Основи правового статусу особи

Важливим фактором у становленні нового конституційного порядку в Японії було визнання нової ролі особистості як активного носія прав і свобод. Після капітуляції 1945 року в Японії склалася система цінностей, яка поєднувала її власні традиції із західною концепцією цивільних прав і свобод, причому в галузі прав людини японська концепція запозичила теорію природного права із західноєвропейської. Усі державні інститути і закони базуються на ідеї гідності і цінностей людської особистості. Однак в Конституції підкреслюється, що "...Народ повинен утримуватися від будь-яких зловживань свободами і правами і несе постійну відповідальність за виконання їх в інтересах суспільного добробуту" (ст. 12).

Відповідно до ст. 11 Конституції, "народ безборонно користується всіма основними правами людини", котрі як гарантовані Конституцією "надаються сучасному і майбутнім поколінням в якості непорушних вічних прав". Із цього формулювання можна зробити висновок про те, що Конституція виходить з концепції "наданих прав".

У певній кількості статей підкреслюється, що вказані в них права не належать, а гарантуються, причому невизна-ченому колу суб'єктів. І останнє, суб'єктом цілого ряду прав Конституція вважає не окремих індивідів, а народ. Наприклад, саме за народом визнається "невід'ємне право обирати публічних посадових осіб і звільняти їх з посади." Усі публічні посадові особи є слугами всього суспільства, а не певної її частини (ст. 15, частини перша та друга).

Основні права і свободи громадян розглядаються як абсолютні і притаманні людині від народження, які не можуть бути порушені навіть шляхом видання Парламентом відповідних законів. Конституція встановила, що "всі люди повинні поважатися як особистість" (ст.13), вони "рівні перед законом і не можуть підлягати дискримінації в політичному, економічному та соціальному відношеннях за мотивами раси, релігії, статі, соціального положення, а також походження': ( ст. 14). Особливе місце посідає положення про рівність чоловіка й жінки, рівність у шлюбі (ст. 24), рівність при заміщенні державних посад (ст. 44).

Важливе значення в Конституції набуває ст. 10 про умови громадянства, які визначаються законом. Таким законом був Закон про підданство Японії від 4 травня 1950 року, який замінив Закон про підданство 1900 року. Особливість чинного закону в тому, що, вживаючи термін "підданство", він вступає у формальне протиріччя із зазначеною статтею Конституції та конституційним принципом народного суверенітету. Адже, навіть у Великій Британії та Канаді, які не

Право на свободу думки й совісті (ст. 19) відображено в особистих правах у духовній сфері і передбачає свободу від ідеологічного нагляду. Японія є світською державою, тому Конституція визнає свободу релігії, і, крім того, "держава та її органи повинні утримуватися від проведення релігійного навчання та будь-якої релігійної діяльності" (ст. 20).

Конституція закріплює "право кожного на недоторканність житла, документів і майна..., таємницю особистого життя і комунікацій" (ст. 35). Стаття 22 надає кожному право вільного пересування, поселення, а також вибору професії. "Свобода виїзду для всіх за кордон і свобода відмови від свого громадянства не повинна порушуватися" — так записано в цій статті.

Конституція Японії в досить широкому обсязі встановлює кримінально-правові та процесуальні гарантії особистих прав і свобод. За американським зразком Конституція прого-лошує принцип "привілеїв проти самозвинувачення": "Ніхто не може бути примушений давати свідчення проти себе. Визнання, яке зроблено під примусом, під катуванням або під загрозою... не можуть розглядатися як докази" (ст. 38). Ніхто не може бути заарештованим без достатньої підстави (ст. 34). Арешт може проводитися тільки "за наявності наказу компетентного працівника органів юстиції", наказу, в котрому вказано причини злочину, за які його заарештовують (ст. 33). Стаття 39 забороняє "притягнення до кримінальної відповідальності двічі за один і той самий злочин". Право на неупереджений суд, розгляд і на захист у судовому процесі сформульовано в ст. 37 Конституції.

Політичні права, пов'язані з участю в політичному житті держави і управлінні державними справами. Японська Конституція надає громадянам виборче право (статті 15, 44, 93) і право подати "мирну петицію" (ст.16), причому Основний Закон визначає коло питань, за якими може бути подана петиція. До них належать: відшкодування шкоди, зміщення публічних посадових осіб, введення, відміна або внесення змін до законів, указів або розпоряджень. До політичних свобод належать також свобода зборів і об'єднань, свобода слова, друку і всіх інших форм висловлення думок (ст. 21).

З'ясування соціально-економічних прав і свобод тісно пов'язано з концепцією соціальної держави, ядром якої єпринцип відповідальності держави за забезпечення розвитку суспільного добробуту, соціального забезпечення та народного здоров'я. Ці ідеї знайшли відображення у ст. 25 японської Конституції. Важливими елементами правового статусу індивіда є приватна власність, яка включає право володіти, користуватися, наслідувати та мати прибуток. Право приватної власності визнається в Японії як соціальне зумовлене, тобто воно не повинно вступати в протиріччя із суспільним добробутом (ст. 29). Конституція також передбачає право громадян на працю (ст. 27), заборону примусової праці (ст. 18), право на підтримання мінімального рівня здоров'я і культурного життя (ст. 25), право на освіту, в тому числі і на обов'язкову безоплатну освіту (ст. 26), свободу наукової діяльності (ст. 23).

Конституційні обов'язки громадян перебувають у тісному контакті з конституційними правами та свободами. Інколи обов'язки сформульовані не прямо, наприклад обов'язок працювати (частина перша ст. 27), а побічно, обов'язок сплатити податки сформульований в Конституції так: "Населення підлягає оподаткуванню у відповідності із законом" (ст. ЗО), забезпечення обов'язковою освітою дітей, що знаходяться на піклуванні (ст. 26).

Конституція Японії також містить і гарантії додержання основних прав і свобод. Основою юридичної гарантії є контроль за конституційністю нормативних актів. Відповідальність за порушення конституційних прав і свобод здійснює судова влада.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика конституції.	\|	Вищі органи державної влади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.