Без порушення фуфункції
З порушенням фуфункції, ступінь
Хронічний
Сечовий
Нефритичний
Нефротичний
Активний
Ремісія
Загострення
Присутня
Відсутня
Без порушення фуфункції
З порушенням фуфункції, ступінь
Швидко-прпрогресуючий
Присутня
Відсутня
Без порушення фуфункції
З порушенням фуфункції , ступінь
Клінічні критерії визначення гострого та хронічного ГН:
Скарги пацієнта, клінічна картина, зміни у лабораторних та інструментальних методах дослідження залежать від прояву синдромів захворювання, вказаних у класифікації. Окрім провідних синдромів, у хворих відмічаються наявність ознак:
- синдрому ураження ССС: задишка, кровохаркання, артеріальна гіпертензія, гостра лівошлуночкова недостатність (серцева астма та набряк легень), поширення меж тупості серця, ритм галопу, ослаблення І тону, акцент ІІ тону на аорті, схильність до брадикардії, зміни на очному дні (звуження артеріол, феномен “перехресту”, набряк пипки зорового нерва, точкові крововиливи);
- мозкового синдрому: біль голови, погіршення зору, підвищена м’язова та психічна збудливість, зниження слуху, безсоння, ангіоспастична енцефалопатія (еклампсія);
-астенічного синдрому: загальна слабкість, підвищена втомлюваність;
- анемічного синдрому: зниження гемоглобіну в крові;
- синдрому запального ураження клубочків: біль у попереку, гарячка, лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, гіпо- та гіпергамаглобулінемія;
- синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ): підвищений рівень продуктів деградації фібрину в плазмі крові, зниження рівня антитромбіну ІІІ та фібринолітичної активності, зниження протромбінового індексу, підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів, зміни рівня фібриногену.
Для ШПГН характерний гострий початок з розвитком сечового, нефротичного, гіпертензивного, астенічного, мозкового синдромів, а також з проявами серцево-судинної недостатності, енцефалопатії, синдрому ДВЗ.