• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи розрахунку розмірних ланцюгів

Розв’язування задач з розмірними ланцюгами завжди складається з двох етапів: спочатку виявляють ланки, що входять у розмірний ланцюг і складають його умовну схему, а потім, вра ховуючи умову задачі, розв’язують її за допомогою математич­них методів. Перший етап роботи може бути складним і неодно­значним, особливо для багатоланкових просторових розмірних ланцюгів, до складу яких входять не тільки лінійні розміри де­талей, а й значення проміжків, натягів, ексцентриситетів, від­хилень форми, взаємного розміщення поверхонь тощо. Складальні розмірні ланцюги здебільшого є складнішими від детальних і отримують їх на підставі даних, взятих з багатьох робочих крес­лень (загального вигляду з усіма необхідними кресленнями вуз­лів і деталей).

Оцінюючи складність розмірного ланцюга, конструктор (тех­нолог, вимірювальник) часто з метою спрощення відповідальних розмірних ланцюгів вносить зміни у конструкції складових час­тин чи у способи позначення їх розмірів.

Як приклад для пошуку розмірних ланцюгів на рис 3.33 зо­бражено загальний вигляд відносно простої конструкції зубчастого редуктора. Пошук ланок будь-якого розмірного ланцюга почина­ють від замикальної ланки, задані розміри якої забезпечують за допомогою добору відповідних розмірів складальних ланок. Гра­ничні значення розмірів замикальних ланок розраховують чи при­значають відповідно до умов забезпечення якості виробу, тобто виконання ним встановлених функцій.

Як відомо, розмірний ланцюг є завжди замкненим колом, тому починаючи з будь-якого кінця розміру замикальної ланки послі­довно шукають усі розміри, які впливають на її значення, поки не прийдуть до другого її кінця, тобто замкнуть коло розмірів. На­приклад, розмірний ланцюг із замикальною ланкою J_Δ (рис. 3.33) містить 12 ланок, а розмірний ланцюг із замикальною ланкою Н_Δ складається з 6 ланок. Зазначені розмірні ланцюги, хоча й утворені багатьма ланками, однак пошук їх нескладний. Дещо складнішим є пошук розмірних ланцюгів для замикальних ла­нок, що забезпечують сходження ділильних конусів конічних зуб­частих коліс у одній точці по трьох взаємно перпендикулярних координатах, зміщення вершин ділильних конусів обох конічних коліс f_АМr відносно осей їх обертання, перетину цих осей, відхи­лень кута між осями ± Е_Σ, відстані між осями циліндричних зуб­частих коліс, їх паралельності f_х , перекошування f_y тощо. Пере­лічені розмірні ланцюги складаються як з лінійних, так і з куто­вих розмірів і є просторовими, тому спроектувавши всі ланки на заданий напрямок (переважно — напрямок замикальної ланки), їх зводять до лінійних розмірних ланцюгів.

Вимоги до точності замикальних ланок визначають: для конс­трукторських розмірних ланцюгів за функціональним призначен ням виробів; для технологічних — за точністю технологічних опера­ційних розмірів, а для вимірювальних — за заданою точністю вимі­рювання чи контролю.

Згідно зі стандартами розрізняють два типи задач: для задач пер­шого типу за заданими значеннями складових ланок визначають замикальну, а для задач другого — за заданою замикальною визна­чають значення складових ланок. Ланку вважають заданою, якщо відомими є її номінальний розмір та обидва його відхилення (чи граничні розміри).

Рис. 3.33. Розмірні ланцюги зубчастого редуктора

Обидві задачі розв'язують двома методами: повної та непов­ної взаємозамінності. Метод повної взаємозамінностіпередбачає такий зв'язок між ланками розмірного ланцюга, що забезпечує отримання значень замикальної ланки у заданих межах незалеж­но від значень складових ланок у межах їх допускних відхилень, тобто гарантує повну взаємозамінність деталей у складнішому виробі. Метод неповної взаємозамінностіполягає у тому, що гарантованою є взаємозамінність тільки за умови виконання зада­них додаткових умов. Наприклад, будь-який складний виріб може бути складеним тільки тоді, коли одна чи більше складових ла­нок матимуть лише встановлені розміри у межах їх допускних відхилень для кожного окремого комплекту решти складових деталей.

Задачі з розмірними ланцюгами розв'язують обома методами. Метод повної взаємозамінності (метод максимуму-мінімуму) полягає у застосуванні простих ариф­метичних дій, а метод неповної взаємозамінності — у застосуванні теорії ймовірності, способів регулювання, припасування, добирання розмірів складових ланок тощо.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
3. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
4. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
5. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
6. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
7. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
8. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
9. V. Обов'язки методиста кафедри педагогіки
10. VIІ. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті
11. А) Методика проведення заняття
12. А) Методика проведення заняття

Переглядів: 1831