В адміністративно-територіальному відношенні Італія поділяється на області (їх 20), провінції і комуни.
Автономна область — це вищий ешелон територіального розподілу, до компетенції якого входять сфери, що до видання Конституції 1947 року відносилися до ведення центральних органів влади.
Усі області розділені на дві категорії:
- звичайні (15), статус яких визначений загальними для всіх конституційними нормами ;
- спеціальні (5), статус яких регулюється спеціальними конституційними законами.
Повноваження областей включають організацію своїх органів, свої відомства, установлення границь комун, регулювання питань суспільної добродійності, санітарної і лікарняної допомоги, містобудування, туризм і готельна справа, полювання і рибна ловля, сільське господарство і ліси, ремесла, міська та сільська поліція, а також інші питання, що можуть бути включені спеціальними конституційними законами.
Органами областей зі звичайним і спеціальним статусом є ради, джунти і голови джунти. Рада зі своїм головою є законодавчим органом, він контролює діяльність виконавчої влади.
Джунта — виконавчий орган.
Чисто адміністративними одиницями є провінції (їх близько 100) і комуни (близько 8 тис). Вони мають виборні органи й органи виконавчої влади. Перші — ради; другі — у провінціях — джунти, що обираються зі складу ради, а в комунах — муніципальні джунти і мер, який виконує ще й функції представника держави.