• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність

В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої складає господарська (підприємницька) діяльність з викорис­танням різних форм власності, та механізму державного регу­лювання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів госпо­дарської діяльності у захисті своїх майнових прав та охороню-ваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає.

Інтерес у створенні адекватного розвиненим економічним відносинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єк­ти господарювання, але і держава, яка заінтересована у страхо­вому захисті державного майна. Ці питання вирішуються шля­хом впровадження в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 333 ГК страхування є однією із складових фінансової діяльності суб'єктів господарювання.

Страхування є однією з галузей економіки України, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників. Разом з тим на розвиток страхового ринку в Україні негатив­ний влив справляють:

- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінан­сових ресурсів;

- значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

- неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність дер­жавних преференцій на страховому ринку, неефективний кон­троль з боку держави, прояви монополізму;

- високий рівень інфляції, внаслідок чого здійснення довго­строкових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;

- слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги ви­користовувати цінні папери як категорію активів для захище­ного розміщення страхових резервів;

- відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектора еко­номіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

- неналежний рівень інформації про стан і можливості стра­хового ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхово­го ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Програмою розвитку страхового ринку України на 2001— 2004 роки передбачено, що страховий ринок має розвиватися на принципах:

- верховенства права — правове регулювання страхової діяль­ності;

- системності — узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей еконо­міки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямовани­ми на підвищення доходів громадян;

- конкурентної — держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, ство­рює сприятливі умови для розвитку страхування з метою за­безпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

- стабільності — забезпечення сталого надійного і привабли­вого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозу­мілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

- обмеження присутності держави на страховому ринку — держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку стра­хових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

- мотивації діяльності страховиків і страхувальників — дер­жава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи заін­тересовані у страхових послугах, а страхові компанії — в на­данні цих послуг;

- довіри — внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, основана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Всі ці принципи реалізуються при здійсненні страхової діяль­ності.

Страхова діяльність — це врегульована нормами права гос­подарська діяльність страхових організацій з надання страхо­вих послуг за рахунок сформованих страхових фондів, що здійснюється на підставі ліцензії, як правило, з метою отри­мання прибутку.

Зі змісту законодавства про страхування можна зробити висновок, що страхова діяльність охоплює такі види госпо­дарської діяльності як: страхування, перестраховування і фінан­сову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням стра­хових резервів та їх управлінням.

Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спря­мована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощад­жень через кредитно-фінансову систему або без такого вико­ристання (ч. 5 ст. 333 ГК).

Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК страхування — це діяльність спе­ціально уповноважених державних організацій та суб'єктів гос­подарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначе­них законом чи договором страхування подій (страхових ви­падків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Відносини щодо здійснення страхової діяльності регулю­ються низкою нормативно-правових актів, які залежно від сфе­ри їх дії поділяються на загальне законодавство про підприєм­ництво (в частині, що стосується підприємницької діяльності на страховому ринку) і спеціальне законодавство про страхову діяльність як окремий вид підприємництва.

Серед загальних нормативно-правових актів, що застосову­ються для регулювання страхової підприємницької діяльності, передусім слід назвати Господарський та Цивільний кодекси України, Закони України «Про власність»,

«Про господарські товариства», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо.

Систему спеціального законодавства про страхову діяльність очолює Закон України від 7 березня 1996 р.(в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 р.) «Про страхування»1, що регулює відносини в сфері страхування і спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інте­ресів підприємств, установ, організацій та громадян.

Серед актів спеціального законодавства можна виділити низку постанов Кабінету Міністрів України: від 13 липня 1998 р. № 1083 «Про порядок та умови обов'язкового авіаційного стра­хування»2, від 17 серпня 1998 р. № 1280 «Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків»3, від 29 квітня 1999 р. № 747 «Про впорядкування діяльності стра­хових брокерів»4та інші.

Слід зазначити, що відповідно до наказу Міністерства фінан­сів тимчасово, до затвердження Міністерством фінансів Украї­ни нормативно-правових актів з питань страхової діяльності і набуття ними чинності, застосовуються нормативно-правові акти Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, який було ліквідовано згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади».

Важливе місце в системі законодавства про страхову діяльність відводиться Правилам страхування, що розробля­ються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Уповноваженим органом при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Відповідно до ст. 17 Закону «Про страхування» Правила страхування повинні містити:

- перелік об'єктів страхування;

- порядок визначення розмірів страхових сум та (або) роз­мірів страхових виплат;

- страхові ризики;

- виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

- строк та місце дії договору страхування;

________________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.

² Офіційний вісник України. - 1998. - № 28. - Ст. 1051

³ Там само. - 1998. - № 33. - Ст. 1228.

⁴ Там само. - 1999. - № 18. - Ст. 790.

- порядок укладення договору страхування;

- права та обов'язки сторін;

- дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

- перелік документів, що підтверджують настання страхо­вого випадку та розмір збитків;

- порядок і умови здійснення страхових виплат;

- строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

- причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхо­вого відшкодування;

- умови припинення договору страхування;

- порядок вирішення спорів;

- страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

- страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

- особливі умови.

Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законо­давству та не відповідають вимогам цієї статті.

У разі коли до правил страхування вносяться зміни, страхо­вик повинен подати ці зміни Уповноваженому органу для по­годження.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. II. Поняття соціального процесу.
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
5. VІ. Практична діяльність учнів.
6. А/. Поняття про судовий процес.
7. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
8. Адвокатська діяльність
9. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
10. Адміністративне законодавство
11. Адміністративне законодавство
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 1683