• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відображення фінансових інвестицій у звітності підприємства

8.1. Сутність та види фінансових інвестицій підприємств

Фінансові інвестиції - це вкладення у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) в майбутньому.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про за­твердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» підфінансовими інструментами ро­зуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збіль­шення) фінансового активу в одному підприємстві і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншому.

Цілями здійснення фінансових інвестицій є:

• одержання доходів у вигляді процентів, дивідендів тощо;

• збереження ліквідних резервів;

• поглинання чи здобуття контролю на іншим суб'єктом гос­подарювання, зокрема, зміцнення фінансово-господарських зв'язків із постачальниками або споживачами;

• створення інтегрованих корпоративних структур (концер­нів, холдингів);

• одержання доступу до певного сегмента ринку та диверсифі­кація діяльності.

За терміном вкладення розрізняють довгострокові та коротко­строкові фінансові інвестиції.

Піддовгостроковими фінансовими інвестиціями розуміють­ся фінансові інвестиції на період не менше одного року, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Об'єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути акції та облігації суб'єктів господарювання; вкладення в ста­тутний капітал інших підприємств, створених на території країни чи за кордоном; облігації державних та місцевих позик; ощадні та інвестиційні сертифікати.

Довгострокові фінансові інвестиції потребують ретельного аналізу їх доцільності і здійснюються за рахунок власного капіталу, довгострокових кредитів, емісії облігацій або коштів, які вивільня­ються в результаті дезінвестицій.

Підпоточними фінансовими інвестиціями розуміються фі­нансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, котрі є еквівалентами грошових коштів).

До поточних фінансових інвестицій належать:

• вкладення тимчасово вільних коштів у банківські депозити;

• придбання підприємством короткострокових цінних папе­рів та інших дохідних фінансових інструментів;

• векселі, якщо вони використовуються як цінний папір;

• інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та спільну діяльність із створенням юридичної особи, якщо вони прид­бані та утримуються виключно для продажу протягом 12 мі­сяців з дати придбання, або відповідні асоційовані чи дочірні підприємства ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх здатність у передачі коштів інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Поточні фінансові інвестиції здійснюються для створення ліквідних резервів та отримання доходів за рахунок тимчасово вільних коштів.

Виокремлюють два основні підходи до оцінки фінансових ін­вестицій:

• статичний аналіз, у процесі якого не враховується факт зміни вартості грошей у часі;

• динамічний аналіз, який передбачає урахування зміни вар­тості грошей у часі за ряд періодів та аналіз показників у ди­наміці.

При обґрунтуванні доцільності фінансових інвестицій викорис­товують спеціальні методи для оцінки інвестицій у активи з фік­сованою ставкою дохідності та визначеним строком Їх утримання (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо) та для оцінки фі­нансових вкладень із чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування (прості акції).

8.2. Оцінка доцільності вкладень в боргові цінні папери

З метою оцінки доцільності вкладень у боргові цінні папери (облігації) визначають поточну вартість облігацій та показники її доходності.

Поточна вартість процентної облігації (V) визначається на­ступним чином:

(8.1)

де Сі - сума відсотків по облігації за і-тий період, грн;

М - сума, яку отримає власник облігації при її погашенні (як правило, дорівнює номінальній вартості облігації), грн;

r - дисконтна ставка, яка визначається на рівні середньої став­ки за подібними зобов'язаннями на ринку;

п - число періодів, які залишаються до погашення облігації.

Поточна вартість дисконтної облігації визначається таким чином:

(8.2)

Рішення щодо інвестиційних вкладень в облігації може бути прийнято, якщо поточна вартість інвестиції перевищує собівар­тість інвестиції, тобто грошові виплати на її придбання.

У разі наявності альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою. По­точна вартість боргових цінних паперів є абсолютним показником оцінки доцільності інвестицій. Відносними показниками оцінки доцільності інвестицій є показники дохідності.

Купонна доходність облігації (d_k) визначається таким чином:

(8.3)

де С - річний купонний дохід, грн;

М - номінальна ціна облігації, грн.

Поточна доходність облігації (d_p) розраховується за формулою:

(8.4)

де РV_о - ціна, за якою була придбана облігація інвестором, грн.

Інвестор, як правило, обирає той варіант інвестицій, який за­безпечує найвищий рівень дохідності.

ІІри оцінці доцільності фінансових інвестицій здійснюється оцінка ефективної ставки процента.

Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями - цереальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень і розраховується як відношення річного процента за вкладеннями, скоригованого на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (-), до величини вкладень (собівартості ін­вестицій).

Якщо погашення облігації здійснюється в кінці періоду, то ефек­тивна ставка процента (d_e) розраховується за формулами:

або (8.5)

(8.6)

де ∆ РV- приріст або збиток капіталу, який дорівнює різниці між ці­ною реалізації (номіналом) та ціною купівлі облігації інвестором, грн;

п - кількість років обігу облігації;

і - фіксована процентна ставка по облігації, %;

Кr - курс погашення облігації (відношення ціни реалізації об­лігації до її номінальної вартості), %;

Кp - курс емісії облігації (відношення ціни придбання облігації до її номінальної вартості), %.

У разі, якщо погашення облігацій здійснюється щорічно рів­ними сумами, то у формулах (5) і (6) для розрахунку ефективної ставки процента замість (п) доцільно підставити середню величи­ну терміну обігу облігації (t):

Ефективна ставка процента за дисконтною облігацією розрахо­вується за формулою:

(8.7 )

Вигідність інвестицій визначається на основі порівняння ефек­тивної ставки процента за кількома альтернативними об'єктами інвестування. Перевага віддається тим інвестиціям, які характери­зуються вищою ефективною ставкою процента.

Ринковий курс цінних паперів значною мірою залежить від змі­ни процентних ставок на ринку капіталів. Якщо вони зростають, курс цінних паперів із фіксованою номінальною ставкою дохід­ності падає, і навпаки. Тому інвестор може зазнати ризику кур­сових втрат при реалізації цінних паперів з фіксованою ставкою дохідності до настання терміну їх погашення.

Найважливішим інструментом оцінки ризику зміни процент­них ставок є розрахунок показника дюрації.

Дюрація характеризує середньозважений період, протягом якого інвестор може амортизувати собівартість інвестиції, тобто отримати початкову суму фінансових вкладень.

Показник дюрації визначається за формулою:

(8.8)

де D - показник дюрації;

t - порядковий номер періоду отримання доходу, t = 1,.... п;

п - тривалість обігу цінного паперу;

С_t - чистий грошовий потік (очікуваний дохід) від інвестиції в періоді t;

r - ринкова ставка дисконту за аналогічними фінансовими вкла­деннями.

На величину дюрації впливають періодичність та величина сплати інвестору доходів за фінансовою інвестицією. Значення цього показника за дисконтною облігацією збігаються зі строком її погашення. Чим ближче показник дюрації до планового періоду вкладення коштів, тим меншим є ризик зміни процентних ставок.

8.3. Оцінка доцільності вкладень у корпоративні права

Прийняття рішення щодо доцільності вкладень у корпоративні права може здійснюватися за результатами фундаментального або (та) технічного аналізу.

Фундаментальний аналіз полягає у визначенні реальної внутрішньої вартості акцій. Вона оцінюється як дисконтована вартість майбутніх доходів, що генеруються даним цінним папером.

Інвестору необхідно оцінити майбутні дивіденди, які він отри­має в результаті від володіння акцією. Для цього здійснюється аналіз фінансово-господарської діяльності емітента. Окрім того, підлягає аналізу дивідендна політика підприємства-емітента, його прибутки та рентабельність, ліквідність, фінансова стійкість тощо. Серед якісних чинників, які впливають на вартість корпоративних прав, оцінюються якість менеджменту, спроможність до інновацій, ситуація на ринку тощо.

У процесі фундаментального аналізу акцій розраховуються ста­тистичні і динамічні показники.

Технічний аналіз - це сукупність методів і прийомів прогно­зування тенденцій змін цін на ліквідних ринках цінних паперів з використанням виключно технічних характеристик ринку - дина­міки цін і обсягів операцій із купівлі-продажу цінних паперів.

Майбутній ринковий курс акцій визначається на основі аналі­зу ринкових індексів та рейтингів, цінових графіків та діаграм. За результатами аналізу встановлюються найсприятливіші проміжки часу для їх купівлі-продажу з прогнозуванням можливостей отри­мання прибутку у вигляді курсових різниць.

Розрізнять дві основні групи методів і прийомів технічного аналізу. Перша група досліджує базові тенденції на фондовому ринку чи окремому його сегменті (аналіз фондового індексу чи ін­дексу активності в розрізі окремих галузей). Друга група призначе­на для аналізу тенденцій розвитку ринкового курсу акцій окремого емітента.

В умовах нерозвинутості ринкових механізмів об'єктивної оцін­ки курсів цінних паперів і низької ліквідності ринку перевага від­дається фундаментальному аналізу, у процесі якого розраховують­ся такі показники.

Поточна внутрішня вартість будь-якого цінного паперарозраховується за формулою:

(8.9)

де С_i - очікуваний щорічний грошовий потік в i-тому періоді (як правило, дивіденди), грн;

r - необхідна ставка доходності або норма поточної доходності.

Поточна внутрішня вартість акції з постійним приростом диві­дендів визначається з використанням моделі Гордона:

(8.10)

де Со - базова сума дивідендів (останнього виплаченого доходу), грн;

g - темп приросту дивідендів, у долях одиниці.

Внутрішня вартість акцій з виплатою постійних дивідендіврозраховується за формулою:

(8.11)

де D - величина річних дивідендів, що виплачуються, грн;

r - ставка доходності акцій.

Для аналізу ефективності вкладень інвестора в покупку акцій використовуються такі види доходності.

Ставка дивіденду за акціями (d_c) визначається за формулою:

(8.12)

де N - номінальна вартість акції, грн.

Поточна доходність акції для інвестора - рендит (d_r) визна­чається за формулою:

(8.13)

де Р – ціна придбання акції, грн.

Поточна ринкова доходність акції (d_р) розраховується за фор­мулою:

(8.14)

де Р_о - поточна ринкова ціна акції, грн.

Кінцева доходність акції (d_k) визначається за формулою:

(8.15)

де D - величина дивідендів, сплачених у середньому за рік, грн;

∆ Р - приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різни­ці між ціною продажу та ціною придбання акції, грн;

п - кількість років, протягом яких інвестор володіє акцією.

Сукупна доходність акції (d_s)розраховується за формулою:

(8.16)

де D_{i –} величина дивідендів, сплачених в і-тому році, грн, і = 1,..., п.

Кінцева та сукупна доходність акцій визначається, якщо інвес­тор планує реалізацію акцій за певною ціною.

Якщо інвестор тимчасово володіє акціями та отримує дохід не у вигляді дивідендів, а у вигляді приросту курсової вартості акцій, річна доходність цінного папера розраховується за формулою:

(8.17)

де Р₀ - ціна покупки акції, у процентах до її номінальної вартості або у грн;

Р_t - ціна продажу акції, у процентах до її номінальної вартості або у грн;

t - кількість днів із дня придбання до продажу акцій.

Прийняття рішень щодо доцільності інвестування коштів у акції також здійснюється за результатами аналізу показників ефек­тивності дивідендної політики підприємства-емітента, а саме:

• балансового курсу корпоративних прав;

• чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію;

• дивідендів на одну просту акцію;

• рентабельності акцій;

• відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію;

• відношення ринкового курсу акцій до показника чистого грошового потоку на одну акцію.

8.4. Відображення фінансових інвестицій у звітності підприємства

Доходи, отримані підприємством від здійснення фінансових інвестицій, відображаються у Звіті про фінансові результати за статтями:

• дохід від участі в капіталі - дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі;

• інші фінансові доходи -- дивіденди, проценти, сума збіль­шення балансової вартості інвестицій та інші доходи, отри­мані від фінансових інвестицій (крім доходів, які облікову­ються за методом участі у капіталі);

• інші доходи - доходи від реалізації фінансових інвестицій.

Витрати та збитки від фінансових інвестицій у Звіті про фінан­сові результати відображаються за статтями:

• витрати від участі в капіталі - збиток, спричинений інвес­тиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій);

• інші витрати - собівартість реалізації фінансових інвести­цій, втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансо­вої вартості інвестицій.

До фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі у капіталі, відносять:

• інвестиції в асоційовані підприємства - підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприєм­ством інвестора;

• вкладення у дочірні підприємства - підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. При з'ясуванні питання про віднесення під­приємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє міра впливу інвестора на фінансово-господарську діяльність об'єкта інвестування;

• вкладення в спільну діяльність - господарська діяльність із створенням юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку ін­формації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звіт­ності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюються в розрізі Їх окремих об'єктів за справедливою вартістю з використанням ефективної ставки процента, за методом участі в капіталі.

Фінансові інвестиції, окрім тих, які утримуються підприєм­ством до їх погашення чи обліковуються за методом участі у капі­талі, відображаються на дату балансу за справедливою вартістю.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійсне­но обмін активу або оплата зобов'язання у результаті операції між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Спра­ведлива вартість відображає реальну ринкову вартість активу.

Справедливою вартістю цінних паперів є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності - експертна оцінка. Підтвердженням справедливої вартості цінних паперів може бути виписка про їх ціну за результатами торгів на біржі. Для визначен­ня справедливої вартості може бути також використана інформа­ція щодо котирування активів, які є предметом інвестування.

У разі, якщо справедлива вартість фінансових інвестицій на дату складання звітності перевищує їх балансову вартість, то сума збільшення відображається у складі інших фінансових доходів із переоцінюванням балансової вартості інвестицій.

Якщо справедлива вартість фінансових інвестицій є нижчою за балансову, то відбувається уцінка фінансових інвестицій з відоб­раженням відповідних втрат за статтею «Інші витрати» в Звіті про фінансові результати.

У разі неможливості достовірно визначити справедливу вар­тість фінансових інвестицій інвестиція відображається на дату балансу за її собівартістю із урахуванням зменшення корисності інвестиції, що, в свою чергу, відбувається в результаті нарахування амортизації собівартості інвестиції.

Собівартість інвестиції складається із ціни придбання інвес­тиції, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбан­ням фінансової інвестиції.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення інвестиції (дисконт або премія при придбанні) з урахуванням нарахованих процентів поступово амортизується інвестором протягом періоду, починаючи з дати придбання до дати їх погашення з використанням методу ефективної ставки процента.

Метод ефективної ставки процента - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визна­чається як різниця між доходом за фіксованою ставкою процента і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості фінансової інвестиції на початок періоду, за який нараховується процент.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у статті «Інші фінансові до­ходи» або у статті «Інші фінансові витрати» з одночасним збільшен­ням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - це собі­вартість фінансової інвестиції (облігації) з урахуванням частково­го списання її вартості внаслідок зменшення корисності. Ця вар­тість збільшується (зменшується) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

У П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» рекомендується спосіб розрахунку ефективної ставки процента. Він передбачає ділення середньорічних доходів від фінансових інвестицій на середню ве­личину собівартості інвестиції (ціна придбання) та вартості її по­гашення.

Метод участі в капіталі - це метод обліку фінансових інвести­цій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно підви­щується або знижується на суму збільшення чи зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі на дату балансу, відображаються за вартістю, що визна­чається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, крім тих змін, які є результатом операцій між інвестором та об'єктом інвестування.

Якщо підприємство, в яке здійснено фінансові вкладення, за­свідчує у своєму балансі збільшення окремих позицій власного капіталу, що приводить до збільшення загальної суми власного капіталу, то у інвестора балансова вартість відповідних інвести­цій збільшується пропорційно до частки участі в капіталі об'єкта інвестицій.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (змен­шується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. У разі на­рахування дивідендів інвесторам балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму встановлених дивідендів на об'єкт

інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (змен­шується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини влас­ного капіталу об'єкта інвестування за звітний період. При цьому дана сума включається (виключається) до «Іншого додаткового капіталу» інвестора або до «Додатково вкладеного капіталу», якщо зміни величини власного капіталу об'єкта інвестування виникли внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що призвело до ви­никнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування.

Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (в ре­зультаті згаданих операцій) перевищує додатковий капітал інвес­тора, то на таку різницю зменшується нерозподілений прибуток і відповідно збільшується непокритий збиток інвестора.

Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відобра­жається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від'ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їх балансової вартості досяга­ють нульової вартості, відображаються в бухгалтерському обліку в складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю.

ЛЕКЦІЯ 9. Оцінка вартості підприємства

9.1. Економічна сутність оцінки вартості підприємства та по­рядок її здійснення.

Читайте також:

1. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
4. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
6. V розділ. Товарна політика підприємства
7. WEB - сайт підприємства в Інтернет
8. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
9. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
10. Автоматизація зведеного обліку та складання звітності засобами універсального програмного продукту
11. Автопідприємства вантажних автомобілів
12. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства

Переглядів: 2693