• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміна якісних характеристик глобальних геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери) та зміна клімату.

Виробнича діяльність людства призводить до зміни якісних характеристик глобальних геосфер (атмосфери, гідросфери, літосфери).

Це Загальний запас кисню повітря становить понад 1,2x1015 тонн. цікаво Щорічно він зменшується приблизно на 1x1010, а через 150—200 років

знати за прискорених темпів науково-технічного про­гресу можна очікувати його скорочення на кілька відсотків. Достатньо сказати, що ор­ганізм людини чутливий до зниження концен­трації кисню вже на 1—2%.

Зазначені процеси впливу на екосистеми є також надзвичайно важливими економічними чинниками. Це підтверджується тим, що будь-які втручання в життя природних систем пов'язані зі значними витратами (фінансові, матеріальні, енергетичні, інформаційні) на їх підтримку.

Зміна клімату.Серед багатьох біологічних та со­ціально-економічних проблем, які істотно впливають на життєдіяльність людства, є проблема глобального потепління клімату.

Це Про зміну клімату свідчить низка фактів. За останні 10 років у Європі

цікаво були побиті всі метеорологічні "рекорди": найспекотніше літо, найбільш

знати морозна зима, найсильніший період посухи; впродовж цих 10 років у світі було зафік­совано більше штормів і ураганів, ніж за весь ін ший період минулого сторіччя. Наприклад, на Північному полюсі йшов дощ, що останній раз відбувалося, на думку археологів, 160 000 років тому; полярний лід тане, за останні 15 років льодовикова маса зменшилася на 20 %

Неконтрольоване зростання населення. Надзвичайно швидко відбувається демографічне зростання. За даними ООН, у XX столітті для сучасної цивілізації характерні швидкі темпи зростання населення:

— початок нашої ери — 220 млн осіб;

— 1900 рік — 1,6 млрд осіб;

— 1941 рік — 4,5 млрд осіб;

— 1950 рік — 2,5 млрд осіб;

— 1987 рік — 5 млрд осіб;

— 1996 рік — 5,6 млрд осіб;

— 2005 рік — 6,5 млрд осіб.

За прогнозами вчених, такий темп збільшення насе­лення на планеті збережеться також і у XXI столітті. Такого висновку дійшли спеціалісти міжнародної органі­зації "Уорлд Уотл" на основі прогнозів, згідно з якими населення Землі збільшиться у найближчі ЗО років до 10 млрд. Для того, щоб люди одержували адекватно харчування, його виробництво повинно збільшитися у три рази, однак ресурси стійкого сільського господарства вичерпалися. Є всі підстави стверджувати, що у разі зростання населення Землі такими темпами через 40 ро­ків світу може загрожувати голод.

Таким чином, до наявних фондів споживання треба додати, принаймні, стільки ж продовольства, житла, лікарень, товарів повсякденного попиту, за допомогою яких можна забезпечити життя населення, а це, від­повідно, значно збільшує техногенне навантаження на Природну сферу.

Це Відновлення біоресурсів планети Земля дозволить вирішити проблему

цікавоекономіста Мальтуса (Англія XVIII ст.) про зростання наро­донаселення

знатипланети в геометричній про­гресії, а ресурсів планети в арифметичній, що призведе до криз та війн на планеті Земля.

Дані про зростання кількості населення наведені 2.1.

Таблиця2.1. Зростання кількості населення*

Нині 88 % приросту населення припадає на краї­ни, що розвиваються. У розвинутих країнах він не перевищує 1 %. На сьогодні чисельність населення України становить близько 47 млн осіб. З 1992 року смертність населення в Україні почала випереджувати народжуваність, що може спричинити депопуляцію, тобто загрозу генофонду нації.

Відбулося перенасичення, абсолютне перенаселення планети, що загрожує дією екологічних чинників, які залежать від щільності населення. Збільшення чисель­ності перетворилося в загрозу для людини і людства загалом.

Водночас, за даними ООН, приблизно дві людини з трьох, що живуть на Землі, голодують, а приблизно 1 млрд живе у злиднях.

У країнах, де відбувається швидке демографічне зростання населення (Азія та Африка), спостерігається нестача природних ресурсів і, в першу чергу, питної води, а також збільшується навантаження на ресурси, які скорочуються і не відновлюються.

Урбанізація міст. Сьогодні більшість жителів пла­нети проживають у містах. Це спричиняє зростання промислового виробництва та енергоспоживання, що, у свою чергу, ще більше забруднює навколишнє сере­довище, а відтак — погіршує стан здоров'я людей.

Найбільш високі темпи урбанізації спостерігаються в країнах, що розвиваються.

Процес урбанізації не оминув і Україну, де частка міського населення за останні понад ЗО років зросла у 2,5 рази і на сьогодні становить близько 70% від за­гальної кількості населення. В Україні сформувалися міста, кількість населення яких сягає або перевищує мільйон чоловік: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг.

Утилізація виробничих та побутових відходів.З розвитком НТП, винайденням нових технологій вироб­ництва почали проявлятися деякі негативні сторони взаємодії людини і природи.

На перше місце серед них необхідно поставити пробле­му промислових, сільськогосподарських і побутових відходів. Відомо, що виробництво військово-промислового комплексу (ВПК) дає основну масу найбільш токсичних , небезпечних відходів, які негативно впливають на біосферу.

Варто зазначити, що проблема утилізації відходів існувала в біосфері завжди, ще задовго до існування людини, оскільки функціонування будь-якої системи і відходів неможливе. Але ця проблема вирішувалася природою на основі закону кругообігу речовин, збереження і перетворення енергії, фотосинтезу, наприклад, органічні рештки відмерлих рослин, листя, трупів тварин унаслідок природних процесів і

* За даними Міжнародного банку реконструкції та розвитку, 2003.

житттєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів перетворювались у шар гумусу, який позитивно впливав на родючість ґрунту.

Усі ці організми перебували у стані ідеальної рівноваги. І навіть поява людини та створення нею речовин, що раніше не існували в природі, цієї рівноваги не порушували. Проте через соціальні процеси (демогра­фічне зростання чисельності населення, урбанізація міст, війни) та бурхливий розвиток науково-технічного процесу ця рівновага поступово порушувалась. Природа за допомогою своїх механізмів нейтралізації, утилізації вже не в змозі знищити значну частину відходів, які накопичуються у біосфері в геометричній прогресії.

Сьогодні до вже існуючої маси відходів щорічно до­даються близько 150 млрд тонн твердих, рідких і газо­подібних відходів. Площі звалищ дедалі зростають, особливо поблизу великих міст і промислових центрів, поступово отруюючи середовище.

Наприклад, найбільше в світі звалище побутових від­ходів знаходиться у Нью-Йорку на Стейтн-Айленді. За 48 років його існування там накопичилося 68 млн м³ сміття.

У Стамбульському реґіоні Умраніс, що знаходиться поблизу протоки Босфор, розташоване найбільше в Туреч­чині звалище побутових відходів. За деякими даними, йому навіть поступається Нью-Йоркське сміттєзвалище. У його надрах довгий час відбувалася хімічна реакція і 28 квітня 1993 року звалище вибухнуло. Квартали районів, розташовані поблизу звалища, відчули поштовх силою до 6 балів. Унаслідок цього було зруйновано 11 бу­динків, загинуло 39 людей. Після вибуху звалище закри­ли, а цю подію назвали "турецьким Чорнобилем".

Сучасні очисні споруди дозволяють знешкоджувати не більше 40 % відходів, а решта у вигляді неочищених стоків потрапляють в озера, ріки, моря.

Заводи, що займаються спаленням сміття, утилізу­ють 15—20 % побутового сміття, решта 80—85 % від­кладається на поверхні землі. Крім того, щорічно у водо­ймища з полів потрапляють мільйони тонн пестицидів, гербіцидів та інших хімічних речовин.

Це Щорічно в Україні утворюються 35 млн м³ побутових відходів, тобто

цікаво 0,8 м³ на одного мешканця. Ці відходи складуються в 6 70 сміт­тєсхови

знати щах, з яких 80 % не обладнані систе­мами захисту від забруднення ґрунтів, води і повітря.

Паралельно з цією небезпекою існує небезпека поши­рення отруйних речовин, які залишилися з часів Другої світової війни. Технологій їх знищення та утилізації не існує й до сьогодні, тому рештки просто затоплюють у морях. Тільки у Балтійському морі дружніми зусил­лями Німеччини, Великої Британії, Росії затоплено 303 тисячі тонн хімічних боєприпасів і компонентів до них, які знаходяться зараз на глибині 100 м при тем­пературі 2—4 °С.

Аналогічна ситуація і у Чорному морі, на дні яко­го на глибині 50—80 м були захоронені тисячі тонн, хімічних і звичайних боєприпасів. Це лише частина відходів цивілізації, які наповнюють води річок, морів, океанів та ґрунти. Можна сказати, що відходи поступово витісняють людину з її території, на зразок того, як людина витісняє природу.

Це Сьогодні в Україні загальна кількість накопичених відходів перевищує цікаво 25 млрд тонн, що в розрахунку на 1 м^г території становить близько знати 40 тис. тонн. на 1 лю­дину припадає понад 400 тонн.

Газоподібні відходи промисловості перетворили іітник і атмосферу. Загальна кількість цих викидів знизила прозорість атмосфери у середньому на 5 %, |таких промислових реґіонах, як Донецько-Придніпровський в Україні — на 12—15 %. Унаслідок потрапляння в атмосферу газоподібних відходів порушується хімічний склад атмосфери, де вже на 3 % бракує кис­ню і на 5 % більший вміст вуглекислого газу. Зміна балансу хімічного складу стала причиною так званого парникового ефекту і потепління клімату. За різними оцінками вчених за останні роки середня температура повітря на планеті зросла на 0,5—1,5 °С, що призвело до збільшення чисельності природних катаклізмів, пове­ней, посух, а також до спалахів епізоотій та інфекційних захворювань людства. Унаслідок газоподібних викидів, утому числі підприємствами військово-промислового комплексу й авіації, в атмосфері накопичується метан, слабкі розчини кислот, хлорфторвуглеводи, які руйнують озонову сферу.

Окрім цього, за 40—50 років освоєння космічного простору, запусків космічної техніки поступово і космос перетворюється у сміттєзвалище.

За різними даними, на орбітах навколо Землі нако­пичилося близько 3 тисяч відходів у вигляді деталей, що вийшли з ладу, побутового та іншого роду сміття. Основна маса відходів обертається біля Землі у радіусі 2000 км зі швидкістю 10 км/с. У випадку зіткнення об'єктів на такій швидкості енергія має величезну руйнівну силу, що дуже небезпечно у разі зрушення об'єктів з орбіти і падіння їх на Землю. Прогнозується, що якщо освоєння космосу і надалі просуватиметься такими темпами, то до 2010 року загальна маса таких відходів сягне 10—12 тисяч тонн, а до 2050 року зро­бить неможливим будь-який вид діяльності на земних орбітах не менше ніж на 50—100 років.

Кометно-астероїдна загроза. Вона існувала ще до появи людини на Землі. На думку вчених, зникнення живих істот із поверхні Землі відбулося внаслідок зіткнення небесних світил — великого метеориту із Землею. Також через це на планеті глобально змінився клімат.

Земля, як і інші тіла Сонячної системи, піддається бомбардуванню космічними об'єктами, які є для неї небезпечними. Це метеорити, комети та їх уламки. Атмосфера значною мірою захищає поверхню Землі, однак є численні свідчення катастроф. Наслідки дії на Землю космічних об'єктів можуть бути різноманітними: виникнення ефекту ядерної зими, ерозія ґрунту, загазо­ваність атмосфери окислами азоту, рясні кислотні дощі, масові пожежі, смерть та ураження людей, руйнування об'єктів економіки, інженерних споруд, комунікацій тощо. Уражаючі чинники космічних об'єктів при дії на Землю дуже подібні до уражаючих чинників ядерної зброї (за винятком радіологічних).

З метеоритних кратерів на поверхні Землі першим був відкритий Аризонський (діаметром понад 1200 м, глибиною 200 м). Найбільший кратер знаходився під кригою в Антарктиді (діаметром 200 км), скоріше за все, він став наслідком падіння астероїда.

У 1908 році впав метеорит у Тунгуську тайгу (Сибір). Вибух був таким, що впродовж трьох тижнів жителі Західної Європи спостерігали на Сході надзвичайне світ­ло. Можна собі уявити, якщо б це падіння сталося там, де щільність проживання населення дуже велика. Це і Могло б спричинити великі людські жертви і руйнунування.

На сьогодні науці відомі понад 200 кратерів, які виникли від ударів великих метеоритів, близько десяти них мають у діаметрі понад 50 км. Підраховано, що потужність вибуху, який виник при падінні об'єкта в Антарктиді, становила 250 млн Мт, для порівняння — енергія, яка виділилася при падінні аризонського метеорита — 1 Мт, тунгуського — 25 Мт. У XX столітті кометно-астероїдні загрози не один раз поставали перед людством, але сучасна наука спроможна заздалегідь виявити такі небезпеки і, використовуючи системи захисту, уникнути їх.

Гонитва озброєнь, випробування ядерної зброї. Це одні з найболючіших питань, що стоять перед люд­ством. 300 учених із тридцяти країн світу, які вивчали і моделювали можливі наслідки ядерної війни, дійшли висновку, що у разі ядерної війни близько 2 млрд людей згорить у ядерному полум'ї, розпорошаться або пере­творяться на пару, загинуть від пожеж, радіоактивних опадів, відсутності медичної допомоги. Дим і попіл від па­лаючих міст, лісів, полів, нафтосховищ утворять суцільну завісу в повітрі довкола планети. Настане "ядерна ніч", яка триватиме декілька місяців. Температура знизиться на 20 градусів за Цельсієм. Буде знищено озоновий шар. Усе живе загине, тобто "ядерна зима" перетворить Землю на пустелю. Навіть одного відсотка наявного ядерного арсеналу буде достатньо, щоб знищити не тільки людей, а й флору і фауну на Землі.

Варто сказати про те, що, незважаючи на мораторій щодо заборони розповсюдження ядерної зброї, окрім країн, які мають ядерну зброю (СІЛА, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан), потенцій­но її можуть мати ще чимало країн. Це збільшує ризик можливого її використання амбіційною екстремістською силою.

Особливо важливими питаннями для країн, які ма­ють ядерну зброю, є питання, пов'язані зі зберіганням, оскільки існує небезпека її викрадення терористами. Людство повинне і здатне переорієнтувати свої ма­теріальні й інтелектуальні ресурси із військово-руй­нівної в цивільно-творчу сферу.

Це Військові конфлікти на території Кувейту (1991р.), Іраку (2005р.)

цікаво та прилеглих територіях, війна у Чечні наочно по­казали, наскільки

знати воєнні дії негативно впливають на навколишнє середовище.

Так, у результаті горіння 500 нафтових свердловин у Кувейті, що

тривало впро­довж 6-ти місяців, відбулося значне теп­лове забруднення атмосфери (86 млн кВт цілодобово), забруднення сажею від палаю­чої нафти (1200 т цілодобово), вуглекис­лим газом (1,9 млн т). Нафтою було вкри­то 1554 км² поверхні моря, а цілодобово її згорало 7,3 млн літрів. Унаслідок воєнних дій у Чечні виникали масові інфекційні за­хворювання людей, що призвело до чисель­них жертв серед мирного населення.

Людство морально відповідає за збереження планети перед нащадками. З 60-х років XX століття серйозну увагу охороні довкілля почала приділяти ООН. Було прийнято резолюції: "Економічний розвиток і охорона природи" (1962 рік), "Про організаційні і фінансові основи міжнародного співробітництва в галузі охорони природи" (1972 рік), "Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішніх і майбутніх поколінь" (1981 рік), створено спеціальний заклад (ЮНЕП) з охорони навколишнього середовища. Конференція ООН (1972 рік) встановила Всесвітній день охорони навколишнього середовища — 5 червня, який відзначається з метою привернути увагу світової громадськості до проблем охорони довкілля.

У 1992 році Всесвітня конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро прийняла стратегічну Концепцію забезпечення сталого розвитку людства у XXI столітті. Наступний Всесвітній екологічний саміт у Йоганнесбурзі у 2002 році за участі 180 країн світу, багатьох міжнародних організацій та провідних учених переконливо засвідчив необхідність практичної реалізації прийнятої Концепції.

Взаємовідносини людини з природою повинні базу­ватися на принципах розумного природокористування і покращення природної інфраструктури. Природні ресурси мають використовуватися раціонально, а взає­мозв'язок людини з природою мусить бути не стихій­ним, а суворо контрольованим процесом.

Отже, виходячи з визначення характеру взаємодії людини з природою, можна зробити висновки:

— життєдіяльність людини повністю залежить від природи;

— існує негативний вплив людини на природу;

— необхідні гармонійні відносини людини і природи.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Акустичні характеристики порід
10. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
11. Аналіз розриву», його характеристика
12. Анатомо-біомеханічна характеристика положень і рухів тіла

Переглядів: 496