Організація садівництва і виноградарства

Садівництво і виноградарвто є традиційною галуззю сільського господарства України, яке має багатовікову традицію. Важливість галузі обумовлюється тим, що тут виробляються виключно цінні продукти харчування, які мають великі лікувальні якості; вони багаті на вітаміни, цукор, мікроелементи, вуглеводи та органічні кислоти. Науково-дослідним інститутом гігієни харчування встановлено, що норма споживання становить 79 кг плодів і ягід.

Кожна галузь має особливості, найповніше врахування яких має вирішальне значення у забезпеченні високоефективного виробництва. Це стосується і садівництва та виноградарства.

Особливості організації садівництва і виноградарства:

- стабільність виробництва плодів і ягід досягається лише за умов планомірного відтворення насаджень, тобто потрібно площі садів закладати завчасно, раніше, ніж перестануть плодоносити існуючі сади. Необхідно складати садообороти;

- плоди, ягоди і виноград здебільшого швидко псується і є малотранспортабельними, необхідно швидко реалізовувати або переробляти чи направляти на тривале зберігання;

- постійно аналізувати і оцінювати ринки збуту конкретних видів продукції, так як кон’юнктура ринку садівницької продукції змінюється;

- технології виробництва садівничої продукції мають бути максимально гнучкими, тобто необхідно прискорювати оновлення сортового складу, скорочувати строки загальної ротації насаджень.

Видовий склад плодових культур дуже різноманітний. До них належать:

- зерняткові - яблуня, груша, айва, горобина;

- кісточкові - слива, вишня, черешня, алича, абрикос, персик, мигдаль, кизил;

- горіхоплідні - волоський (грецький) горіх, фісташки, ліщина (фундук), каштан їстивний;

- цитрусові і субтропічні - мандарин, лимон, апельсин, грейпфрут, хурма, гранат, інжир, маслина.

До ягідних культур належать суниці, малина, смородина, аґрус, порічки.

За видами виконання технологічних процесів та організаційною структурою всі садівницькі підприємства об’єднують у чотири групи:

I – спеціалізовані.

Вони поділяють на:

- плодові (вирощують в основному зерняткові; кісточкові);

– плодово – ягідні ( плодово-ягідні підприємства відрізняються вищою питомою масою ранньої малотранспортабельної і швидкопсувної продукції для постачання в літньо-осінній і частково зимовий періоди року населенню міст і промислових центрів.

– плодово – розсадницькі ( поряд з виробництвом плодів і ягід займаються виробництвом посадкового матеріалу);

– виноградарські ( виробляють продукцію для споживання у свіжому виді і після технічної переробки. Частина з них вирощує садівничий матеріал для закладення і реконструкції насаджень);

– садівничо– виноградарські і виноградарсько-садівничі ( мають різну структуру насаджень і товарної продукції в залежності від розвитку садівництва чи виноградарства);

- плодово – консервні ( мають велику питому вагу продукції садівництва для переробки. В структурі насаджень до 40-70% відводиться кісточковим культурам, які дають високоякісні плоди для консервування);

– виноградарсько-виноробні (спеціалізуються на виробництві продукції в основному для технічних потреб і мають виноробні заводи);

- виноградарсько-плодово-виноробні ( на відміну від виноградарсько-виноробних виробляють для переробки не тільки виноград, але і плоди та ягоди).

II – неспеціалізовані – підприємства різних форм власності, в яких садівництво є допоміжною галуззю. Розміри галузі садівництва коливаються від 20-50 га до 150-200 га.

Основними виробничими процесами у садівництві є: вирощування саджанців, садіння, догляд за рослинами, збирання, зберігання і переробка продукції.

При визначенні розмірів плодових насаджень важливим фактором є співвідношення порід і сортів. В різних зонах України співвідношення різне.

Породний і сортовий склад плодово-ягідних насаджень добирають відповідно до зональних умов, виробничого напряму розвитку садівництва у господарстві, способу використання продукції (у свіжому вигляді чи для переробки), забезпеченості трудовими ресурсами та можливостей реалізації продукції.

Неправильний добір порід і сортів плодових дерев часто є причиною втрат продукції при її реалізації в період масового її збирання.

У різних зонах і економічних районах породно-сортовий склад плодово-ягідних насаджень має істотні відмінності.

Організація території садів і виноградників - одна з дуже відповідальних робіт. Від неї залежить раціональність використання землі, робочої сили, техніки удобрення, боротьби з шкідниками та хворими, збирання та обробка врожаю тощо.

Організація території саду і винограднику охоплює:

– вибір земельних ділянок під насадження;

– правильне розміщення порід і сортів на території саду;

– поділ їх на квартали, розміщення лісосмуг і доріг;

– розміщення господарських центрів, пакувальних приміщень, сховищ і підприємств, що переробляють продукцію.

При виборі земельної ділянки керуються рекомендаціями науково-дослідних установ щодо вибору грунтів, підґрунтя, глибини залягання грунтових вод.

Первинною ланкою організації території саду є квартал - частина саду обмежена садозахисними насадженнями і шляхами. Від розмірів, форми та раціонального розміщення кварталів великою мірою залежать використання техніки, захищеність саду від вітрів, використання бджіл, однорідність умов (рельєф, родючість грунту, мікроклімат) для вирощування певних порід і сортів та ін.

Кількість кварталів і їх розміри залежать від площі ділянки, відведеної під сад, співвідношення між висаджуваними породами і сортами, а також від рельєфу місцевості. Найбільш зручна форма кварталу прямокутна, довжина якої у 1,5 - 3 рази більша за ширину. На території кварталу має бути одна різновидність грунтів і однакова глибина залягання ґрунтових вод.

Оптимальні розміри кварталів - від 8-10 до 12-15, а у великих промислових садах - до 20 га, площа кварталу ягідників - 4-5 га, виноградників - 15-25 га. На ділянках з нерівною експозицією форма кварталів не завжди прямокутна і при розміщенні їх на схилах довші сторони спрямовують упоперек напряму схилів та панівних вітрів.

При виділенні кварталів основними є такі вимоги:

- створення захисту насаджень від пануючих вітрів;

- можливість продуктивного використання техніки;

- в одному кварталі розміщують одну плодову культуру та її сорти з одночасним дозріванням плодів.

Важливим елементом організації території саду є захист насадження, які, як правило, закладають за 2-3 роки до висаджування плодових дерев. Смуги навколо плодових насаджень створюють з 3-4 рядів дерев. Ряди в захисних насадженнях розміщують через 2,5-3 м один від одного. Відстань між деревами в ряду складає 1,5 м, а між деревами і кущами 0,75 м.

Вітроломні лінії створюють з 1-2 рядів сильнорослих дерев по межах кварталу, які висаджують через 250-300 м одна від одної. Для проїзду механічних засобів і циркуляції повітря у садозахисних смугах роблять розриви шириною 8-10 м.

Для зв'язку з кварталами у саду роблять шляхову мережу. У багаторічних насадженнях створюють магістральні, між квартальні та міжкліткові дороги. Магістральні дороги розміщуються відповідно до вимог загально районного планування. Ширина між квартальних доріг – 5-6 м, а міжкліткових – 4-6 м.

У виноградниках і ягідниках через кожні 100м впоперек ряди насаджень роблять додаткові (міжкліткові) шляхи для доставка добрив і вивезення продукції. Ширина їх у виноградниках становить 5 м, а в ягідниках 3-4 м. Ці шляхи поділяють виноградники на ділянки площею 4-5 і ягідники 2-3 га.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація овочівництва	\|	Особливості організації і оплати праці в рослинництві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.