Особливості розвитку процесуального права в Україні в період будівництва соціалізму (1917 р. по 1935 рр.).

Зміни в діяльності правоохоронних органів УРСР у воєнних умовах (1941-1945 р.р.).

22 червня 1941р. президія ВР СРСР прийняла указ «Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і в районах воєннилих дій».

До 1943р. трибунали діяли в складі трьох постійних членів, згодом- з участю засідателів. Терміни розгляду справ були короткими; вироки трибуналів не підлягали касаційному оскарженню; слухання справ було закритим. Командувачі арміями і округами і військові Ради могли призупинити виконання смертних вироків, які, як правило, вконувались негайно після винесення. Трибунали володіли широкою підсудністю і мали право розглядати всі злочинні діяння, виключаючи спекуляцію і хуліганство. В місцевостях, які знаходились в стані облоги, до «Провокаторів, шпигунів і ін. Агентів ворога, які закликали до порушення порядку», ростріл застосовівався без судового розгляду.

НКДБ і НКВС СРСР були об`єднані у загальне НКВС СРСР. Структура органів міліції не зазнала суттєвих змін.

Ще більш репрессивною стала діяльність органів держ. Безпеки. Було санкціоноване знищення в`язнів радянських тюрем. Органам НКВС було надано право розстрілу «у поза судовому порядку». Право застосування загороджувальних загонів та штрафних батальйонів. Встановлювалася карна відповідальність близьких родичів репресованих .

Відразу ж після визволення України відновили свою роботу обласні та народні суди, органи прокуратури.

В УРСР були створені Республіканська, обласні та міські надзвичані комісії.

Організаційні форми діяльності радяньської міліції у звільнених районах залишилися такими ж, як і до війни.

81. Зміни в діяльності радянського апарату в УРСР у воєнних умовах (1941-1945 р.р.) Нормативною базою змін державного устрою для керівництва УРСР стали закони, постанови інші рішення всесоюзного московського керівництва(про введення воєнного стану, перехід на воєнний лад тощо)В умовах війни діяли конституційні, спеціальні та надзвичайні органи влади.Державний механізм був підпорядкований фронту, воєнним потребам.В УРСР введено воєнний стан, а в прифронтовій зоні стан облоги . що привело до розширення правових повноважень військової влади.Проводилися надзвичайні заходи щодо охорони громадського порядку, запобігання паніки, грабежів, діяли військові трибуналиВлада зосередилася в Державному комітеті оборони ДКО на чолі із Сталіним, а на місцях у місцевих комітетах оборони на чолі з партійними і військовими керівниками.ДКО видава закони про створення воєнної прокуратури, про обєднання міліції і служби безпеки в єдиний спец.підрозділ НКВС, про створення батальйонів з винищення шпигунів і сіячів паніки. Міліцію переведено на казармений стан, залучено до оборонних боїв, до боротьби з бандитизмом і вилученням зброї у населення.Створені з міліції, внутрішніх військ та армії спец підрозділи проводили акції з депортації населення, ліквідації тих, хто перебував в ув’язненні. Евакуації, мобілізації, тиловому забезпеченні армії.Верховна рада та Раднарком виконували розпорядження ДКО. Військові. Промислові, оборонні наркомати дістали додаткові повноваження. Військовим органами влади стали ставки верховного командування., військові ради фронтів, Український штаб партизанського руху.

ВУЦВК затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Він закріплював демократичні приципи судочинства в кримінальних справах. КПК УСРР встановлював порядок впровадження слідства, порядок впровадження справи в народному суді, в раді народних суддів, реглементував судочинство ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків.

20 липня 1927 р. був затверджений новий КПК. Зміст нового КПК відображав тенденцію посилення силового тиску держави на суспільство. Право на захист було ліквідоване на стадіях попереднього слідства і дізання. Захисник був присутній лише на стадії судового розгляду. Значне коло справ підлягало розгляду надзвичайних судів і ревтрибуналів.

Демокр. Принципи судочинства в кремінальних справах були ідентичними і для цивільного судочинства, але порушувалися в меньшій мірі. ЦПК УСРР було прийнято 1924р. посилилося втручання держави у справи громадян. Зміни в адмін.тер. поділі республіки зумовили необхідність прийняття налогу ЦПК. Він був прийнятий 11 вересня 1929р. В ньому з`явилися нові статті, що регламентували справи про неспроможність фіз. і юрид. осіб.ЦПК передбачав слухання деяких справ в закритому засіданні.

Як у кримінальному так і в цивільному процесі діяв тільки касаційний порядок перегляду судових рішень.

83. Характерні ознаки цивільного законодавства в Україні в період будівництва соціалізму (1917 по 1935 р.р.).

Цивільне законодавство було спрямоване на розширення і зміцнення державної власності як основи радянського ладу. Так, Рада Народних Комісарів УСРР у 1921 році приймає постанову “Основні положення про заходи по відбудові великої промисловості, підвищенню і розвитку виробництва”, у відповідності до якої державні органи отримували право створювати на засадах госпрозрахунку особливі об’єднання великих державних підприємств.
В умовах непу дозволялася діяльність кооперативних і приватних підприємств, запроваджувалися плати за користування транспортом, поштою, телефоном, телеграфом, за комунальні послуги, надавалося власникам право відчужувати власність (за винятком сільських будівель).
З 1923 року в Україні набуває чинності Цивільний кодекс РРФСР 1922 року. Структурно він складався з чотирьох частин. У загальній частині визначалися основні положення, суб’єкти та об’єкти цивільних прав, угоди, давалося поняття позовної давності. Право власності регулювалося нормами, що вміщувалися в розділі “Речове право”, а розділ “Зобов’язальне право” містив норми, що регулювали зобов’язання з договорів і зобов’язання з безпідставного збагачення та завдання шкоди. Забезпечувалася певна свобода договорів. Визначалися загальні умови, за якими укладалися угоди. Зверніть увагу, що однією з особливостей зобов’язального права було застосування статей Кримінального кодексу за порушення цивільних договірних відносин.
Цивільний кодекс дозволяв приватну власність на ненаціоналізоване майно, але свобода розпорядження ним обмежувалася інтересами держави, яка могла розірвати невигідний для неї договір. Приватна власність мала три форми: одноособова власність фізичних осіб; власність декількох осіб, які не складають об’єднання (загальна власність); власність приватних юридичних осіб.
Четвертий розділ вміщував норми спадкового права. Право спадщини по закону і заповіту допускалось у межах 10 тис. крб. вартості майна. Та частина майна, що перевищувала встановлену вартість, переходила у власність держави.
В наступні роки було прийнято ряд важливих нормативних актів: положення про державні промислові трести, про належні державні будинки в містах і селищах міського типу та про порядок використання житлових приміщень у цих будинках; постанова ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 6 лютого 1929 року “Про авторське право” тощо.

84. Характерні ознаки кримінального законодавства в період будівництва соціалізму(1917-1935 р.р.)

На початку 30 років у зв’язку з жорсткими, незаконними методами індустріалізації і колективізації, опору їм з боку суспільства стає більш жорстким законодавство щодо відповідальності за виконання чи порушення розпоряджень уряду у кримінальному порядку.Санкції стають неадекватно жорстокими, засоби впливу починаються з крайніх. Словесна незгода з режимом, критика вождів, або відмовчування, коли всі їх славили, розцінювалися як зрада, шкідництво, шпигунство, підбурювання до повалення ладу, прихована ворожість і як результат – притягнення до суду або позасудових органів та кара.Підвищено рівень відповідальності за злочини у сфері економіки, службової діяльності, виробничих відносин. Закони приймалися в Москві, а в Україні лише дублювалися.7 серпня ухвалено постанову уряду, яку називали «закон про п’ять колосків», згідно якого злочинець, що посягнув на громадське добро оголошувався ворогом народу і карався розстрілом. За пом’якшувальних обставин- конфіскація майна і позбавлення волі не менш ніжна 10 років без застосування амністії жменя зернят з колгоспного поля була підставою для кримінальної справи.Кримінальна відповідальність встановлювалася за випуск недоброякісної продукції, погрози на адресу влади чи керівництву. Невиконання в термін планових завдань. Втеча чи перліт за кордон вважалися зрадою і каралися смертю. Недонесення каралося терміном до 10 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законотворчість доби Гетьманату П. Скоропадського	\|	Характерні ознаки трудового законодавства в Україні у 60-ті – першій половині 80-х р.р. XX ст

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.