Моделі інноваційного бізнесу

Одним з найістотніших чинників ефективної конкуренції підприємства є його здатність і результативність впровадження інновацій. Вона є також істотною для побудови і результативності бізнес-моделей. Враховуючи вплив і способи створення конкурентної переваги, важливим є виділення двох головних видів інновацій.

1. Приростові інновації. Це інновації з характером удосконалення продуктів і технологій. Вводяться найчастіше систематично, уможливлюючи поступове зростання чи також підтримування конкурентоспроможності. Їх можна трактувати як чинник, який послідовно, лінійно впливає на зростання конкурентоспроможності.

2. Радикальні інновації. Цей вид інновації створює не тільки нові технології і продукти, але також нові концепції бізнесу. Їхній стрибкоподібний, загалом революційний характер викликає те, що вони забезпечують часто порівняно тривалу конкурентну перевагу, створюючи нові умови конкуренції.

Як приростові, так і радикальні інновації впливають на три важливі сфери, вирішальні для умов конкуренції і конкурентоспроможності. Це такі сфери, як:

1. Економіка і сектори, що її утворюють.

2. Підприємства і реалізовані ними бізнес-діяльності.

3. Продукти і процеси.

Залежності між цими сферами схематично зображено на рис. 2.

Рис. 2. Сфери впливу інновацій

У першій сфері вплив приростових інновацій проявляється переважно у побудові бізнес-стосунків типу B2B, а також змінах й удосконаленні ланцюга поставок. Своєю чергою, радикальні інновації створюють нові сектори економіки. Створюють їх як так звані підприємства нової економіки, так і інших секторів, що застосовують, наприклад, біотехнології чи нанотехнології.

Виникнення нових секторів приводить до структурних змін усієї економіки, посилюючи в ній роль і частку підприємств, які спираються на знання.

У сфері підприємств і їхньої бізнес-діяльності приростова інноваційність пов’язується з удосконаленнями організації, такими, як, наприклад, reengineering або ТQМ. Своєю чергою, радикальні інновації створюють нові бізнес-концепції, які значно більше, ніж, наприклад, нові технології, змінюють систему конкуренції, часто руйнуючи стан речей.

Вплив приростових інновацій у сфері продуктів і процесів виражається в їхньому покращанні і модифікації. Радикальні інновації викликають зміни конфігурації процесів, створюють нові продукти і процеси.

Цікавим прикладом використання інновацій (особливо інновацій, які впливають радикально) у стратегії підприємства є інноваційна концепція бізнесу. Як згадувалось, її вираженням й аплікаційною підставою є відповідна бізнес-модель. Схематично ця модель подана на рис. 3.

Рис. 3. Елементи інноваційної моделі бізнесу

Підставою побудови моделі, а, отже, і її елементів, а також поєднувальних “мостів”, є потенціал прибутку. Виділяють чотири чинники, які детермінують потенціал:

– ефективність;

– унікальність;

– внутрішню зумовленість;

– задуми і здатність до створення прибутку.

Найважливішими перевагами описаної моделі є трактування її елементів однаковою мірою як джерел інновації, так і сфер їхньої аплікації, а також ідентифікація істотних з погляду впровадження інновацій зв’язків між окремими елементами моделі. В її структурі дуже сильно експонуються стосунки з ринком, переважно з клієнтами, але також з коаліціонерами, постачальниками і партнерами. Для результативності моделі великою мірою вирішальними є внутрішні зв’язки (мости) між складовими моделі, як і зовнішні стосунки. Оригінальним можна визнати підхід, який трактує здатність до формування багатства (цінності) як найвищу мету інноваційної концепції бізнесу, становить критерій його оцінки.

Використання концепції для моделювання підприємств уможливлюється її головним положенням, яким є аплікація інноваційних рішень, що досягається через окремі елементи моделі.

Прикладом застосування елементів інноваційної моделі бізнесу можуть бути актуально створювані і такі, що розвиваються в Європейському Союзі (зокрема також в Польщі) регіональні і місцеві енергетичні підприємства. Вони аплікують нові інноваційні технології, застосовуючи переважно відновлювані джерела енергії, впроваджують нові процеси, поєднуючи виробництво різних видів енергії з логістикою поставок енергетичної сировини. Створюють при цьому нові зв’язки з постачальниками, партнерами і коаліціонерами.

В енергетиці інноваційні матеріальні засоби пов’язані із застосуванням нових технологій вироблення електричної енергії, тепла і біогазу, а, отже, створенням незалежних відновлюваних джерел енергії чи також в майбутньому водневої енергетики. Своєю чергою, для газу цього типу засоби пов’язані із застосуванням технології сконденсованого газу для накопичення і поставляння цього палива споживачам.

Проінноваційний розвиток нематеріальних засобів пов’язаний з упровадженням конкурентного енергетичного ринку. Йдеться про компетенції у сфері продажу енергії, а також інших послуг, як енергетичних, так і, наприклад, похідних інструментів.

Інноваційність в цій сфері вирішуватиме однаковою мірою як перевагу, яку забезпечує витратне лідерство, так і вирізнення.

Отже, кризова ситуація в інноваційній сфері українських підприємств зумовлена відсутністю стратегії інноваційного розвитку, де інноваційний розвиток – це безперервний процес удосконалення діяльності підприємства за допомогою використання інновацій, які впроваджуються у всі сфери менеджменту, а саме: виробництво, кадрова політика, маркетингова політика та фінансова політика підприємства.

Для розроблення стратегії інноваційного розвитку можна застосовувати різні методи та моделі, але зважаючи на поведінку організації та зовнішнього середовища, формування корпоративної стратегії інноваційного розвитку підприємства повинно закінчуватися розробкою стратегічних висновків за кожним видом бізнесу щодо можливих альтернативних напрямків, які може обирати підприємство на стадії реалізації стратегії інноваційного розвитку.

Особливе значення це має для підприємств, які виготовляють харчові продукти, зокрема для хлібопекарень. Впровадження на підприємствах хлібобулочної промисловості стратегії інноваційного розвитку дасть змогу успішно діяти в умовах глобалізації, що і буде перспективою подальших досліджень в даному напряму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виділяються три ключові процеси, що дають змогу вирішувати задачі організаційних змін.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.