• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теоретичні засади реалізації морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності: міжнародний досвід

Аналіз військових праць, доктринальних положень, вимог бойових статутів армій країн світу дозволяє зробити висновок, що військово-політичне керівництво вважає підтримання високого морально-психологічного стану збройних формувань одним з пріоритетів у сфері забезпечення національної безпеки.

У рамках комплексу заходів, які проводить керівництво західних країн з метою підтримання необхідного рівня бойової готовності та боєздатності військових формувань, особливу увагу приділяють морально-психологічній підготовці особового складу.

МПЗ здійснюють у ході всіх видів підготовки військ за спеціальними програмами, погоджують із завданнями збройних формувань і спрямовують на формування у всіх категорій військовослужбовців необхідних якостей. Кінцевим результатом є висока моральна і психологічна стійкість як окремого військовослужбовця, так і підрозділу, частини, збройного формування в цілому.

Основними рисами системи МПЗ службово-бойової діяльності армій країн НАТО є такі:

- її наявність практично у всіх структурах збройних формувань;

- розгалуженість і сувора підпорядкованість служб і органів;

- могутня матеріальна і фінансова база та численний висококваліфікований персонал;

- чітко визначені ідейно-теоретичні та методологічні основи морально-психологічної підготовки;

- дієве законодавче забезпечення;

- цілеспрямованість і масштабність морально-психологічної підготовки;

- комплексний підхід до завдань, що виконують;

- нерозривна єдність процесу навчання і виховання;

- добре організована практична діяльність.

Основними напрямками МПЗ збройних формувань країн НАТО є такі:

- формування у військовослужбовців військово-професійних якостей;

- розвиток позитивної мотивації до військової служби;

- виховання вірності національним цінностям;

- вироблення навичок виживання в полоні, підготовка до ведення тривалих бойових дій в екстремальних умовах;

- фізичне виховання особового складу.

Основними завданнями МПЗ збройних формувань країн НАТО є такі:

- впровадження у свідомість військовослужбовців переконань про перевагу демократичних інститутів та моральних цінностей, важливість збройних сил для захисту національних інтересів;

- пропагування ідей про наявність військової загрози;

- формування образу ворога;

- впровадження ідеї моральної обґрунтованості будь-яких дій у ході виконання службово-бойових завдань;

- розвиток у особового складу здатності зберігати самовладання і почуття відповідальності в складних умовах, уміння протистояти негативному інформаційно-психологічному впливу;

- соціальний захист прав військовослужбовців та військових пенсіонерів.

У збройних формуваннях СШАвідсутні єдиний орган, відповідальний за виховання військовослужбовців, та заступники командирів з виховної роботи. Головним суб’єктом виховання військовослужбовців є командир. У своїй роботі він спирається на спеціальний апарат із трьох служб:

- зв’язків з громадськістю;

- особового складу і тилу;

- військових священиків (капеланів).

Під керівництвом командира ці служби діють самостійно і узгоджено, гнучко й ефективно. Він визначає найближчі і перспективні завдання діяльності кожної служби, а також здійснює контроль за якістю виховної роботи з особовим складом. Цьому командирів навчають у військових коледжах, академіях і під час служби у військах. Більш того, як свідчить практика, командир, який не вміє ефективно співпрацювати з цими службами, не може розраховувати на просування по службі.

Роль зазначених служб у вихованні американських військовослужбовців нерівнозначна. Головною є служба військових священиків. Самі капелани називають інші служби офісними, тобто такими, які реагують тоді, коли до них звертаються. Капелани ж приходять до людини самі. Для них відчинені всі сторони життєдіяльності військовослужбовця – від побуту до виконання бойових завдань.

Капелани традиційно відіграють виняткову роль у системі виховання військовослужбовців. Не випадково видатний полководець Другої світової війни Д. Ейзенхауер заявляв, що гарний військовий священик коштує більше, ніж його власна вага в золоті.

Керівництво США розглядає церкву як важливий інститут, що формує моральні принципи і норми поведінки, виховує особовий склад в дусі моральних цінностей, що домінують у суспільстві. Релігійний вплив спрямовують на розвиток у військовослужбовців відповідальності, дисциплінованості, терпимості, фізичної і духовної гармонії, високого морального духу і самовідданості. Він дозволяє закріпити у свідомості особового складу стереотипи соціальної поведінки і автоматизм виконання будь-яких завдань.

У статутах американських збройних сил відсутнє чітке визначення обов’язків капелана. Така регламентація заважала б його діяльності. Основними напрямками роботи військових капеланів є:

- надання допомоги військовослужбовцям у задоволенні їхніх духовних потреб;

- проведення регулярних богослужінь;

- підтримання згуртованості та морального духу особового складу;

- розв’язання конфліктних ситуацій;

- інформування командира про настрої підлеглих;

- запобігання самогубствам;

- профілактика алкоголізму і наркоманії;

- відвідування хворих і поранених;

- турбота про родини військовослужбовців.

Командири всіх ступенів у роботі з особовим складом широко використовують рекомендації соціально-психологічної служби. Вона є у всіх видах збройних сил США (у кожній медичній роті є психолог, психіатр і соціолог, а також 6–8 їхніх помічників). У цілому в ній зайнято близько 8 тис. дипломованих військових і цивільних фахівців.

Соціально-психологічна служба сприяє рішенню таких питань:

- навчання військовиків методам розпізнавання порушень психіки;

- створення в підрозділах і частинах оптимального морально-психологічного клімату;

- зміцнення військової дисципліни.

Пріоритетним напрямком морально-психологічної підготовки у збройних силах США є формування і розвиток у військовослужбовців високих військово-професійних якостей.Вимоги до них закріплені у системі показників військової кваліфікації – інструменті, що сприяє росту професійної майстерності військовослужбовців.

Під професіоналізмом в американських збройних силах розуміють сукупність трьох елементів:

- спеціальних знань з основних сфер людської діяльності і безпосередньо своєї спеціальності;

- визнання суспільних цінностей і неухильне слідування їм у службі;

- корпоративності – членства в професійній організації разом з володінням спеціальними знаннями і прийняттям особливих зобов’язань.

Як свідчить практика, наріжним каменем професіоналізму військовослужбовців США є їх ґрунтовна гуманітарна підготовка.На думку Міністерства оборони США, військові дисципліни в національних військово-навчальних закладах не повинні перевищувати 15 % від загального обсягу навчального часу. Випускник військового коледжу повинен бути, в першу чергу, високоінтелектуальним, освіченим офіцером, який за багатьма параметрами випереджатиме випускника будь-якого престижного цивільного університету. Такий офіцер здатний швидко засвоїти обрану спеціальність після прибуття у війська.

Гуманітарним дисциплінам у військових навчальних закладах США приділяється до 50 % навчального часу на першому курсі, до 30 % – на другому, до 60 % – на третьому і до 70 % – на четвертому. Курсанти поглиблено вивчають політологію, основи економічної теорії, історію, психологію, правознавство, соціологію, світову культуру, основи військового керівництва, логіку, філософію, расову теорію, теорію лідерства, літературу, теологію, мистецтво, іноземні мови.

Володіння знаннями суспільно-гуманітарної спрямованості передбачає і статус сержанта професійної армії. У навчальних підрозділах та спеціальних курсах на вивчення гуманітарних дисциплін виділяють близько 80 % навчального часу.

Важливим напрямком формування морального духу американських військовослужбовців є виховання патріотизму. Воно містить у собі такі елементи:

- виховання почуття гордості за свою країну і її збройні сили;

- формування прихильності ідеалам і цінностям американського способу життя, переконаності у винятковості соціально-економічних основ США;

- виховання особового складу на історії і традиціях збройних сил;

- формування у солдатів і офіцерів духу корпоративності;

- широке рекламування військової служби.

У мотиваційній сфері патріотизм військовослужбовців займає перше місце.

Особливого значення у американських збройних формуваннях надають вихованню гордості за свою частину. Кожне об’єднання і з’єднання має умовний знак. Його носять на рукаві повсякденного обмундирування. Деякі частини мають також різні талісмани (тварини, птахи, окремі предмети). Навколо них поширюються повір’я, ніби вони приносять успіх у бою. В одній з повітряно-десантних дивізій таким талісманом вважається живий орел. Його винос є самим урочистим елементом будь-якого параду.

Одним з напрямків виховної роботи є морально-етичне виховання військовослужбовців, що характеризується двома особливостями.

По-перше, воно має яскраво виражену релігійну спрямованість і здійснюється на загальних принципах релігії: не заподій людям болю тим, від чого тобі боляче самому; не роби для інших того, що ти сам не любиш; роби для людей те, що зробив би для самого себе та ін.

По-друге, морально-етичне виховання військовослужбовців ґрунтується на фундаментальних загальнолюдських цінностях з урахуванням специфіки військової професії, а саме: честі, мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку. Вони закріплені у військовій присязі, етичному кодексі збройних сил США та інших нормативних документах.

Одним з основних напрямків морально-психологічної підготовки у американських збройних формуваннях є організація здорового способу життя. З цією метою розроблена програма профілактики алкоголізму і наркоманії. Вона складається з чотирьох частин:

- медичного контролю (проведення медоглядів раз на три місяці, вибіркових тестів на кокаїн, марихуану, опіум, транквілізатори, алкоголь);

- освітньої частини (заняття про шкоду алкоголю і наркотиків та наслідки їхнього вживання для організму);

- реабілітації військовослужбовців, у яких є проблеми, пов’язані з алкоголізмом і наркоманією (у кожному з’єднанні працюють консультаційні центри);

- звільнення військовослужбовців, як правило, тих, хто на службі вживали наркотики і алкоголь більше двох разів.

Винятково важливе місце в системі морально-психологічної підготовки військовослужбовців США приділяється фізичному вихованню особового складу. З цією метою з середини 80-х рр. здійснюється програма забезпечення відповідності фізичного розвитку військовослужбовців певним вимогам. Фізичний стан військовослужбовців визначають їхньою здатністю виконати комплекс фізичних вправ за нормативами. Наприклад, жінкам, що навчаються в навчальному центрі сухопутних військ Форт-Беннинг, необхідно виконати 60 віджимань на руках за 2 хв. Перевірку фізичної підготовки військовослужбовців проводять, як правило, раз на півріччя. Велику увагу приділяють контролю ваги особового складу.

Міністерство оборони США розробило спеціальні програми, що забезпечують реалізацію соціально-економічних прав військово-службовців.

Їхніми основними цілями є:

- підтримання високого морального духу військовослужбовців і членів їх родин, забезпечення ефективності їхньої діяльності, підвищення привабливості та престижності військової служби;

- забезпечення і підтримання соціально-побутового статусу військовослужбовців і членів їхніх родин на рівні, який необхідний для фізичного й інтелектуального розвитку;

- забезпечення зайнятості та підвищення освітнього рівня членів родин військовослужбовців;

- створення умов для раціонального використання позаслужбового часу військовослужбовцями і членами їхніх родин;

- підтримання сприятливих умов життя військовослужбовців і впровадження в їхню свідомість впевненості у завтрашньому дні.

Ці програми доповнюють інформаційні програми, що формують більш широку систему цінностей у рамках соціально-правової підготовки особового складу збройних формувань США.

Апарат духовного впливу на особовий склад бундесверу (збройних сил Німеччини)безпосередньо підпорядкований міністру оборони. При ньому створенораду з питань ідеологічної роботи, до складу якої входить 25 осіб. Вони представляють політичні партії, підприємців, профспілки, молодіжні організації, засоби масової інформації, католицьку та євангелістську церкви. У роботі ради регулярно беруть участь начальник центру ідеологічної роботи, генеральний інспектор бундесверу та інспектори видів збройних сил. Рада є консультативним органом. Вона розробляє рекомендації та пропозиції з питань ідеологічної роботи і подає їх на розгляд міністру оборони.

Військове керівництво Німеччини приділяє серйозної уваги проблемам ефективного використання людського фактора в сучасній війні, удосконаленню системи МПЗ діяльності військ. У корпусах діють відділи, в бригадах – відділення по особовому складу. За змістом МПЗ в бундесвері здійснюють за такими напрямами:

- доведення до свідомості військовослужбовців необхідності ретельного виконання свого службового обов’язку, переконання їх у тому, що їм є що захищати;

- мотивація до підтримання військової дисципліни і виконання бойових завдань;

- інтеграція бундесвера в суспільство (суспільство підтримує армію, армія захищає суспільство і державу);

- правове забезпечення військовослужбовців у процесі служби і після звільнення.

Одним з важливих напрямів МПЗ бундесверу є морально-психологічна підготовка особового складу. Її завдання – забезпечення психологічної готовності військовослужбовців до ведення активних бойових дій за будь-яких умов, подолання страху і паніки, зміцнення згуртованості, досягнення безперервного і стійкого управління.

Керівництво військовим апаратом ідеологічної роботи здійснюють перші управління по роботі з особовим складом, управління ідеологічної роботи та бойової підготовки головного штабу збройних сил, головних штабів видів збройних сил. Аналогічні функції виконують перші відділи штабів армійських корпусів, командувань ВПС та ВМС, дивізій та флотилій, перші відділення штабів бригад, авіаційних ескадр та ескадр кораблів.

У батальйонах (ескадрильях та на кораблях) штатні офіцери з ідеологічної роботи є радниками та помічниками командирів частин і підрозділів. На них покладена безпосередня відповідальність за організацію ідеологічної роботи. У ротах і окремих взводах є їх довірені особи, які користуються авторитетом серед особового складу. Їм доручено впливати на морально-політичний стан співслужбовців. Загалом питаннями організації МПЗ на професійній основі у бундесвері займається близько 1900 офіцерів та більше 300 священиків.

З особовим складом проводять заняття з громадянського виховання. Керівниками навчальних груп є, як правило, командири підрозділів. На допомогу їм міністерство оборони направляє тематичні розробки, щомісячні збірники ”Інформація для військ”, навчальні кінофільми, відеофільми, аудіозаписи, наочні посібники.

Важлива роль у вихованні та організації дозвілля особового складу відведена центру ідеологічної роботи, що розташований у Кобленці. Він є провідним навчальним закладом, де офіцери та унтер-офіцери навчаються і проходять перепідготовку з питань організації та ведення ідеологічної роботи з особовим складом. Центр підпорядкований заступнику генерального інспектора головного штабу бундесверу. У його роботі беруть участь інститут соціальних наук бундесверу, управління воєнно-історичних досліджень, Гамбурзька академія бундесверу, Мюнхенська медична академія бундесверу. Центр підтримує тісні стосунки з пропагандистським апаратом НАТО.

Система організації впливу на особовий склад бундесверу передбачає і роботу з допризовною молоддю. Ще у 1959 р. конституйовано посаду офіцера для роботи з призовним контингентом. Так звані “югенд-офіцери” також проходять підготовку у Кобленському центрі ідеологічної роботи.

Військовою пресою керує в бундесвері штаб інформації та преси, що безпосередньо підпорядкований міністру оборони. Він складається із трьох відділів: преси, по роботі з громадськістю та вербування поповнення.

Відділ преси організує видання газети “Бундесвер актуель” і двадцяти різних військових журналів. Видавництвом військових журналів та іншої військової періодики, а також виробництвом фільмів безпосередньо займається за дорученням штабу інформації та преси центр засобів масової інформації.

Важливим складником МПЗ є військова церковна служба бундесверу (60 – 80 % особового складу – віруючі). Церковну службу організують євангелістський та католицький воєнні єпископи. Вони призначаються відповідними церковними органами за узгодженням з міністерством оборони. У штабах військових округів контроль за організацією церковної служби здійснюють декани військових округів різних віросповідань. Їм підпорядковані штатні корпусні, дивізійні та бригадні військові священики. При військових училищах, шпиталях та інших територіальних закладах і установах бундесверу є також позаштатні євангелістські та католицькі священики. Кожні 1,5 тис. військовослужбовців євангелістів чи католиків утворюють общину на чолі із священиком.

У збройних силах Великої БританіїМПЗ здійснює апарат, що складається із чотирьох основних служб: просвіти, військових капеланів, організації дозвілля та побуту, пропаганди та інформації (по зв’язках із громадськістю). До їх складу входить більше ніж 3,1 тис. осіб.

Головною ланкою апарату є служба просвіти, що існує з 1846 р. Вона організовує та проводить щотижневі одногодинні заняття з політичної освіти у формі лекцій, бесід та дискусій, розповсюджує у з’єднаннях та частинах (на кораблях) періодичні та інші військові видання, відеокасети, організовує радіо- та телемовлення для особового складу .

Служба військових капеланів (священиків) існує з ХVII ст. Її очолює головний капелан, якому підпорядковані управління капеланів видів збройних сил. У штабах дивізій, окремих бригад, ескадр та на великих кораблях є капелани різних віросповідань із розрахунку один капелан на полк, батальйон (на флоті – на 800–850 військовослужбовців). Богослужіння проводять тричі на тиждень. Крім цього, статутом передбачена щотижнева ранкова молитва. Індивідуальна релігійна робота з військовослужбовцями відбувається у рамках щотижневої “години капелана”.

Служба організації дозвілля та побуту проводить роботу з військовослужбовцями та членами їх сімей у позаслужбовий час. Вона підпорядкована службі (управлінню) генерал-ад’ютанта збройних сил. Аналогічні служби є у штабах видів збройних сил, військових округів, командувань. У штабах до батальйону, дивізіону, ескадрильї та на великих кораблях виконують обов’язки офіцери цієї служби. Вони відповідають за організацію розважальних програм, керують мережею клубів, кінотеатрів, барів, відео- та дискотек.

Служба пропаганди та інформації(по зв’язках із громадськістю) відповідає за пропаганду та популяризацію збройних сил через цивільні засоби масової інформації. Її представники виконують зазначені функції також у тих країнах, де дислоковані британські війська, сили авіації та флоту. Апарат служби забезпечує організацію прес-конференцій, інтерв’ю військового керівництва, відвідування представниками засобів масової інформації та цивільними особами частин і кораблів, готує друковані та відеоматеріали для Бі-бі-сі, інформаційних агентств, телекомпаній, газет та журналів.

У полі зору служби інформації також питання підготовки та випуску друкованих видань міністерства оборони та видів збройних сил, яких налічується 110 найменувань.

У збройних силах Франції головну роль у МПЗ відіграє служба інформації та суспільних відносин (СІРПА), яка безпосередньо підпорядкована міністру оборони. Окрім цього існує служба соціальної дії (АСА), яка опікується роботою бібліотек, кас взаємодопомоги, офіцерських, унтер-офіцерських та солдатських клубів, різноманітних гуртків та секцій. У кожній частині, до окремого батальйону включно, є військові священики. Передбачено близько 2 тис. штатних посад фахівців з питань МПЗ.

Особливу увагу у збройних формуваннях країн НАТО приділяють інформаційно-виховній роботі за такими напрямками:

- формування у військовослужбовців поглядів і переконань, що відповідають характеру державної військової політики;

- забезпечення органів військового керівництва та офіцерського складу оперативною військово-політичною і службовою інформацією;

- інформаційний вплив на свідомість і поведінку особового складу з метою формування спонукальних мотивів і духовних стимулів до виконання навчальних і бойових завдань;

- задоволення культурних, релігійних та інформаційних потреб військовослужбовців;

- рекламування військової служби, створення і культивування позитивного іміджу збройних формувань у суспільній свідомості.

Разом з тим інформаційно-виховна робота має свою специфіку. Так, у збройних силах європейських країн НАТО вона виховує у особового складу почуття атлантичної солідарності, у США має виражену спрямованість на американізацію свідомості та світогляду військовослужбовців.

Інформаційно-виховній роботі в арміях іноземних держав притаманні такі спільні риси:

- наявність розгалуженої структури інформаційного апарату, до батальйону включно;

- насиченість висококваліфікованими спеціалістами з інформаційної роботи всіх ланок;

- могутнє інформаційно-методичне забезпечення всебічного інформування військовослужбовців;

- інтенсивне використання релігійного впливу.

Важливим завданням морально-психологічної підготовки вважається діяльність щодо формування у військовослужбовців морально-психологічної готовності до подолання труднощів і небезпеки в бойовій обстановці. Для цього, наприклад, командування бундесверу створює відповідні умови на заняттях і навчаннях, що дає можливість завчасно відчути труднощі реального бою. Практичні заняття, військові змагання, навчання насичуються елементами небезпеки. Останні повинні бути, як підкреслюється у вказівках з бойової підготовки, у межах припустимого для мирного часу ризику і забезпечувати реальне тренування психіки солдата.

На заняттях такими елементами є:

- подолання складних перешкод в умовах реальної небезпеки для життя військовослужбовців (форсування на танках глибокої річки по дну та ін.);

- наступ підрозділів безпосередньо за розривами снарядів своєї артилерії;

- форсування водних перешкод вплав зі зброєю і спорядженням на підручних засобах;

- обкатування особового складу танками і пересування на танках з наступним спішуванням на ходу;

- тривала активна діяльність з використанням засобів захисту від ядерної і хімічної зброї противника;

- здійснення тривалих маршів пішки в складних погодних умовах і вночі (особливого значення надають переходам при низьких температурах);

- пересування по труднопрохідній місцевості: болота, лісові масиви, невисокі гори.

Найбільшої ефективності морально-психологічна підготовка досягає в ході навчань і маневрів, коли максимально повно здійснюють моделювання обстановки і умов сучасного бою, створюють значні фізичні і психологічні навантаження на всі категорії особового складу. Труднощі, фізичні незручності, що породжують негативні емоції і стани, “активний противник”, обстановка бою дозволяють найкраще готувати особовий склад до війни.

Отже, у сучасних арміях світових країн накопичений значний досвід підготовки особового складу. Він може бути певною мірою використаний вітчизняними командирами та виховними структурами. Однак, не можна припустити простого копіювання без урахування історичних, економічних, соціальних, національних особливостей і традицій збройних формувань України.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II.1 Програмне забезпечення
3. II.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
4. III. Актуалізація опорних знань дітей та їхнього життєвого досвіду.
5. III. Етапи розробки програмного забезпечення
6. O міжнародний.
7. Qзабезпечення виконання завдань кожним відділом.
8. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
9. XX1. Забезпечення відкритості та прозорості при проведенні прийому до вищих навчальних закладів
10. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
11. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
12. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.

Переглядів: 1314