• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг

Загальні умови проведення аудиту.Загальні умови прове­дення аудиту та надання інших аудиторських послуг визна­чені ст. 19 Закону «Про аудиторську діяльність». Відповідно до положень цієї статті аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально або як працівник аудиторської фірми.

Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські по­слуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сертифіката.

Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня отримання ліцензії і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат.

Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Згідно зі ст. 22 Закону «Про аудиторську діяльність» ауди­тори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов до­говору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимага­ти від керівництва господарюючого суб'єкта проведення конт­рольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Відповідно до ст. 23 Закону «Про аудиторську діяльність» аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, пере­віряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, за­мовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при прове­денні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не роз­голошувати відомості, що становлять предмет комерційної таєм­ниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов дого­вору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських по­слуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відно­шення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Стаття 24 Закону «Про аудиторську діяльність» містить спе­ціальні вимоги, відповідно до яких забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівницт­вом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у госпо­дарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором — членом керівництва, засновником або влас­ником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором — працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором — працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єк­та, що перевіряється.

Аудитор повинен надавати послуги згідно з прийнятими Аудиторською палатою України нормативами, дотримуючись вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів.

Підстави для проведення аудиту.Законом «Про аудиторську діяльність» (ст. 20) встановлено, що аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовни­ком. Як випливає зі змісту ч. З ст. 20 Закону, договір на прове­дення аудиту має укладатися в письмовій формі, оскільки згідно з ч. З ст. 20 Закону в договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються:

- предмет і термін перевірки;

- обсяг аудиторських послуг;

- розмір і умови оплати;

- відповідальність сторін.

На нашу думку, законодавець безпідставно зробив вичерп­ним перелік умов договору, оскільки для договору на прове­дення аудиту досить важливими є умови про права і обоє 'язки сторін, про порядок прийому-здачі результатів аудиторської пере­вірки, про конфіденційність. Тому, виходячи з права підприєм­ства вільно вибирати предмет договору, визначати зобов'язан­ня, будь-які інші умови господарських взаємовідносин (ч. 1 ст. 21 Закону «Про підприємства в Україні»), перелік умов договору на проведення аудиту варто було б зробити відкри­тим, доповнивши ч. З ст. 20 Закону «Про аудиторську діяльність» після слова «сторін» словами «та інші умови».

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надава­тися на підставі договору, письмового або усного звернення за­мовника до аудитора (аудиторської фірми).

Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторсь­кої фірми) з дотриманням вимог Закону «Про аудиторську діяльність» щодо особи аудитора. Замовник зобов'язаний ство­рити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якіс­ного виконання аудиту.

Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору ви­значається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповід­них норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, пов­ноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Порядок оформлення інших офіційних документів за на­слідками надання аудиторських послуг визначається Аудиторсь­кою палатою України з дотриманням вимог Закону «Про ауди­торську діяльність» та інших актів законодавства України.

Аудиторський висновок: структура, зміст, порядок складання.Згідно зі ст. 21 Закону «Про аудиторську діяльність», що нази­вається «Звіт про наслідки аудиту», виконання аудитором (ауди­торською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа.

Аудиторський висновок складається з дотриманням відпо­відних норм та стандартів і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Порядок оформлення інших офіційних документів за на­слідками надання аудиторських послуг визначається Аудиторсь­кою палатою України з дотриманням вимог цього Закону та інших актів законодавства України.

Аудиторський висновок складається у письмовій формі. Зміст його довільний, але в ньому, як правило, є наступні розділи:

- заголовок;

- вступ;

- масштаб перевірки;

- висновок аудитора про фінансову звітність;

- дата аудиторського висновку;

- адреса аудиторської фірми;

- підпис аудитора (керівника аудиторської фірми).

Види аудиторських висновків та їх зміст. Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприєм­ства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів — причина такого висновку, який відрізняється від позитивного. При необхід­ності більш докладного опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наво­диться в додатку.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

- аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

- надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

- є адекватні і достовірні дані з усіх, суттєвих питань;

- фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

- фінансова звітність складена належним чином за фор­мою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджу­вальні слова, такі як: «задовольняє вимогам», «належним чином становить», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з...», «відповідає».

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не впливають на зміст безумов­но позитивного висновку.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгоди. Існують ос­новні причини фундаментальної непевності: значні обмежен­ня в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (на­приклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обме­ження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому). Причи­ни незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку про­ведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним об­ліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відобра­ження фактів в обліку та звітності; невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій чинному законодавству та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підста­вою для відмови в наданні позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до пред­ставлення клієнту негативного аудиторського висновку. На­явність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необ­хідно коротко навести в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі мо­жуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на додаток до аудиторсько­го висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фунда­ментальної непевності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує такі ж самі ви­словлювання, що й для безумовно позитивного висновку.

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку, або у додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитив­ний висновок стосовно фінансової звітності підприємства.

При підготовці негативного аудиторського висновку вжи­ваються наступні висловлення: «не задовольняє вимогам», «пе­рекручує дійсний стан справ», «не дає справжнього уявлення», «не відповідає», «суперечить».

Якщо аудитор відмовляється від надання аудиторського ви­сновку, він зазначає неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
3. II. Організація і проведення спортивних походів
4. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
5. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
6. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
7. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
8. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
9. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
10. VI. Проведення вступних екзаменів, фахових випробувань та творчих конкурсів
11. VII. За видами товарів і послуг
12. XIV. Надання рекомендацій для зарахування

Переглядів: 2215