• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПРОГНОЗУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЯ МОДЕЛІ ВІДПОВІДНО ДО РЕЗУЛЬТАТІВ.

ЗАГАЛЬНА МЕТА - ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ, ПРОГНОЗОВАНИХ ЦІЛЕЙ ТА ЗАВДАНЬ.

ТРЕТИННА ПРОФІЛАКТИКА.

ЗАГАЛЬНА МЕТА - ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕНННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЯК ВИДУ ДЕВІАНТНОІ ПОВЕДІНКИ

ПРОВЕДЕНННЯ КОНФЕРЕНЦІЇ.

ЗАГАЛЬНА МЕТА - СТВОРЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Соціально-педагогічної профілактики правопорушень

ЕТАПИ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ЗАXОДИ:

● ВИЧЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ;

● ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ З ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОІ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ;

● ВИЗНАЧЕННЯ «ГРУПИ РИЗИКУ» ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ МІСЦЕВОЮ СТРУКТУРОЮ СУБЄКТІВ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ;

● РОЗРОБКА ПЛАНУ ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ ЕТАПУ РЕАЛАЗАЦІЇ ТА ЕТАПУ МОНІТОРИНГУ;

2. ЕТАП РЕАЛІЗАЦІЇ

ЗАХОДИ:

● ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА;

● ВТОРИННА ПРОФІЛАКТИКИ;

3. ЕТАП МОНІТОРИНГУ

ЗАХОДИ:

● ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ У ДОСЯГНЕННІ ЗАГАЛЬНОЇ МЕТИ ТА ВИКОНАННІ ЗАВДАНЬ ЗА КРИТЕРІЯМИ ЕФЕКТИВНОСТІ;

Показниками ефективності проведеної прафілактичної роботи мають бути:

- Використання дільничними інспекторами міліції, шкільними психологами та соціальними педагогами відновних підходів у роботі з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом.

- Зменшення кількості випадків девіантної та делінквентної поведінки серед дітей, які навчаються в закладах освіти, обраних для апробації окремих елементів моделі.

- Зменшення кількості повторних правопорушень серед осіб, направлених дільничними інспекторами міліції.

Зосереджуючи свою увагу на роботі соціального педагога (соціального працівника) в умовах загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-освітніх училищ і коледжів, ми не можемо не говорити про його участь у профілактиці формування схильності до правопорушення як виду девіантної поведінки, оскільки контингент цих навчальних закладів складають підлітки, які й попадають у вікову групу ризику формування саме цього виду девіантної поведінки. Зрозуміло, що профілактичну роботу слід починати соціальному педагогу (соціальному працівникові) саме в умовах вказаних навчальних закладів.

Соціально-психологічний портрет юного правопорушника дає можливість означити основні соціально-психологічні критерії, за якими можна виділити «групу ризику» серед підлітків:

• соціальне сирітство;

• виховання у неповній або деформованій сім'ї;

• насилля у дитинстві з боку батьків;

• вживання наркотичних речовин та/або алкоголю;

•дезадаптованість з причини відсутності солідарності з моральними нормами суспільства;

• підвищений рівень тривожності;

• схильність уникати людей, тенденції до спілкування з малою кількістю людей;

• ухиляння від прийняття рішень;

• очікування контролю та прагнення залежності від інших;

• нестійка ідентичність.

Розглянемо зміст і сутність соціально-педагогічної профілактики правопорушень серед неповнолітніх у розрізі окремих етапів.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП.

Термін реалізації цього етапу - визначається періодом у три місяці.

Мета організаційного етапу полягає у створенні профілактичного середовища у конкретному загальноосвітньому навчальному закладі.

Основні заходи (завдання) організаційного етапу:

1) Вивчити та привести у відповідність документацію соціального педагога згідно Наказу Міністерства освіти та культури № 864 від 12 грудня 2006 року:

• кваліфікаційна характеристика соціального педагога;

• план роботи соціального педагога;

• тимчасові нормативи часу на основні види роботи;

• журнал реєстрації звернень учнів, батьків, вчителів;

• графік роботи соціального педагога;

• журнал щоденного обліку роботи соціального педагога;

• соціальний паспорт класу;

• облікова карта сім'ї дитини щодо якої здійснюється соціальний супровід;

• акт обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини;

• суб'єкти соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні загальноосвітнього навчального закладу.

2) Ознайомитись із нормативно-правовим забезпеченням діяльності соціального педагога і створити бібліотеку (каталог) правових документів України щодо реалізації соціальних програм стосовно різних категорій дітей, молоді та сімей.

3) Визначити спільно із шкільним психологом, класними керівниками, батьками основні проблеми та особливості поведінки підлітків конкретного загальноосвітнього навчального закладу, належність їх до певних молодіжних угрупувань, течій та субкультур.

4) На підставі критеріїв визначити підлітків, які входять до групи

ризику.

5) Вивчити досвід роботи з профілактики девіантної поведінки серед підлітків у конкретному загальноосвітньому навчальному закладі, наявний досвід соціальних педагогів та спеціалістів інших загальноосвітніх навчальних закладів і недержавних організацій у вирішенні подібних проблем; дібрати конкретні методики освіти та виховання, які можуть бути застосовані у профілактиці формування схильності до правопорушень у конкретному загальноосвітньому навчальному закладі; створити бібліотеку аудіо- та відео-матеріалів, літератури з відповідної профілактичної тематики.

6) Ознайомитись із структурою суб'єктів соціально-педагогічної діяльності у місті та області відповідно до переліку: державні організації; державні виконавчі органи та органи місцевого самоврядування; структури Міністерства праці та соціальної політики (центри зайнятості, притулки для неповнолітніх, кризові центри); структури Міністерства охорони здоров’я (лікарні та поліклініки, санаторно-курортні установи, санітарно-профілактичні установи, анонімні медичні кабінети); структури Міністерства освіти та культури (відділи освіти, методичні кабінети, центри опіки та піклування, центри практичної психології і соціальної роботи, навчальні заклади різних типів та форм власності, центри дитячої та юнацької творчості); структури Міністерства сім’ї, дітей та молоді (відділи у справах сім'ї, дітей та молоді, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, дружні клініки для молоді, реабілітаційні центри); структури Міністерства внутрішніх справ (виправно-виховні установи, приймальники-розподільники, служби у справах неповнолітніх, кримінальна міліція у справах неповнолітніх), структури Міністерства культури (бібліотеки, кінотеатри, будинки культури тощо); структури Державного комітету спорту і туризму (стадіони, басейни, спортзали, тіри, оздоровчі центри, спортивні секції, клуби тощо); недержавні організації: благодійні фонди, товариства, політичні партії та їх осередки, що працюють з молоддю та дітьми; громадські об'єднання, приватні соціальні служби, відділення міжнародних організацій, Товариство Червоного Хреста; фізичні особи: соціальні працівники, соціальні педагоги, практичні психологи, медичні працівники, вчителі, тренери, волонтери; спонсори: громадяни міста, приватні підприємці, місцеві комерційні фірми, підприємства тощо, які надають цільову благодійну допомогу на проведення профілактичних заходів (акції, друкування літератури профілактичного змісту, соціальна підтримка тощо).

Далі необхідно визначити перелік суб'єктів соціально-педагогічної роботи з якими буде взаємодіяти соціальний педагог конкретного загальноосвітнього навчального закладу (окрім держаних закладів, визначених нормативними документами, слід звернути увагу на неурядові організації, особливо дитячо-юнацькі організації, що працюють у сфері профілактики соціально-негативних явищ серед молоді, формування здорового способу життя та надають доступну кваліфіковану, анонімну та безкоштовну соціально-психологічну, консультативну, інформаційно-довідкову та правову допомогу, телефони «Довіри» тощо).

7) Розробити план заходів по проведенню профілактики формування схильності до правопорушень на первинному, вторинному та третинному рівнях серед підлітків у конкретному загальноосвітньому навчальному закладі.

8) Провести конференцію (нараду, робочу зустріч, круглий стіл) з представниками визначених держаних та недержавних організацій, метою якої є створення мережі організацій-партнерів, які спільно діятимуть у напрямку профілактики формування схильності до правопорушень, розподілити функції та визначення відповідальних осіб для подальшого відпрацювання чіткого та ефективного механізму взаємодії.

Безумовно, перелік заходів організаційного етапу є достатньо насиченим. Але це є особливо важливим для соціальних педагогів, які нещодавно закінчили вищий навчальний заклад і не мають власного практичного досвіду роботи, а також для розуміння ними цілісності (комплексності) процесу підготовки до проведення таких широкомасштабних заходів як профілактика формування схильності до правопорушень.

Зупинимось на деяких особливостях, які необхідно враховувати соціальному педагогу в своїй діяльності на всіх етапах моделі організації профілактики формування схильності до правопорушень:

1. Робота з профілактики даного виду девіацій вимагає від соціального педагога специфічних особистісних якостей, а саме: тактовності, обережності, делікатного ставлення, стриманості, суворої конфіденційності стосовно довіреної інформації, поваги до особистості дитини, відповідальності тощо. В цілому ці вимоги відповідають «Кодексу етики соціального педагога».

2. Процес підготовки лекційних матеріалів та тренінгів є достатньо відповідальним. Необхідно враховувати, що провідною діяльністю у підлітковому віці є спілкування з ровесниками та референтною групою. Інформація та навички, отримані на лекціях та тренінгах, неодмінно стануть надбанням ровесників із кола оточення і, таким чином, справлятимуть на них певний профілактичний вплив. Тому соціальному педагогу необхідно орієнтуватися в проблемах, запитах та особливостях підлітків відповідно до їх субкультури. При підготовці лекційний та роздаткових матеріалів слід користуватися перевіреною та правдивою інформацією із офіційних джерел, заснованою на засадах доказовості.

3. За умови, якщо лекцію проводить залучений спеціаліст, соціальному педагогу спільно зі шкільним психологом необхідно ознайомитися попередньо з її змістом, а за необхідності - скорегувати текст відповідно особливостей психічного розвитку дітей підліткового віку та даної мікрогрупи і дати необхідні рекомендації лектору.

4. При виборі партнерських організацій недержавного сектору для співпраці у даному напрямку необхідно враховувати репутацію як організації в цілому, так і її співробітників, яких ви запрошуєте до співпраці.

5. Щодо залучених спеціалістів, необхідно звернути увагу на їх професійний рівень як лекторів (тренерів).

6. Робота з групою ризику дотична з рядом серйозних проблем: вона може привернути небажану надмірну увагу з боку інших учнів, створити проблеми для цих учнів щодо інтеграції у групу ровесників тощо. У зв'язку з цим, робота з підлітками групи ризику повинна проводитись у загальних групах, а за необхідності - доповнюватись індивідуальними консультаціями соціального педагога або психолога.

7. Педагогічна занедбаність, шкільна дезадаптація, соціальне сирітство, входження до групи ризику є показником глибоких порушень у системі сім'ї дитини. Тому надзвичайно необхідною є тісна співпраця соціально педагога з психологом у напрямку реконструкції психосоціальних механізмів дитини у контексті сім'ї.

У подальшому описі етапів реалізації та моніторингу ми свідомо виключаємо деталізацію організації та проведення заходів, розкриваємо лише їх суть, залишаючи можливість соціальному педагогу на практиці самостійно вибирати, наповнювати та адаптувати необхідний матеріал для виконання поставлених завдань.

ЕТАП РЕАЛІЗАЦІЇ. Термін реалізації етапу складає 12 місяців. Загальною метою є обмеження розповсюдження правопорушень як виду девіантної поведінки. Особливістю є те, що реалізація складових цього етапу розпочинається одночасно. Ось чому так важливо на організаційному етапі визначити та спланувати взаємодію із залученими спеціалістами. Основні складові завдання та заходи етапу реалізації:

Три рівні профілактики підліткової злочинності різняться цільовими групами, методами роботи та інструментами (таб 4).

Таблиця 4

Читайте також:

1. Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки
2. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
3. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
4. Аналітичний підбір математичної моделі.
5. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
6. Багатокрокове прогнозування
7. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
8. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
9. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі
10. Бюджетне планування та прогнозування.
11. Бюджетне прогнозування
12. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.

Переглядів: 864