• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Складні і скорочені силогізми.

1. Визначення і структура умовиводу. Умовивід як форма мислення виконує зв'язок усіх раціональних форм думки. Сутність умовиводу як форми мислення – в його похідному, вивідному характері. Притому, умовивід є формою виробництва нового знання. Як форма виробництва нового теоретичного знання умовивід має бути істинним. Істинність умовиводу нерозривно пов'язана з його логічною правильністю. Це означає, що мають бути істинними судження, що складають умовивід, і що зв'язок цих суджень має бути логічно необхідним, а, отже, нове знання, що отримується в умовиводі, буде з необхідністю слідувати з вихідних думок (суджень).

Умовивід – це форма раціонального мислення, за допомогою якої на підставі логічно взаємопов'язаних висловлювань за певними правилами виводу з раніше встановлених знань (засновків) можна отримати нове (вивідне) знання, що випливає з них із необхідністю або з певним ступенем імовірності.

Усі студенти

зобов'язані дотримуватися трудової дисципліни під час навчання.

Олег є студентом.

Олег зобов'язаний дотримуватися трудової дисципліни під час навчання.

Відмічений умовивід складається з трьох суджень, з яких два перших є засновки, а одне (останнє) – висновок, а також логічна зв'язка між засновками і висновком.

Структурні елементи умовиводу: засновки і висновок.

Засновок умовиводу – це вихідне судження (вихідне знання), з якого в умовиводі виводиться нове знання (вивідне знання).

Висновок – це нове судження (вивідне знання), отримане в умовиводі з відомих суджень.

Прості умовиводи – два засновки. Скорочені умовиводи – один із засновків або висновок пропущені, тобто тут може бути усього лише один засновок. Складні умовиводи – більше двох засновків, оскільки висновок першого простого умовиводу може розглядатися як засновок наступного, і на підставі ще одного засновку робитися новий висновок і т.д.

2. Види умовиводів. Умовиводи класифікують за певними критеріями:

За характером процесу виведення:

– дедуктивні;

– індуктивні;

– традуктивні.

За засобами строгості висновку:

- необхідні (демонстраційні);

- правдоподібні (недемонстраційні).

За кількістю засновків:

– безпосередні;

– опосередковані.

Дедуктивний умовиводи (від лат. deductio – виведення) – це умовивід, в якому висновок робиться на підставі засновків, які виражають знання вищого порядку загальності (загальне), ніж знання, представлене у висновку (часткове).

Індуктивний умовивід (від лат. inductio – наведення) – це умовивід, в якому рух думки здійснюється від часткового до загального, тобто висновок складає знання вищого порядку загальності, ніж засновки.

Традуктивний умовивід (від лат. traductio – переміщення) – це умовивід, який передбачає рух думки від одиничного (часткового, загального) знання до знання такого ж рівня, або, по суті, це умовивід за аналогією(від грец. αναλόγια – схожість), в якому на основі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність і за іншими ознаками, що й означає перехід від одиничного до одиничного, від часткового до часткового, від загального до загального.

Необхідний (демонстраційний) умовивід – це умовивід, в якому з істинних засновків за наявності відношення логічного підпорядкування між засновками і висновком отримують завжди істинний висновок (тобто висновок є необхідно істинним і відповідає дійсності).

Правдоподібний (недемонстраційний) умовивід – це умовивід, висновок якого є імовірним (тобто може бути як істинним, так і неістинним).

Безпосередній умовивід – це дедуктивний умовивід, в якому висновок здійснюється тільки з одного засновку.

Опосередкований умовивід – це дедуктивний умовивід, який містить у своєму складі два або більше засновків.

Такими є основні визначення умовиводів як форми мислення.

Основним видом необхідних умовиводів є дедуктивні умовиводи.

3. Дедуктивні умовиводи. Простий категоричний силогізм. Однією з форм дедуктивного умовиводу є силогізм (грец. συλλογισμός – міркування, виведення наслідку). Силогізм – це дедуктивний умовивід, в якому з двох істинних категоричних суджень – засновків, пов'язаних середнім терміном, при дотриманні правил з необхідністю слідує третє судження – висновок.

Основу силогізму складає загальне правило, що називається аксіомою силогізму, яка має декілька формулювань:

– те, що властиво роду, властиво також виду й індивіду;

– ознака ознаки якої-небудь речі є ознака самої речі;

– все, що стверджується або заперечується відносно певної множини (класу) предметів, стверджується або заперечується відносно кожного предмета або будь-якої частини предметів цієї множини (класу).

Різновидом силогізму, є простий категоричний силогізм. Простий категоричний силогізм – це дедуктивний умовивід з двома засновками (простими категоричними атрибутивними судженнями) і висновком.

У простому категоричному силогізмі виділяють терміни, найменування яких відображає відношення їх обсягів:

– більший термін – це предикат висновку і відповідне поняття в засновку (Р);

– менший термін – це суб'єкт висновку і відповідне поняття в засновку (S);

– середній термін – це поняття, відсутнє у висновку, але наявне в двох засновках, призначений в них для зв'язування суб'єкта і предиката (М – від лат. medius – середній).

Більший і менший терміни – це крайні терміни.

Засновок, в якому знаходиться більший термін, – це більший засновок.

Засновок, в якому знаходиться менший термін, – це менший засновок.

При записі простого категоричного силогізму більший засновок розташовують на першому місці, менший засновок – на другому.

Усі тварини (М) – живі істоти (Р) – більший засновок.

Усі звіри (S) – тварини (М) – менший засновок.

Усі звіри (S) – живі істоти (Р) – висновок.

Перші два судження – засновки. Третє – висновок. Крайні терміни: поняття «звіри» – це суб'єкт висновку, менший термін (S) силогізму, а поняття «живі істоти» – це предикат висновку, більший термін (Р) силогізму. Отже, перший засновок «Усі тварини – живі істоти», що містить більший термін, – це більший засновок, а другий засновок «Усі звіри – тварини», що містить менший термін, – менший засновок. У засновках є відсутнє у висновку поняття «тварини», яке за визначенням є середній термін (М) цього силогізму. Тут більший термін – підпорядковуюче поняття, середній термін – підпорядковане більшому і поняття, що одночасно підпорядковує менший термін, і, нарешті, менший термін – підпорядковане і більшому, і середньому терміну поняття. Дійсно, усі тварини – живі істоти, але не усі живі істоти – звіри, усі звіри – живі істоти і тварини, але не усі живі істоти – звіри, і не усі тварини – звіри. Між термінами силогізму – відношення субординації.

Для того, щоб категоричний силогізм був істинним, треба дотримуватися як аксіоми силогізму, так і знати загальні правила простого категоричного силогізму.

Загальні правила простого категоричного силогізму:

– Правила термінів:

1) у силогізмі тільки три терміни: P – більший, S – менший і M – середній.

Поширена помилка – використання у якості будь-якого з термінів понять-омонімів – однакових за звучанням, але різних за змістом. Звідси помилка – «учетверіння термінів» і помилковий висновок.

Рух (М) вічний (Р).

Ходіння в університет (S) – рух (М).

Ходіння в університет (S) вічне (Р).

Тут «рух» трактується в різних смислах – у філософському і в буденному.

2) середній термін має бути розподілений, принаймні, в одному із засновків.

При порушенні цього правила висновок відображає різні види відношень між крайніми термінами, тобто є невизначеним або помилковим.

Деякі метали (М) рідинні (Р).

Рідкоземельні елементи (S) – метали (М).

Рідкоземельні елементи (S) рідинні (Р).

Тут середній термін «метали» нерозподілений ні в одному із засновків, тому висновок неістинний.

3) крайній термін, нерозподілений у засновку, не може бути розподілений у висновку. Інакше в термінах висновку говорилося б більше, ніж в термінах засновків.

Тут середній термін не може бути нерозподілений у двох засновках, отже, правило застосовується тільки до крайніх термінів – більшому і меншому.

У всіх містах за Полярним кругом (М) бувають білі ночі (Р).

Санкт-Петербург (S) не знаходиться за Полярним кругом (М).

У Санкт-Петербурзі (S) не буває білих ночей (Р).

Висновок неістинний, оскільки предикат висновку розподілений, а в засновку він нерозподілений, отже, сталося розширення більшого терміну.

– Правила засновків:

1) з двох заперечувальних засновків висновок із необхідністю не слідує.

Це означає, що в простому категоричному силогізмі два засновки не можуть бути заперечувальними судженнями, один з них має бути стверджувальним судженням або два можуть бути стверджувальними судженнями.

Курсанти не офіцери.

Лейтенанти не курсанти.

?

У цьому випадку всі терміни виключають один одного, усуваючи всякий обсяговий зв'язок між собою.

2) з двох одиничних і/або часткових засновків висновок з необхідністю не слідує.

Тут, незалежно від якості засновків, один з них має бути загальним судженням або два засновки можуть бути загальними судженнями.

Деякі викладачі ДонНТУ – математики.

Деякі автолюбителі – викладачі ДонНТУ.

?

Звідси певний висновок не слідує, оскільки обсяг суб'єкта – «деякі автолюбителі» – може перетинатися в якійсь мірі з обсягом предикату – «математики», але може знаходитися і поза ним.

3) якщо один із засновків заперечувальний, то й висновок з необхідністю заперечувальний.

Звідси, будь-який заперечувальний засновок – більший або менший, загальний, частковий або одиничний – дає заперечувальний висновок.

Усі ВНЗ підлягають акредитації.

Цей навчальний заклад не підлягає акредитації.

Цей навчальний заклад не є ВНЗ.

4)якщо один із засновків частковий або одиничний, то й висновок з необхідністю є відповідно частковим або одиничним.

Це правило стосується будь-якого часткового або одиничного засновку – більшого або меншого, стверджувального або заперечувального.

Усі злочинці підлягають покаранню.

Деякі люди – злочинці.

Деякі люди підлягають покаранню.

Похідні правила простого категоричного силогізму : 1) з двох стверджувальних засновків заперечувальний висновок не слідує (заперечувальний висновок може бути, якщо один із засновків заперечувальний); 2) якщо один із засновків – судження часткове або одиничне, а інший заперечувальний або якщо один із засновків – частковозаперечувальний або одиничнозаперечувальний, то висновок частковозаперечувальний або одиничнозаперечувальний з необхідністю (визначається комбінацією 3-го і 4-го правил); 3) якщо один із засновків – судження частковозаперечувальне або одиничнозаперечувальне, то інший з необхідністю є судженням загальностверджувальним (визначається комбінацією правил про те, що не може бути ні двох заперечувальних, ні двох часткових або одиничних засновків).

4. Види простого категоричного силогізму. Серед видів простого категоричного силогізму виділяють фігури і модуси.

Фігура – це вид структури простого категоричного силогізму, що визначається функцією середнього терміну в судженнях-засновках.

Розрізняють чотири фігури категоричного силогізму, перші три з яких введені Арістотелем, четверта – Галеном.

Фігури простого категоричного силогізму:

–перша – це дедуктивний умовивід, в якому середній термін є суб'єктом більшого і предикатом меншого засновків;

– друга – це дедуктивний умовивід, в якому середній термін є предикатом в двох засновках;

– третя – це дедуктивний умовивід, в якому середній термін є суб'єктом в двох засновках;

– четверта – це дедуктивний умовивід, в якому середній термін є предикатом більшого і суб'єктом меншого засновків.

Схеми фігур простого категоричного силогізму:

I	ІІ	ІІІ	ІV
М ___________ Р   S ____________ М   S ____________ P	Р ____________ М     S ____________ М   S ____________ P	М ___________ Р     М____________ S   S ____________ P	Р ____________ М     М____________ S   S ____________ P

Окрім загальних правил термінів і засновків, кожна фігура має особливі правила фігур, що виводяться із загальних правил силогізму.

Особливі правила фігур простого категоричного силогізму:

Правила I фігури:

1)більший засновок має бути загальним судженням;

2)менший засновок має бути стверджувальним судженням.

Правила ІІ фігури:

1)більший засновок має бути судженням загальним;

2)один із засновків має бути судженням заперечувальним.

Правила ІІІ фігури:

1)менший засновок має бути стверджувальним судженням;

2)висновок має бути частковим судженням.

ПравилаІV фігури:

1)якщо більший засновок стверджувальний, то менший має бути загальним судженням;

2)якщо один із засновків заперечувальний, то більший засновок має бути загальним;

3)якщо менший засновок стверджувальний, то висновок є частковим.

Найбільш поширені помилки при умовиводі по простому категоричному силогізму:

1. Висновок робиться по I фігурі з меншим заперечувальним висновком.

Усі аудиторії потребують провітрювання.

Ця кімната – не аудиторія.

Ця кімната не потребує провітрювання.

Висновок не слідує з необхідністю із засновків, оскільки другий засновок має бути стверджувальним.

2. Висновок робиться по II фігурі з двома стверджувальними засновками.

Усі здобувачі докторського ступеня – кандидати наук.

Ця людина – кандидат наук.

Ця людина – здобувач докторського ступеня.

Висновок не слідує з необхідністю з висновків, оскільки один із засновків і висновок мають бути заперечувальними судженнями.

Існують також інші методи перевірки правильності простого категоричного силогізму : метод діаграм Венна, метод антилогізму.

У чотирьох фігурах простого категоричного силогізму кожний засновок може бути судженням А, I, Е, О. Якщо комбінувати можливі типи засновків, то отримуємо по кожній фігурі 16 варіантів, а по чотирьох фігурах – 64 варіанти. Проте правильність висновку гарантують не усі комбінації. Комбінації, які гарантують правильність висновку, називають правильними модусами силогізму.

Модус – це якісно-кількісна характеристика силогізму, в якій перша буква характеризує більший засновок, друга – менший, третя – висновок.

Згідно з правилами I фігури правильними для неї визнаються модуси із загальним більшим (А або Е) і стверджувальним меншим (А або I) засновками: АА, АI, ЕА, ЕІ. З урахуванням загальних правил засновків (3 і 4) можна отримати чотири правильні модуси I фігури.

Правильні модуси I фігури:

1. ААА (Barbara ), 2. ЕАЕ (Celarent), 3. АII (Darii), 4. ЕIО (Ferio) – для запам'ятовування в логіці використовують латинські назви модусів, де кожна голосна відповідає виду категоричного судження – (Приклад I фігури – АII).

Коректне формулювання правила I фігури припускає заперечувальність меншого засновку і, отже, додавання ще п'яти правильних модусів I фігури: АОО, АЕЕ, IАI, ОАО (при тотожності термінів загальностверджувального засновку) і IЕЕ (при підпорядкуванні більшого терміну середньому).

Згідно з правилами II фігури правильними для неї визнаються модуси із загальним більшим засновком (А або Е) і одним із засновків заперечувальним (Е або О). Тому визнаються чотири правильні модуси II фігури.

Правильні модуси ІІ фігури:

1. АЕЕ (Camestres), 2. АОО (Baroco), 3. ЕАЕ (Cesare), 4. ЕIО (Festino) –(Приклад II фігури – АОО).

Оскільки більший засновок тут може бути як частковостверджувальний, так і частково заперечувальний, а менший в усіх цих виключеннях має бути загальностверджувальним з тотожними термінами, остільки додаються ще п'ять правильних модусів II фігури: АII, ААА, IАА, IАI, ОАО.

Згідно з правилами III фігури правильними для неї визнаються модуси з меншим стверджувальним засновком. Звідси виводяться правильні модуси II фігури.

Правильні модуси ІІІ фігури:

1. ААI (Darapti), 2. ЕАО (Felapton), 3. ІАІ (Disamis), 4. ОАО (Bokardo), 5. АII (Datisi), 6. ЕIО (Ferison) – (Приклад III фігури – ААI).

Але з урахуванням виключень розподіленості термінів стверджувальних суджень додаються сім правильних модусів III фігури: АIА, ЕIЕ (якщо менший термін підпорядкований середньому), ААА (при тотожності меншого терміну середньому і підпорядкованості більшому), ЕАЕ (при тотожності меншого терміну середньому і координативності більшому), АОО (при тотожності термінів більшого і перетині термінів меншого засновків), АЕЕ (при тотожності термінів більшого засновку), IЕЕ (за умови підпорядкування більшого терміну середньому).

Згідно з правилами ІV фігури при заперечувальності одного із засновків більший має бути загальним, а при стверджувальності більшого – менший має бути загальним, і тут визнаються п'ять правильних модусів.

Правильні модуси ІV фігури :

1. ААI (Bramantip), 2. АЕЕ (Camenes), 3. ІАІ (Dimaris), 4. ЕАО (Fesapo), 5. ЕIО (Fresison) – (Приклад IV фігури – АЕЕ).

Але правила ІV фігури не враховують розподіленості середнього терміну в загальностверджувальному судженні, терміни якого тотожні. Якщо воно є більшим засновком, то менший може бути частковостверджувальним. Тому за певних умов можуть бути додані ще чотири правильних модусів ІV фігури: АII (за умови тотожності більшого і середнього термінів і перетині меншого і крайніх термінів), АIА (при тотожності більшого і середнього термінів і підпорядкуванні меншого терміну більшому і середньому), ЕАЕ (при тотожності меншого і середнього термінів і заперечувальності двох засновків різної якості), ЕIЕ (за умови, якщо менший термін підпорядкований середньому при засновках ЕI).

5. Складні і скорочені силогізми. Скорочений силогізм – це простий силогізм, в якому одне з трьох суджень (судження-засновки або судження-висно­вок) не висловлюється, а лише мається на увазі.

Складний силогізм – це силогізм, який складається з двох або декількох простих силогізмів.

Складноскорочений силогізм – це силогізм, в якому не висловлюються окремі засновки чи висновок або до їх складу входить як засновок скорочений силогізм-ентимема.

Скороченим силогізмом є ентимема (від грец. ιν θυμος – в думці). Ентимема – це простий силогізм із пропущеним засновком або висновком.

Три види ентимем:

1) з пропущеним більшим засновком: «Усі газети – періодика, отже, усі газети – друковані видання»: пропущений більший засновок – «Уся періодика – друковані видання»;

2) з пропущеним меншим засновком: «Усі корисні копалини – природні мінеральні утворення земної кори, отже, і вугілля – природне мінеральне утворення земної кори»: пропущений менший засновок – «Вугілля – корисна копалина»;

3) з пропущеним висновком: «Усі громадяни України мають право на свободу совісті, а ця людина – громадянин України»: пропущений висновок – «Ця людина має право на свободу совісті».

З урахуванням зроблених випускань, кожен з цих скорочених силогізмів можна відновити до повного категоричного силогізму. Але насправді не завжди можливий однозначний висновок: «Магазин отримав новий якісний товар. Отже, можна сміливо купувати цей костюм», що не дає підстав зробити однозначний висновок: «Цей костюм теж належить до нового якісного товару, який отримав магазин».

Складним силогізмом є полісилогізм (від грец. πολυ – багато і συλλογισμός – міркування). Полісилогізм – це силогізм, в якому об'єднуються два або більше простих силогізми, в яких висновок попереднього силогізму є засновком наступного.

У простому варіанті полісилогізм складається з двох простих силогізмів: просилогізму (від грец. προ – попередній і συλλογισμός – міркування) і епісилогізму (від грец. επι – наступний і συλλογισμός – міркування):

– просилогізм – це елемент полісилогізму, що є попереднім простим силогізмом;

– епісилогізм – це елемент полісилогізму, що є подальшим простим силогізмом.

Спорт зміцнює здоров'я.

Легка атлетика – спорт.

Легка атлетика зміцнює здоров'я.

Біг – легка атлетика.

Біг зміцнює здоров'я.

Якщо полісилогізм складається з трьох і більше простих силогізмів, то лише перший у полісилогізмі простий силогізм є просилогізмом, а останній простий силогізм виступає тільки в ролі епісилогізму. У той же час перший по порядку епісилогізм стає просилогізмом, коли його висновок стає засновком наступного силогізму,що стає епісилогізмом... Висновок є виведенням полісилогізму в цілому.

Три види полісилогізму:

1) прогресивний (поступальний) полісилогізм – це складний силогізм, в якому висновок попереднього силогізму (просилогізм) стає більшим засновком наступного силогізму (епісилогізм).

Тут міркування відбувається від загальнішого до менш загального:

Структура: Схема:

Усі руди (a) – мінерали (b) Усі A є B а→b

Руда заліза (c) – руда (a) Усі C є A с→а

Руда заліза (c) – мінерал (b) Усі C є B с→b

Магнетит (d) – руда заліза (с)Усі D є C d→с

Магнетит (d) – мінерал (b) Усі D є B d→b

Правила виведення: а→b, с→а, с→b, d→с ├ d→b, де «├»– знак виведення.

Формула алгебри логіки: ((а→b) (с→а) (с→b) (d→с))→(d→b);

2) регресивний (зворотний) полісилогізм – це складний силогізм, в якому висновок попереднього силогізму (просилогізм) стає меншим засновком наступного силогізму (епісилогізм).

Тут міркування відбувається від менш загального до загальнішого:

Усі організми (b) суть тіла (с) Усі тіла (c) мають вагу (d)

Усі рослини (a) суть організми (b)Усі рослини (a) суть тіла (c)

Усі рослини (a) суть тіла (с) Усі рослини (a) мають вагу (d)

Структури:

Усі B суть C Усі C суть D

Усі A суть BУсі A суть C

Усі A суть C Усі A суть D

Поєднавши їх, отримаємо структуру і схему регресивного полісилогізму:

Структура: Усі B суть C Схема: b→c

Усі A суть B a→b

Усі C суть D c→d

Усі A суть C a→c

Усі A суть D a→d

Правила виведення: b→с, а→b, с→d, а→с ├ а→d.

Формула алгебри логіки: : ((b→с) (а→b) (с→d) (а→с))→(а→d);

3) прогресивно-регресивний полісилогізм – це складний силогізм, серед елементів якого є і прогресивний, і регресивний полісилогізми.

Складноскороченими полісилогізмами є сорит (від грец. σωρός – нагромаджений, купа (у смислі – засновків)) і епіхейрема.

Сорит – це складноскорочений силогізм, в якому не висловлюються, а тільки маються на увазі більші (прогресивний сорит) або менші (регресивний сорит) засновки й усі висновки, окрім останнього.

Види сориту: гокленієвський (Р.Гоклен, 1547-1628) і арістотелівський:

– гокленієвський сорит – це прогресивний полісилогізм, в якому пропущені усі більші засновки, окрім першого, та усі висновки, окрім останнього:

Структура: Схема:

Все, що руйнує здоров'я (a) шкідливе (b) Усі A суть B a→b

Шкідливі звички (c) руйнують здоров'я (a) Усі C суть A c→a

Паління (d) – шкідлива звичка (c) Усі D суть C d→c

Тютюнокуріння (e) – вид паління (d)Усі E суть D e→d

Тютюнокуріння (e) – шкідливе (b) Усі E суть B e→b

Правила виведення: a→b, c→a, d→c, e→d ├ e→b.

Формула алгебри логіки : ((a→b) (c→a) (d→c) (e→d))→(e→b).

– арістотелівський сорит – це регресивний полісилогізм, в якому пропущені всі менші засновки, окрім першого, і усі висновки, окрім останнього:

Структура: Схема:

Усі комети (a) є небесні тіла (b) Усі A суть B a→b

Усі небесні тіла (b) суть тіла (с) Усі B суть C b→c

Усі тіла (c) мають вагу (d)Усі C суть D c→d

Будь-яка комета (a) має вагу (d) Усі A суть D a→d

Правило виведення : a→b, b→c, c→d ├ a→d.

Формула алгебри логіки: ((a→b) (b→c) (c→d))→(a→d).

Для перевірки правильності полісилогізмів і соритів застосовуються усі загальні і спеціальні правила силогізмів, модусів і фігур. Існують і похідні від них спеціальні правила полісилогізмів і соритів:

1)загальностверджувальний висновок можливий тільки при усіх загальностверджувальних засновках;

2)якщо один із засновків частковий, то висновок має бути частковим, а усі інші засновки – загальними;

3)якщо один із засновків заперечувальний, то висновок має бути заперечувальним, а усі інші засновки – стверджувальними;

4)якщо перший засновок частковий, то тільки останній може бути заперечувальним;

5)якщо перший засновок заперечувальний, то тільки останній може бути частковим.

Епіхейрема – це складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, хоч би один з яких є ентимема:

Усі риби (a) – хребетні тварини (c),

оскільки риби (a) мають скелет (b).

Усі акули (d) – риби (a),

оскільки акули (d) дихають зябрами (e).

Усі акули (d) – хребетні тварини (c).

Епіхейрема утворена з двох ентимем з пропущеними великими засновками. Висновок утворюється з висновків першої («Усі риби – хребетні тварини») і другої («Усі акули – риби») ентимем по першій фігурі. Для перевірки правильності висновку слід відновити ентимеми до повних силогізмів. У результаті утворюються два правильні модуси Barbara першої фігури:

(Усі, хто має скелет (b) – хребетні тварини (с)).

Усі риби (a) – мають скелет (b).

Усі риби (a) – хребетні тварини (c).

(Усі, хто дихає зябрами (e) – риби (а)).

Усі акули (d) – дихають зябрами (e).

Усі акули (d) – риби (a).

Правила виведення відновленої епіхейреми:

b→c, a→b ├ a→c

e→a, d→e ├ d→a

d→c

Перетворене правило у формулу:

((b→c) (a→b) (e→a) (d→e))→(d→c) або

((d→e) (e→a) (a→b) (b→c))→(d→c)

Усі акули (d) – дихають зябрами (e).

(Усі, хто дихає зябрами (e) – риби (а)).

Усі акули (d) – риби (a).

Усі риби (a) – мають скелет (b).

(Усі, хто має скелет (b) – хребетні тварини (с)).

Усі риби (a) – хребетні тварини (c).

Читайте також:

1. БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ І НЕОДНОРІДНИМИ ЧАСТИНАМИ
2. Бухгалтерські записи (проводки) – прості та складні.
3. Визначення системи і підсистеми. Складні системи
4. ВПРАВА 3. Розшифруйте складноскорочені слова.
5. Вуглеводи – складні органічні сполуки, до складу яких входять атоми вуглецю (С), кисню (О) та водню (Н).
6. Гема 3.4. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
7. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
8. Зв’язок між кредитами ECTS і рівнем чи складністю розділу курсу
9. Кореспонденція рахунків, прості і складні бухгалтерські проводки.
10. Найбільш вживані складні прийменники
11. НЕСКЛАДНІ ДОСЛІДИ ЯК МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ
12. Під впливом нагріву у м’ясі птиці виникають складні фізико-хімічні процеси, які обумовлені зміною

Переглядів: 8128