднення).

Оскільки у першому і другому бункерах відстою збирається більше, як у третьому і четвертому, то вони очищуються частіше. Приблизно за два рази очищення першого та другого бункерів третій і четвертий очищаються один раз. У баку-відстійнику, а також і в забірному баку постійний рівень води підтримується поплавковими клапанами.

Установка модель 6101-3 (рис. 7.5) призначена для зовнішнього миття шасі автомобіля і пропарювання агрегатів автомобілів.

Мийна камера 1 - зварна, теплоізольована обладнана піднімними дверима 2 з електромеханічним тросовим приводом. Всередині камери за допомогою електромеханічного тросового приводу 7 може переміщатися мийна рамка 8. Рамка обладнана шарнірно-важільним механізмом 5 , який приводиться в дію завдяки переміщенню рамки вздовж камери. Мийний розчин до камери підводиться за допомогою шарнірного гідранта 6. Для пропарювання агрегатів в камері є три шланги 9. Мийний розчин підігрівається парою у спеціальному бойлері. Насосна установка 4 складається із трьох насосів типу МС-50, які подають мийний розчин до мийної рами, і двох факельних насосів типу 4НФ для перекачування відпрацьованого розчину із піддона камери у бак-відстійник 3.

Рисунок 7.4 – Установка для миття вантажних автомобілів моделі 6405-57

Бак-відстійник розташований окремо від камери і є зварним теплоізольованим резервуаром, обладнаним водяними регістрами 10 для промивання бака, трубою 11 для зливу відстою з баку із поплавковим покажчиком рівня 12.

Автомобіль надходить у камеру на вантажонесучому пульсуючому конвеєрі. Перед миттям з автомобіля необхідно зняти колеса, кабіна і кузов. Парові шланги вставляють у картер двигуна, коробки передач і заднього моста вручну. Випарене масло стікає в піддон мийної камери. Після закінчення випарювання переключенням крана в шланги подається мийний розчин, промиваючий картер головної передачі. Продуктивність насосної установки 100 м³/год, температура мийного розчину 80-85 ^оС, тривалість випарювання 15 хв, габаритні розміри 9600 х 4300 х 4050 мм.

Рисунок 7.5 – Установка для миття шассі автомобіля модель 6101-3

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Абонентське обладнання для відеоконференц-зв'язку
7. Автопідприємства вантажних автомобілів
8. Автопідприємство пасажирських автомобілів
9. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
10. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
11. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
12. Алгоритм моделювання систем масового обслуговування

Переглядів: 11010