• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація овочівництва

Овочівництво – капіталомістка та трудомістка галузь сільського господарства. Овочі цінні та незамінні продукти харчування. Їх неможливо довго зберігати, значну частину переробляють: консервування, маринування, квашення. Овочівництво – складна галузь, в країні вирощується близько 120 овочевих культур.

Галузями овочівництва є: овочівництво відкритого грунту; овочівництво закритого грунту;

Галузь має такі особливості:

- низька транспортабельність;

- утруднена механізація окремих виробничих процесів, що вимагає значних затрат ручної праці;

- потреба у працівниках певної спеціалізації і відповідної техніці;

- неможливість рівномірно протягом року забезпечувати населення продукцією, а тому організація зберігання, консервування, сушіння, охолодження і швидкого заморожування овочів;

- велика трудомісткість робіт, що зумовлює високі сумарні затрати.

В овочівництві є такі напрямки:

- розсадні культури (капуста, помідори, цибуля на зелень);

- посівні культури (цибуля на ріпку, огірки, морква, столові буряки тощо);

- зелені культури (петрушка, щавель, редька, зелений горошок);

- інші овочеві культури (баклажани, перець солодкий, гіркий).

Основні виробничі процеси при вирощуванні овочевих культур:

- обробіток грунту і внесення добрив;

- сівби або садіння розсади;

- організація догляду за рослинами;

- збирання врожаю.

Слід враховувати, що овочеві культури більш вологолюбні і не витримують пересихання грунту, більше терплять від бурянів. Тому обробіток грунту під овочеві має бути спрямований на нагромадження в ньому вологи і поживних речовин, забезпечення доброї аерації, швидке прогрівання його навесні та знищення бур’янів. Для запобігання втрати вологи проводять лущення грунту. Під ранні овочеві культури проводять глибоку оранку.

Овочеві культури дуже вимогливі до вмісту поживних речовин у грунті. Систему удобрення в овочевій сівозміні треба запроваджувати з урахуванням грунтово-кліматичних умов району, наявності добрив тощо.

Насінний матеріал в овочівництві має велике значення. Насіння має відповідати посівним якостям. Перед сівбою його намочують, пророщують, гранулюють, обігрівають.

Основні способи садіння та сівби овочевих та баштанних культур – рядковий та квадратно-гніздовий, стрічково-гніздовий. ( широкі міжряддя -90-100 або 110 см чергуються з вузькими – 50-40 см. У ряду рослини розміщують гніздами на відстані 60-70 см одну від одної, це дає змогу проводити міжрядний обробіток грунту впоперек рядків). Для сівби використовують сівалки.

Широко застосовують розсадний метод вирощування овочевих культур. Розсаду висаджують вручну або механізовано.

Овочеві культури потребують ретельного догляду.Після сівби виконують досходове боронування посівів. Після боронування грунт у міжряддях обробляють культиваторами. Потім посіви проривають до визначеної відстані між рослинами.

Після висаджування розсади через 2-3 дні проводять перше розпушування міжрядь, в міру відростання бур’янів за вегетаційний період проводять ще 3-4 розпушування. У господарствах розробляють систему боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами овочевих культур. Важливий агротехнічний прийом – зрошення. Поливання розсади під час садіння є обов’язковим незалежно від того, на зрошуваних чи на богарних землях розміщені овочеві культури.

Найбільш трудомістким у вирощуванні овочевих культур є збирання врожаю, більше половини затрат праці припадає на виконання робіт вручну.Збирання помідорів, капусти, огірків – застосовують платформи; буряки-моркву – бурякопідкопувачі; цибулю – збиральні машини та сортувальниу пункт, капусту – комбайни.

До закритого грунту належать різні культиваційні споруди та утеплені грядки. Основне завдання овочівництва закритого грунту – це забезпечення населення свіжою продукцією в міжсезонний період, а також вирощування садивного матеріалу для відкритого грунту.

Залежно від призначення, можливих строків використання і техніко-економічних показників споруди закритого грунту можна поділити на: зимові та весняні теплиці; шампіньйонниці;парники; утеплений грунт;допоміжні господарські будівлі.

Найбільш складною спорудою є теплиці.

За конструкцією вони поділяються на: односхилі; двосхилі та блочні.

За внутрішнім устаткуванням на: стелажні; грунтові.

За строком використання на: весняні; зимові.

Теплиці складаються з фундаменту, каркасу, бокових і торцевих стін, покрівлі, всередині них є система опалення, освітлення, водозабеспечення і вентилювання.

Зимові теплиці будують ангарні і блочні під склом. Вирощують овочі протягом року. З 1м² збирають по 25-40 кг.

Весняні теплиці подібні до зимових, але дещо спрощені. У них розміщують меншу кількість обігрівальних приладів, вони можуть бути плівковими. Урожай овочів дають з квітня по жовтень, з 1м² збирають 15-25 кг овочів.

Джерела тепла: сонце, біологічне паливо, електрика.

Основні трудові процеси:

– підготовка і заміна грунту або його стерилізація;

– внесення добрив і обробіток грунту;

- садіння розсади або висівання;

– догляд за культурою до плодоношення;

– догляд і збирання врожаю в період плодоношення;

– ліквідація культури і дезинфекція приміщення теплиці.

Поширеною спорудою закритого грунту є парник. За будовою парники розрізняють: заглиблені; наземні; односхилі та двосхилі. За способом обігрівання вони бувають на біологічному, технічному та сонячному обігріві.

За строками використання розрізняють парники ранні (закладають в кінці січня – на початку лютого); середні (на початку березня); пізні (в кінці березня на початок квітня).

Ранні овочі вирощують у відкритому утепленому грунті – одержують продукцію на 20-25 днів раніше. В утепленому грунті найчастіше вирощують огірки та помідори.

Розсаду вирощують у парниках і теплицях. Потребу в парниковому господарстві визначають за обсягом виробництва і можливостіми одержання розсади з однієї парникової рами. В тепличних господарствах впроваджують раціональні культурозміни, вони дозволяють з однієї площі отримувати 3-5 врожаїв овочів.

В багатьох підприємствах закритий грунт поєднують з відкритим (також використовують закритий грунт для вирощування розсади).

В овочівництві важливими технологічними операціями є товарна обробка, зберігання та заготівля вирощеної продукції. Недостатня їх організація спричиняється до втрати 30 % продукції.У більшості регіонів України свіжі овочі використовуються лише 4-6 місяців у рік. Решта часу вони надходять у свіжому вигляді із закритого грунту, але із сховищ.

У більшості господарств овочі сортують одночасно із збиранням. У великих господарствах овочі звозять на спеціальні сортувальні пункти, де проводять товарну обробку, готуючи їх до реалізації у свіжому вигляді і для закладення на зимове зберігання відповідно до вимог діючих стандартів..

Овочі, що не відповідають стандартам – вибраковують і відправляють на додаткову доробку або угодовують худобі.

Незважаючи на великі різноманітності овочів, за особливостями зберігання їх можна об’єднати у три групи. До першої з них відносяться коренеплоди, цибуля, капуста, які перебувають під час зберігання у стадії спокою і найкраще зберігаються. Друга група включає овочі, представлені генеративними органами рослин – томати, огірки, кавуни, дині та інші. Дана група овочів менш лежкоздатна. Третя група – це листя овочевих рослин: салат, шпинат, зелена цибуля, петрушка тощо. Їх біологічні функції закінчуються з часу відділення від материнських рослин. Зберігання цієї групи овочів викликає найбільш труднощі.

На зберігання овочів впливають не лише умови вирощування, сорти, а й строки збирання та післязбиральна обробка. Строки збирання овочевих культур залежать від деяких факторів – ступіння зрілості й інтенсивність дозрівання, які визначають строки зберігання овочів. Виділяють три ступеня зрілості овочів – споживча, технічна і фізіологічна.

Споживча зрілість – це такий стан рослин, при якому завершилося нагромадження поживних речовин, але формування якості (смак, аромат) ще не закінчено. Дана зрілість настає через деякий час після дозрівання при зберіганні.

Технічна зрілість овочів передує споживчий. При зазначеній зрілості овочів стійкіші до їх транспортування, добре переносять теплову обробку.

Фізіологічна зрілість характеризується дозріванням насіння. Споживчого значення дана зрілість не має, оскільки в цей час у овочевих культур м’якоть є перезрілою.

Весь процес зберігання поділяється на три періоди: перший (підготовчий), при якому продукцію доводять до стійкого і придатного для зберігання стану; другий – охолодження її до оптимальної для зберігання температури та третій (зберігання) – підтримання оптимальних параметрів температури й вологості повітря у сховищах.

Для забезпечення населення свіжими овочами протягом року необхідно організовувати їх надійне зберігання. Зберігають овочі в у постійних і в тимчасових сховищах. Дуже важливо підтримувати оптимальні температуру та вологість повітря.

Раціональна організація товарної обробки, транспортування і зберігання овочів дає змогу забезпечити безперервне постачання їх населенню у свіжому вигляді, збільшити доходи підприємства.

Читайте також:

1. A. Організація уроку.
2. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
3. I. Організація класу до уроку та повторення правил техніки безпеки.
4. II. Організація і проведення спортивних походів
5. II. Організація перевезень
6. II. Організація перевезень
7. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
8. Адміністративно-територіальна організація
9. Блок 2 Організація діяльності виробництва
10. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
11. Бюрократична організація
12. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну

Переглядів: 2082