• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні принципи організації технічного обслуговування машин, що склались у зарубіжній практиці

Відповідальність за організацію технічного обслуговування техніки протягом усього періоду експлуатації та використання несе, як правило, фірма-виробник. Фірми охоче займаються організацією технічного обслуговування, так як за підрахунками економістів, кожний долар вкладений у виробництво запасних частин та організацію технічного обслуговування машин, може забезпечити прибуток удвічі більший, ніж від продажу самої машини. Ціни на запасні частини, як правило, у 1,5-2 рази вищі від цін на ті ж вузли та деталі, що використовуються при складанні нової машини. Якщо машина знята з виробництва, то рівень цін на запасні частини зростає ще більше.

На сучасному етапі розвитку машинобудування основним фактором конкурентоспроможності на зовнішньому ринку, як правило, є не ціна машини, а якість, новизна та масштаби технічного обслуговування.

Фірма-виробник забезпечує технічне обслуговування машин на протязі усього періоду експлуатації, тобто до повної амортизації.

Система технічного обслуговування фірми-виробника включає увесь комплекс послуг: постачання запасних частин, технічної документації, забезпечення ремонтних робіт, навчання спеціалістів, вивчення ефективності роботи машин, виявлення їх переваг та недоліків, проведення модернізації запасних деталей. У всіх випадках масштаби та види послуг визначаються покупцем. Однак при цьому діє принцип „оптимального об’єму послуг”, тобто забезпечення максимального прибутку.

Фірма-виробник організовує технічне обслуговування усієї машинобудівної продукції незалежно від масштабів її територіальної розрізненості, як в національних рамках, так і за кордоном.

Розгалужена мережа технічного обслуговування починає створюватися ще до того, як фірма розпочинає постачати на ринок певний тип машин.

Апарат системи технічного обслуговування являється безпосереднім учасником у створенні нових моделей машин. Пояснюється це тим, що фірми обов’язково притримуються при створенні нових машин вимог ремонтопридатності. При цьому враховуються затрати як на виготовлення нової машини, так і на її технічне обслуговування та ремонт. Вимога мінімізації простоювань машин на операціях технічного обслуговування та ремонтах являється основним фактором при рекламуванні нової техніки.

Служби технічного обслуговування фірм-виробників та їх периферійні служби постійно акумулюють великий потік інформації про якість та надійність машин, аналізують попити покупців на нові види техніки, що є основою для розробки нових видів машин.

Основою технічної політики фірм є постійне зниження об’ємів та строків виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту машин шляхом підвищення довговічності основних вузлів, їх стандартизації та уніфікації. У більшості великих та середніх машинобудівних фірм апарат технічного обслуговування складається з двох ланок: відділу чи групи технічного обслуговування в центральному апараті фірми та периферійної ланки системи технічного обслуговування, на яку покладається виконання усіх основних операцій технічного сервісу (станції технічного обслуговування, ремонтні майстерні, склади запасних частин, служби технічної інформації, курси та школи по підготовці кадрів).

Нову техніку фірма-виробник постачає до дилера чи субдилера для продажу. Мережу ремонтних підприємств організовує фірма-виробник. Технічне обслуговування виконують дилери. Право на виробництво запасних частин належить фірмі-виробнику машин. Консервація та пакування запасних частин забезпечують можливість їх тривалого зберігання (не менше 5 років). Консервація машини у стані поставки забезпечує, як правило, збережність протягом 3-5 років.

Комплекти запасних частин постачаються генеральним агентам та дилерам ще до появи машин на ринку. Об’єм виробництва таких запасних частин складає 25-30% від вартості машин, а інколи 60%.

Залежно від строку служби запасні частини класифікуються на три категорії: з тривалим строком експлуатації, середнім та запчастини першої необхідності. Замовлення на запчастини приймаються, як правило, цілодобово. Склади запасних частин мають три ступені: центральні склади запасних частин, відділення центральних складів, склади запасних частин у дилерів. Усі ці склади утворюють єдину систему, що забезпечує просування запасних частин від виробника до покупця.

Лекція 18. Плани випробувань

План

1. Основні положення.
2. Плани випробувань [NUN,[NUT],[NUr],[NU(T,r)].
3. Плани випробувань [NRT],[NRr],[NR(T,r)].
4. Плани випробувань [NMT], [NMr], [NMT_∑], [NM(r, T_∑)].
5. Рекомендації щодо застосування планів випробувань.

Література [2]

1. Основні положення

Передбачено основні типи планів випробувань, які умовно поз­начають:

[NUN], [NUT], [NUr], [NU(T,r)],

[NRT], [NRr], [NR(T,r)],

[NMT], [NMr], [NMT_∑], [NM(r, T_∑)],

де N -кількість об’єктів, що підлягають випробуванню; U- плани, за якими випробування здійснюють до першої відмови (об’єкти, що відмовили, не замінюють на нові); Т -встановлене напрацювання або календарна тривалість випробувань; r - кількість відмов або граничних станів, до виникнення яких ведуть випробування; R -плани, за якими випробування ведуть до першої відмови (об’єкти, що відмовили, замінюють на нові); М -плани, за якими випробовують відновлювані об’єкти (після кожної відмови об’єкт відновлюють); Т_∑ -наперед задане сумарне напрацювання або час випробування по всіх об’єктах.

1. Плани випробувань[NUN,[NUT],[NUr],[NU(T,r)]

За планом [NUN] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, не відновлюють і не замінюють на нові. Випробування здійснюють до виникнення відмов або граничних станів усіх N об’єктів.

За планом [NUT] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, не відновлюють і не замінюють на нові. Випробування здійснюють до наперед заданого часу Т.

За планом [NUr] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, не відновлюють і не замінюють на нові. Випробування здійснюють до наперед заданої сумарної кіль­кості відмов r.

За планом [NU(T, r)] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, не відновлюють і не замінюють на нові. Випробування при­пиняють, коли сумарна кількість відмов досягла r, або після закінчення сумарного по всіх об’єктах часу випробувань (напрацювань) T, залежно від того, яка з цих умов виконана раніше.

1. Плани випробувань[NRT], [NRr], [NR(T,r)]

За планом [NRT] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, замінюють на нові. Випробування здійснюють до наперед заданого часу Т.

За планом [NRr] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, замінюють на нові. Випробування здійснюють до наперед заданої сумарної кількості відмов r.

За планом [NR(T,r)] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти, що відмовили, замінюють на нові. Випробування при­пиняють, коли сумарна кількість відмов досягла r, або після закінчення сумарного по всіх об’єктах часу випробувань (напрацювань) T, залежно від того, яка з цих умов виконана раніше.

1. Плани випробувань[NMT], [NMr], [NMT_∑], [NM(r, T_∑)]

За планом [NMT] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти після кожної відмови відновлюють. Кожний об’єкт випробовують до закінчення часу випробування або напрацювання Т.

За планом [NMr] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти після кожної відмови відновлюють. Кожний об’єкт випробовують до наперед заданої сумарної кіль­кості відмов r.

За планом [NMT_∑] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти після кожної відмови відновлюють. Випробування припиняють по закінченні сумарного по всіх об’єктах часу випробування або напрацювання Т_∑.

За планом [NM(r,T_∑)] випробовують Nоб’єктів. Об’єкти після кожної відмови відновлюють. Випробування припиняють, коли сумарна по всіх об’єктах кількість відмов досягла r або по закінченні сумарного по всіх об’єктах часу випробування (напрацювання) Т_∑ залежно від того, яка з цих умов виконана раніше.

1. Рекомендації щодо застосування планів випробувань

Випробування є процесом, що забезпечує одержання вірогідної інформації про надійність досліджуваних об’єктів. Об’єктами випробувань можуть бути окремі деталі, механізми, вузли та машини.

Таблиця 1.

Рекомендації щодо застосування планів випробувань

Читайте також:

1. CMM. Модель технологічної зрілості. Зрілі і незрілі організації.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Основні засоби
4. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
5. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
6. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
7. PR-відділ організації: переваги і недоліки
8. TEMA 13. МОТИВАЦІЯ РОБОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
9. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
10. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
11. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
12. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики

Переглядів: 387