Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Фіскальна політика держави

Фіскальна (податково-бюджетна) політика– сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та негативного впливу циклічних коливань. Основні функції фіскальної політики:

ü формування державного та місцевого бюджетів (для фінансування державою виробництва певних товарів та послуг);

ü регулювання виробництва та інвестиційної діяльності підприємств;

ü регулювання рівня інфляції;

ü перерозподіл доходів та соціальне забезпечення.

Фіскальна політика буває стимулююча та стримуюча.

Стимулююча політика спрямована на підтримання високих темпів економічного зростання та досягнення високого рівня зайнятості. Для її проведення уряд країни збільшує видатки, зменшує податки або поєднує обидва заходи одночасно. Впровадження даних заходів стимулює збільшення інвестицій, ВВП та зменшує безробіття.

Стримуюча політика спрямована на зниження рівня інфляції попиту через збільшення податків, скорочення державних видатків або їх поєднання одночасно. Реалізація даної політики зменшує обсяги ВВП та інвестицій.

Бюджетна система країни – сукупність бюджетів різних рівнів, що регулюються певними нормами та формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни. Для унітарних держав бюджетна система має дворівневу структуру (державний та місцевий бюджети), для федеральних – трирівневу (додаються ще бюджети членів федерації). Державний бюджет– це грошовий вираз кошторису доходів і витрат держави за певний період часу (як правило, рік), який виражає економічні відносини між державою та іншими економічними суб’єктами з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, які призначені для виконання державою своїх функцій через розподіл та перерозподіл ВВП.

Джерелом бюджетних надходжень виступають: податки; доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності; платежі за ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі; державні трансфери тощо. Податкові платежі одночасно використовуються як джерело одержання доходів бюджету та фінансовий інструмент регулювання економіки. Податкові платежі – податок, збір, плата, внески і відрахування.

Податок –обов’язковий платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів та юридичних осіб у безспірному порядку (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ).

Збір– платіж, який стягується в основному до державних цільових фондів та місцевих бюджетів (пенсійний сбір, ринковий збір, курортний збір).

Плата –сума коштів, яка повертається державі за тимчасове або постійне користування ресурсами (плата за воду, рентна плата, орендна плата).

Сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів утворює податкову систему держави.За економічним змістом – це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функцій. Сутність податків відображається в їх функціях:

- фіскальна функціяполягає в тому, що саме за допомогою податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і відповідно джерел формування доходів держави;

- регулююча функціяполягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин, а саме: за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається регулювати процес накопичення капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного відтворення, захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів. В основному діяльність регулюючої функції спрямована на економічні і соціальні процеси у суспільстві;

- розподільча функціяполягає в тому, що через податки здійснюється перерозподіл вартості створеного ВВП між державою та домогосподарствами і підприємствами;

- контрольна функція;

- стимулююча функція;

- захисна функції.

Принципи оподаткування: принцип законності; принцип обов’язковості; принцип повноти; принцип незалежності; своєчасність.

Елементи системи оподаткування:

1) суб’єкт оподаткування– платник податку – фізична чи юридична особа, яка забезпечує та безпосередньо проводить його сплату;

2) об’єкт оподаткування – економічна категорія, яка обкладається податком; ним виступають прибуток (податок на прибуток), додана вартість (ПДВ), митна вартість робіт чи послуг, контрактна вартість товарів, митна вартість товарів, земля, природні ресурси;

3) джерело сплати– це дохід платника, з якого сплачується податок (не завжди співпадає з об’єктом оподаткування). Джерелом сплати виступають: прибуток, виручка від реалізації, позареалізаційні доходи;

4) одиниця оподаткування – це елемент (фізичного чи грошового) еквіваленту, яким проводиться сплата або зарахування в рахунок податкових платежів (в Україні – гривня);

5) ставка оподаткування– розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від обсягу оподатковуваних операцій розрізняють універсальні (ПДВ, акцизний збір) та диференційовані (фіксований с/г податок) ставки; за побудовою – тверді (ставки, які встановлюються у грошовому розмірі до об’єкта оподаткування) та процентні (ставки, які встановлюються у відсотках до доходу, прибутку чи обороту);

6) квота – частка в доходах платника, тобто частина прибутку, яку необхідно відрахувати до бюджетів, цільових фондів, згідно з діючим законодавством. Після вирахування квоти суб’єкт діяльності отримує чистий дохід, яким він розпоряджається на власний розсуд;

7) податкова пільга – дозвіл на часткове або повне зменшення суми податкового зобов’язання;

8) звітний податковий період– проміжок часу, за який платник податку повинен виконати в повному обсязі свою податкову роботу: декадний, місячний, квартальний, піврічний, річний. Протягом даного періоду мають своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори, правильно і своєчасно подавати податкову звітність за встановленою формою.


Читайте також:

  1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  3. V розділ. Товарна політика підприємства
  4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
  5. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
  6. VIII. Маркетингова політика комунікацій.
  7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  8. Аграрна політика
  9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  10. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  12. Активна і пасивна державна політика.




Переглядів: 591

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Грошово-кредитна політика | Класифікація податків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.