Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Практичні функції провізора, необхідні для здійснення опіки

Фармацевтична опіка (ФО) – це частина медичного забезпечення, яке в рамках своєї компетенції здійснюють фармацевти, покращуючи якість життя пацієнтів.

Збільшення тривалості життя в державі, збільшення затрат на медичне забезпечення при невисоких економічних показниках сприяють само­лікуванню – лікуванню легких захворювань або підтримці здоров’я за допомогою безрецептурних ліків зі своєї ініціативи, при цьому відпо­ві­дальність лягає на пацієнта, який може звертатися за консультацією до лікаря або фармацевта. Щоб клієнт (пацієнт), затративши мінімальні за­соби, одержав максимальну користь, фармацевту треба бути консуль­тантом і контролером самолікування, тобто здійснювати фармацевтичну опіку (ФО).

У рамках ФО фармацевт є дистриб’ютором ліків, надає фармакотерапевтичні консультації і здійснює нагляд за побічними ефектами.

Головною метою діяльності фармацевтів є оптимізація ефективного лікування пацієнтів, особливо хворих ризик-груп і тих, що потребують тривалого медикаментозного лікування. Важливо знати при цьому фармакодинамічні й фармакокінетичні властивості препаратів для досягнення найкращих результатів при підборі індивідуального лікування хворих. Адже терапія хворих з хронічними за­хво­рюваннями (особливо серцево-судинними) є тривалою і не обме­жується монотерапією.

У процес лікування втягуються спеціалісти різних профілів як на госпітальному, так і на амбулаторному етапі. Тому якість надання ме­дичної допомоги дуже залежить від передачі опіки і відповідної інформації між медичними професіоналами.

По закінченні госпітального стану ідеальними є 2 шляхи опіки:

1) клінічний фармацевт або фармацевтичний сервіс клініки, де лікувався пацієнт, продовжує опіку над ним;

2) опіка делегується амбулаторній групі спеціалістів, включно і фармацевту.

Тобто створюється система фармацевтичної опіки хворих. Така система функціонує в США. В Європі вона впроваджується у різних країнах по-різному. Особливої уваги надають фармацевтичній опіці при відпуску безрецептурних препаратів.

Обставини, які знижують ефективність ФО:

– дефіцит часу фармацевта;

– недостатні навики спілкування фармацевта з клієнтом;

– недостатні знання фармацевта і клієнта;

– невпевненість фармацевта у своїх знаннях;

– негативне відношення лікарів до фармацевтичної опіки;

– недосконала структура первинного медичного забезпечення;

– недостатнє вироблення вітчизняних препаратів;

– невідповідність цін на ліки рівню доходів населення;

– практично не контрольована реклама;

– керівництво аптеками осіб без спеціальної фармацевтичної освіти;

– безрецептурний продаж майже усіх препаратів;

– думка, що комерційний інтерес вище всього.

У нашій державі доступність фармацевтичного забезпечення і його якість проблематичні. На сьогоднішній день існує формулярна система - спеціальні методичні рекомендації, що визначають кон­цепцію лікування захворювань і вживання безрецептурних засобів для самолікування. Але лікарі й фармацевти не мають некомерційної інформації про ліки, комерційна – не повна і не об’єктивна. Треба покращити співробітництво між лікарями і фармацевтами.

Відпускаючи будь-які ліки, особливо для самолікування, фармацевт зобов’язаний інформувати пацієнта про правильне вживання, попе­ре­джувати про можливі побічні явища і дії пацієнта при їх появі.

У рамках Належної Аптечної Практики (GPP або НАП) пропонується активне співробітництво між лікарем, хворим і фармацевтом, що дозво­лить оптимізувати використання ЛЗ і допоможе оцінити результати ліку­вання. Фармацевт сприяє підвищенню якості використання ЛЗ.

НАП ділить роботу фармацевта на 4 основних практичних напрямки і для цього потрібні стандарти:

І. Навчання пацієнта і профілактика захворюваності:

1) можливість конфіденційної бесіди;

2) консультація пацієнта;

3) забезпечення адекватності й професіоналізм консультацій;

4) забезпечення якості діагностичних тестів.

ІІ. Забезпечення раціонального використання рецептурних ліків:

1) прийом рецептів;

2) оцінка рецепта фармацевтом;

3) процедур, необхідних для підготовки ліків згідно виписаних рецептів;

4) подачі в доступній формі хворому або особі, що його доглядає, достатньої письмової й усної інформації для того, щоб добитися мак­симальної користі від лікування:

а) оцінка потреб, що базується на опитуванні;

б) використання алгоритму структуризованих запитань;

в) пріоритетність окремих груп пацієнтів (люди літнього віку, астматики);

г) пріоритетність окремих груп ЛЗ;

д) подача інформації про продукцію;

е) інформація на етикетці;

є) консультування біля прилавка;

ж) консультація телефоном;

з) використання чітких критеріїв направлення до лікаря;

і) дальше спостереження після консультації;

5) відслідковування результатів проведеного лікування;

6) документування професійної діяльності.

ІІІ. Самолікування:

1) кваліфікація персоналу;

2) визначення способів оцінки потреби пацієнта;

3) визначення ефективності і безпечності рекомендованої продукції;

4) визначення випадків, коли слід направляти хворого до лікаря і як далі про­водити спостереження.

ІV. Вплив на приписування і використання ліків.

1) правильність і повнота інформації в рецепті;

2) виготовлення в аптеці формулярів на ЛЗ;

3) співпраця з лікарями по виписуванню індивідуальних рецептів;

4) оцінка даних по використанню ЛЗ в медичній і фармацевтичній практиці;

5) оцінка рекламної інформації про ЛЗ;

6) розповсюдження аналітичної інформації формальною сіткою;

7) навчальні програми для спеціалістів охорони здоров’я;

8) довідкові видання, доступні для фармацевта;

9) конфіденційність даних окремих пацієнтів.

Вимоги ВООЗ до НАП конкретизовані і полягають також в участі фармацевтів разом з іншими працівниками охорони здоров’я в просвіт­ницьких кам­па­ніях по зміцненню здоров’я. Суспільство використовує фармацевта в якості експерта і оцінки ним:

– яка інформація є в розпорядженні;

– яка робота з нею проводиться;

– як спосіб життя, цінності визначають поведінку пацієнтів.

Фармацевти разом з іншими працівниками охорони здоров’я повинні зміцнювати здоров’я народу. Це полягає в кампаніях по зведенню до мі­німуму зловживань ліками і їх неправильного вживання.

Вони повинні підтримувати зв’язок з лікарем пацієнта при тривалому лікуванні, давати належні розумні поради, включаючи направлення па­цієн­та до лікаря.

При прийомі рецепта фармацевт повинен оцінити його за терапевтичними аспектами (фармація і фармакологія, чи потрібен призначений засіб даному пацієнту, чи нема протипоказів до призначення і чи нема взаємодії його з іншими ЛЗ), соціальні, правові й економічні аспекти.

При виявленні проблем необхідна бесіда з лікарем, котрий призначив лік. Фармацевт як член співтовариства медпрацівників зобов’язаний забезпечити, щоб інформація подана ним, співпадала з інформацією лікаря, який лікує пацієнта. Це за­безпечить безпечне, правильне і ефективне використання ліків. Інформація повинна бути представлена у письмовому вигляді. Разом з тим треба поінформувати відвідувача аптеки про протипоказання, взаємодію з іншими ЛЗ й побічні ефекти відповідно для конкретного пацієнта, тобто провізор повинен надати належну інформацію про ЛП, здійснюючи фармацевтичну опіку відвідувачів аптек. Фармацевт має все зробити так, щоб у пацієнта і людей, що його оточують, не виникло сумнівів щодо препарату і його дії.

Разом з лікарем провізор ведуть наступне спостереження за результатами лікування – оцінюють його результати зі згоди пацієнта, котрий повинен знати про методи проведення оцінки і повинен бути впевненим про збереження лікарської таємниці. Якщо виникла побічна реакція, фармацевт повідомляє про це лі­куючого лікаря, щоб він склав письмове повідомлення про неї і відправив згідно регламенту.

Вимоги ВООЗ до НАП і здійснення фармацевтичної опіки були конкретизовані в Європейській НАП. Практичні функції провізора з описом методики збору лікарського анамнезу, розробки плану моніторингу, профілактичних заходів щодо можливого прояву побічної дії повинні бути представлені в протоколах самолікування для кожного симптому чи недомагання, які можна вилікувати самостійно, згідно яких повинен діяти фармацевт. Для цього повинні бутивиділені спеціально підготовлені співробітники для рекомендації з самолікування.

Провізор повинен правильно оцінити проблеми пацієнта, тобто здійснити належну фармацевтичну опіку відвідувача аптеки при відпуску безрецептурного препарату для симптоматичного лікування безпечних для життя порушень здоров’я:

коли просять видати непрописаний препарат, фармацевт повинен отримати інформацію , яка оцінить проблеми здоров’я:

– у кого виникла проблема?

– які симптоми?

– як довго триває недомагання?

– які заходи вже прийняті?

– які ліки вже приймались?

фармацевт повинен вирішити, чи не пов’язані симптоми з серйоз­ними розладами здоров’я, і відправити хворого до лікаря;

при менш серйозній проблемі дати пораду, при якій використовувати ліки лише при необхідності.

При відпуску безрецептурних ліків провізор надає інформацію про препарат, використовуючи професійні знання і досвід при виборі ліків та враховуючи їх ефективність, якість і безпечність. Фармацевт має докласти зусиль, щоб не було ніяких сумнівів відносно дії препарату, впливу на певні симптоми і способу застосування. Потрібно попередити хворого чи його родину, коли і чому не можна приймати лік, про тривалість лікування, чому не можна його приймати довше, про можливі побічні ефекти і як їх розпізнати.

До речі, мужчини і жінки всіх вікових груп найчастіше використо­вують ліки від болю голови. Жінки приймають ліки в два рази частіше, більше приймають вітамінів і мінеральних речовин. З віком споживання ліків збільшується.

Список ОТС-препаратів, що добре продаються, виглядає таким чином: корвалол, гематоген, валідол, аскофен, активоване вугілля, аспірин, аскорбі­нова кислота (дешеві!). Симптоми і синдроми, які вимушують звертатися – це простудні захворювання, нервозність і безсоння, порушення травлення, незначні шкірні проблеми, біль голови, втома і закрепи. Тому найпопулярнішими є фармакотерапевтичні групи для лікування ГРЗ (27%) – кашель, нежить, біль в горлі, підвищена темпе­ратура, біль голови. Кожна доросла людина має ГРЗ 1-2 рази в рік, діти – 6-8 разів на рік.

Крім того, провізор повинен проводити дальше спостереження за ефективністю терапії за допомогою пацієнта.

У аптеці ще можливе консультування з питань самолікування без вживання медикаментів, наприклад, зі здорового харчування, харчових додатків, предметів догляду, з допоміжних засобів і пристосувань, засобів догляду за шкірою і діагностичних заходів.

 


Читайте також:

  1. II. Практичні завдання
  2. II. Практичні завдання.
  3. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  4. Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні
  5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  6. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  7. Алгоритм здійснення купівлі
  8. Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки відвідувача аптеки з симптомами застуди
  9. Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки пацієнта з печією при виборі безрецептурного препарата для симптоматичного лікування цього симптому поданий на мал. 19.
  10. Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки пацієнта з симптомами ураження шкіри.
  11. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
  12. Алгоритм надання провізором належної інформації про безрецептурний ЛП під час здійснення фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні уражень шкіри




Переглядів: 1928

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Еталони відповідей | ОТС-препарати. Критерії рецептурних і безрецептурних ЛП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.