Загальна характеристика

Конституція Сполучених Штатів Америки — порівняно неважкий документ, за визначенням, яке міститься в ній самій, — є "основним законом країни".

Це означає: якщо конституції окремих штатів або закони, проведені законодавчими органами штатів чи всієї країни, суперечать Федеральній Конституції, вони не мають сили. Рішення, внесені Верховним судом США за два сторіччя, підтвердили й закріпили доктрину превалювання Конституції всієї країни.

Влада посадових осіб обмежена, їхня діяльність повинна відповідати статтям Конституції чи законам, складеним згідно з її положеннями. Обрані посадові особи повинні переобиратися у певні строки і тоді їх послужний список підлягає пильному розгляду громадськістю.

Призначені посадові особи повинні виконувати завдання, покладені на них, і можуть бути усунені з посади у тому разі, якщо їхня діяльність буде визнана незадовільною. Виняток становлять члени Верховного суду і федеральні судді, які довічно призначаються Президентом США.

Найчастіше волевиявлення американського народу здійснюється шляхом голосування.

Конституція США є першою серед діючих писаних конституцій . Вона була прийнята Федеральним Конвентом 17 вересня 1787 р. на двадцятому році незалежності США .

За формою державного правління США вважаються класичною президентською республікою, хоча в самій Конституції таке поняття не вживається. Водночас Конституція встановила взаємовідносини між вищими органами держави (Конгресом, Президентом і Верховним Судом), які прийнято називати системою стримувань і противаг. А саме наявність чіткої за характером подібної системи є чи не найголовнішою ознакою президентської республіки.

Конституція США вважається однією з найбільш жорстких за порядком зміни. Поправки до неї пропонуються або Конгресом за рішенням двох третин членів кожної з його палат, або спеціальним конвентом, який скликається Конгресом на вимогу двох третин законодавчих органів штатів. У всіх випадках застосовувався саме перший з указаних спосіб. Порядок затвердження (ратифікації) пропонується Конгресом. При цьому затвердження мають здійснювати або три чверті законодавчих органів штатів, або конвенти в трьох чвертях штатів.

За більш, ніж двохсотлітню історію США, було внесено біля п'яти тисяч пропозицій щодо зміни Конституції, проте жорсткість відповідної процедури зумовила те, що затверджені і набули чинності лише двадцять сім поправок до Конституції США. Серед них особливої уваги заслуговують перші десять, які ухвалені Конгресом 1789 р. і набули чинності 1791 р. Ці поправки відомі як Білль про права: за їх змістом регламентуються деякі питання судочинства і визначаються найважливіші процесуальні права особи. Останню, XXVII поправку було ратифіковано 1992 р.

У Конституції, однак, передбачається можливість зняття посадових осіб у випадках особливо значних посадових злочинів чи неправомірних дій шляхом спеціальної процедури, відомої під назвою "імпічмент". Розділ ІV ст. 2 говорить: "Президент, Віце-президент і всі громадські посадові особи Сполучених Штатів відсторонюються від посади, якщо при засудженні в порядку імпічменту вони будуть визнані залученими у зраді, хабарництві чи інших тяжких злочинах і провинах".

У таких випадках Палата представників повинна провести законопроект про імпічмент, потім посадова особа повинна постати перед судом, роль якого виконує Сенат під головуванням Голови Верховного суду Сполучених Штатів.

Імпічмент вважається у Сполучених Штатах заходом радикальним. За двісті років існування Штатів тільки тринадцять посадових осіб федеральної системи підлягали цій процедурі.

Серед них: дев'ять федеральних суддів, один член Верховного суду, один військовий міністр, один сенатор і один Президент — Ендрю Джонсон. (Юридична комісія Палати представників пропонувала застосувати процедуру імпічменту по відношенню до Президента Річарда Ніксона, але він подав у відставку до того, як законопроект був проведений у Палаті.)

У цих тринадцяти випадках тільки четверо федеральних суддів було засуджено і знято з постів, які вони займали. Посадові особи в адміністрації окремих штатів також можуть підлягати імпічменту з боку законодавчих влад свого штату.

Основні принципи державного управління:

· законодавча, виконавча і судова влада відокремлені одна від одної і розрізняються за своїм завданням. Повноваження, надані кожній з них, врівноважуються правами двох інших. Кожна здійснює контроль за можливими перевищеннями повноважень з боку інших влад.

· Конституція, проведені у відповідності з нею закони і договори, запропоновані Президентом і схвалені Сенатом, превалюють над усіма іншими законами, актами і постановами виконавчої влади.

· Усі особи рівні перед законом і користуються однаковим правом на захист закону.

· Усі штати рівноправні і жоден з них не має права отримувати спеціальні привілеї від федерального уряду.

· У встановлених Конституцією межах кожний штат повинен визнавати і поважати закони інших штатів.

Порядок внесення поправок. Творці Конституції ясно усвідомлювали, що в міру розвитку нації до Конституції доведеться вносити зміни. При цьому вони вважали: порядок внесення змін не повинен бути надто легким, з тим щоб уникнути прийняття недостатньо продуманих і поспішних поправок. У той самий час цей порядок не повинен бути й таким, що дозволить меншості затримати проведення законопроектів, за якими стоїть більшість громадян.

Пропозиція про внесення поправки може бути зроблена Конгресом, якщо за неї буде подано не менш як дві третини голосів у кожній палаті. З іншого боку, законодавчі органи двох третин штатів можуть звернутися до Конгресу з вимогою скликання національного Конвенту (з'їзду) для обговорення й складання проекту поправки. У будь-якому випадку для набрання чинності поправка має бути схвалена трьома чвертями штатів.

Крім внесення прямих змін до Конституції, може бути змінене юридичне трактування її положень.

Ще у перші роки Існування республіки в рішенні по справі "Мербьюрі проти Медіссона", Верховний суд висунув доктрину судового перегляду, яка полягала в тому, що суд має право на тлумачення постанов Конгресу і винесення рішень про їх конституційність.

Ця доктрина дає суду право на інтерпретацію змісту різних розділів Конституції у застосуванні до юридичних, політичних, економічних і соціальних умов, тобто таких, що змінюються. З роками чимало рішень Верховного суду з обширного кола питань — від урядового регламентування роботи радіо і телебачення до встановлення прав обвинувачених за кримінальними справами — привели до зміни меж застосування конституційних положень, без істотних текстуальних змін самої Конституції.

Закони, проведені Конгресом для здійснення положень Основного закону чи для їх пристосування до змінених умов, іноді розширюють і навіть змінюють текст Конституції. Правила і постанови численних агенцій федерального уряду деякою мірою здійснюють аналогічний вплив. В обох випадках кінцевою є думка Верховного суду відносно відповідності таких законів і постанов задумам і духу Конституції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 11. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО США	\|	Білль про права. Поправки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.