• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз стану військової дисципліни

Військову дисципліну аналізують з метою з’ясування реального стану справ у підрозділі, оцінювання ефективності вжитих і визначення додаткових заходів щодо її зміцнення. Аналіз військової дисципліни, як особливий вид діяльності, повинен задовольняти вимогам, ігнорування яких може призвести до необґрунтованих, а іноді і неправильних висновків. Такими вимогами є:

– безперервність;

– всебічність і глибина;

– комплексний підхід;

– комплексне застосування аналітичних прийомів та методів;

– участь всіх командирів і начальників.

Етапами аналізу стану військової дисципліни є такі:

– збір та систематизація даних;

– кількісний та якісний аналіз порушень;

– визначення їх причин;

– вивчення та оцінювання діяльності посадових осіб і військової громадськості щодо зміцнення військової дисципліни;

– оцінювання стану дисципліни;

– визначення заходів щодо її зміцнення.

Перший етап: збір та систематизація даних про стан військової дисципліни, є основою успіху всієї подальшої аналітичної роботи. Повнота і об’єктивність даних залежить від того, наскільки чітко і оперативно налагоджена система надання інформації у частині. Кожен командир і офіцер виховної роботи повинен бути зацікавленим у тому, щоб постійно і своєчасно мати повну інформацію про стан справ на місцях.

Основними вимогами до інформації є: об’єктивність, достовірність, повнота, своєчасність, системність, безперервність, наявність чітких організаційних форм. Вся інформація може бути поділена на такі групи:

– яка безпосередньо характеризує стан військової дисципліни;

– виховна робота щодо зміцнення дисципліни;

– організаційна робота щодо зміцнення військової дисципліни.

Джерелами даних про стан військової дисципліни є:

– доповіді командирів, начальників, посадових осіб добового наряду, рапорти чергового частини, накази, розпорядження;

– листи, скарги, заяви військовослужбовців, громадян;

– індивідуальні бесіди з військовослужбовцями;

– службові картки;

– контроль і перевірка виконання різних питань;

– участь у зборах і засіданнях;

– повідомлення військової комендатури, військової прокуратури, медичної служби, місцевих органів;

– особисті спостереження командирів.

Другий етап: кількісний та якісний аналіз порушень військової дисципліни, необхідний для виявлення найбільш небезпечних для бойової служби, бойової готовності частин і підрозділів явищ і тенденцій їх розвитку. Він дає можливість командирам та їх заступникам з виховної роботи зробити висновки про:

– загальні тенденції щодо стану дисципліни (покращення чи погіршення), відповідність досягнутого рівня дисципліни вимогам забезпечення виконання завдань бойової служби та підтримання бойової готовності;

– передові та відстаючі підрозділи і військові наряди;

– категорії військовослужбовців, які є головними правопорушниками;

– осіб, винних у здійсненні правопорушень, погіршенні показників дисципліни;

– характерні порушення, найбільш типові і небезпечні явища;

– питання зміцнення дисципліни і організованості, на вирішенні яких необхідно зосередити основну увагу.

Основою аналізу військової дисципліни є класифікація порушень та їх облік (див. підрозд. 18.2 та 18.3).

Третій етап: визначення причин правопорушень, дуже важливий етап, який вимагає досвіду і наукового підходу. Причини багатьох правопорушень не лежать на поверхні, вони різноманітні і часто приховані за всілякими обставинами. Нерідко типові правопорушення обумовлені різними причинами. Досвід роботи, психологія і педагогіка дозволяють визначити найбільш загальні причини правопорушень, які можна поділити на дві групи.

До першої належать ті, що пов’язані з індивідуальними особливостями військовослужбовців:

– низька свідомість;

– негативні риси характеру;

– шкідливі звички;

– нервово-психічні захворювання;

– хворобливий стан;

– слабкі знання вимог статутів;

– фізичні недоліки.

До другої групи належать причини, що пов’язані з недоліками виховної та організаційної роботи:

– слабке знання підлеглих;

– низька вимогливість начальників;

– відсутність твердого статутного порядку;

– слабкі знання вимог статутів, наказів, директив;

– слабка навченість військовослужбовців;

– низькій контроль за особовим складом, збереженням зброї та майна;

– викривлення дисциплінарної практики.

Особливу увагу приділяють причинам першої групи. Проте це ні в якому разі не зменшує відповідальності командирів за випадки порушень військової дисципліни.

Четвертий етап: вивчення та оцінювання роботи посадових осіб і військової громадськості щодо зміцнення дисципліни.

Предметом уваги на цьому етапі є виховні заходи, організаційна робота та дисциплінарна практика. Заходи аналізують за змістом, формами, категоріями військовослужбовців, участю офіцерів і активу у їх підготовці та проведенні.

У ході аналізу змісту виховної роботи командири та офіцери виховної роботи з’ясовують:

– як роз’яснюють вказівки Президента України, вимоги Військової присяги, статутів, наказів, директив;

– як виховують почуття чесності і непідкупності, дружби та військового товариства;

– як пропагують статутні взаємовідносини, необхідність дотримання законності.

Важливо також з’ясувати, як вирішують у підрозділі питання боротьби з пияцтвом, збереження зброї, майна, дотримання правил і мір безпеки, як роз’яснюють військовослужбовцям відповідальність за військові злочини.

Організаційна робота щодо зміцнення військової дисципліни передбачає комплекс заходів, які здійснюють командири, офіцери виховної роботи, штабу, військового тилу. Вони спрямовані на:

– організацію бойової служби;

– організацію служби бойових нарядів;

– організацію занять з бойової та спеціальної підготовки;

– турботу про матеріально-побутові умови особового складу;

– організацію дозвілля військовослужбовців;

– контроль і перевірку виконання вимог статутів, наказів, розпоряджень.

Аналіз дисциплінарної практики здійснюють за такими напрямками:

– обґрунтованість застосованих заохочень та стягнень;

– урахування індивідуальних психологічних особливостей військовослужбовців;

– відповідність заохочення виявленій старанності, а дисциплінарного стягнення – скоєному порушенню;

– своєчасність і правильність застосування заохочень та виконання дисциплінарних стягнень;

– гласність дисциплінарної практики;

– поступовість застосування заохочень і стягнень;

– дотримання законності в дисциплінарній практиці;

– правильність обліку заохочень і стягнень;

– узгодженість дій командирів всіх рівнів, єдиний підхід до застосування заохочень і виконання стягнень.

Під час аналізу дисциплінарної практики необхідно звернути увагу на такий вид заохочення, як скасування раніше накладеного стягнення. Не всі командири, особливо сержанти, його застосовують, а деякі взагалі про нього забувають і оголошують підлеглим заохочення без скасування раніше накладеного стягнення, що є порушенням вимог Дисциплінарного статуту.

Ефективність дисциплінарної практики підвищується, якщо в ній беруть участь командири всіх рівнів. Практика показує, що командири відділень, заступники командирів взводів, старшини рот недостатньо застосовують заохочення та стягнення. Іноді деякі молодші командири застосовують непередбачені статутом види дисциплінарних стягнень: стройові заняття та роботи в особистий час, заборону відвідування культурно-масових, спортивних заходів, перегляд телепередач. Ретельний аналіз дисциплінарної практики дозволяє своєчасно виявити і усунути ці відхилення.

П’ятий етап: оцінювання стану військової дисципліни (див. розд. 18).

Шостий етап: визначення заходів зміцнення військової дисципліни. У кожному окремому випадку та у кожному підрозділі вони будуть різні. Вказівки щодо попередження подій, злочинів, дисциплінарних проступків містяться у наказах Міністра внутрішніх справ, наказах та директивах командувача. Вони є результатом змістовного аналізу стану справ у військах, узагальнення багаторічного досвіду роботи командирів, офіцерів виховної роботи та громадських організацій і повинні бути основою планування.

Важливу інформацію для визначення заходів, командири та офіцери-виховники отримують із бесід з солдатами, сержантами і офіцерами. Це положення закріплене в Статуті внутрішньої служби, який зобов’язує начальників ураховувати в роботі пропозиції підлеглих.

Для кожної конкретної ситуації, яка склалась у підрозділі, існує декілька варіантів вирішення питань МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень, проте оптимальним може бути тільки один, інші не дадуть бажаних результатів і можуть бути помилковими. За умов виконання СБЗ такі помилки матимуть тяжкі наслідки.

Рішення на проведення заходів щодо зміцнення військової дисципліни приймає командир та його заступник з виховної роботи. На характер рішення впливають такі фактори, як службовий досвід, особливості мислення керівника, ставлення підлеглих до прийнятого рішення.

Причинами неправильних рішень, які інколи приймають, є недостатня ідейно-теоретична і професійна підготовка, слабке знання стану справ. У такому рішенні переважають не об’єктивні елементи, виявлені на основі глибокого аналізу обставин, а вольові, емоційно-суб’єктивні. Наведемо деякі типові причини помилкових рішень.

Підміна дійсного бажаним. При такому підході не враховують існуючі негативні явища, особливо небажані у даній ситуації, конкретних заходів щодо їх усунення не вживають. Командири і офіцери-виховники намагаються показати себе здібними керівниками, проявляють невиправданий оптимізм, приховують або маскують недоліки.

Перестрахування. При оцінюванні стану дисципліни і розробленні заходів щодо її зміцнення керівники прагнуть захистити себе від можливих докорів і звинувачень. У цьому випадку проводять заходи “для галочки”, без урахування конкретної обстановки.

Упередженість. Всупереч очевидним фактам виставляють невиправдано високу чи низьку оцінку дисципліни, приймають неправильні рішення. Частіше всього така ситуація виникає при зміні командирів і їх заступників з виховної роботи.

Половинчаті рішення. Застосовують там, де керівники не бажають бачити реального стану справ і разом з тим хочуть показати, що деякі заходи зі зміцнення військової дисципліни вони проводять. В цьому випадку питання до кінця не вирішуються.

Егоцентризм. Проявляється у прагненні керівника досягти вузької, як правило, особистої мети, бажанні завжди настояти на своїй оцінці дисципліни навіть всупереч спільним інтересам. Такі дії завдають великої шкоди, тому що ігнорують знання і досвід інших людей та вступають у протиріччя з об’єктивними умовами.

Усі ці причини негативно впливають на якість рішень, що приймають.

Найкращі результати дають заходи такої спрямованості:

– роз’яснення вимог Президента України, Міністра внутрішніх справ, командувача внутрішніх військ щодо МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень;

– зміцнення єдиноначальності, підвищення авторитету командирів;

– забезпечення особистого прикладу військовослужбовців;

– удосконалення індивідуальної виховної роботи;

– підтримання належного статутного порядку;

– активізація ролі громадських організацій;

– своєчасне і всебічне матеріально-побутове постачання;

– організація дозвілля;

– надання допомоги відстаючим підрозділам;

– поширення передового досвіду зміцнення військової дисципліни;

– попередження небезпечних негативних явищ.

У роботі зі зміцнення військової дисципліни командири та їх заступники з виховної роботи вирішують стратегічні і тактичні задачі, тобто турбуються про зміцнення дисципліни в перспективі і кожного дня.

Вимоги до бойової служби зобов’язують офіцерів у короткі строки забезпечити дисципліновану поведінку всіх військово-службовців. Отже, для цього необхідно оперативно розробляти заходи її зміцнення та енергійно впроваджувати їх у життя.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. I. Аналіз контрольної роботи.
4. I. ПРЕДМЕТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
5. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
6. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
7. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
8. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
9. SWOT-аналіз у туризмі
10. SWOT-аналіз.
11. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
12. V. Нюховий аналізатор

Переглядів: 3234