Управління матеріально-технічною підсистемою

Для нормального функціонування підприємства необхідно постійно розвивати матеріально-технічне забезпечення виробництва. Зростання ролі матерально-технічного забезпечення пов’язано із підвищенням вимого споживачів до якості та ціни,із зростанням дефіциту багатьох ресурсів.

Менеджери відділу постачання постійно повинні приймати участь з заключенні договорів з постачальниками та оцінці їх можливостей, професійні менеджери служби постачання приймають участь в обговоренні питання технологій виробництва з метою покращення ефективності виробництва. Все це пов’язано із введенням на підприємстві відділу логістики.

Логістика – ( від англ. „ logistics - планування ,забезпечення ) –

1. Комплексне управління розподілом, розміщенням, потоками транспортування товарно-матеріальних цінностей з метою підвищення рівня транспортних послуг та раціонального вантажообороту, забезпечення збереження товарів, своєчасної доставки до місць реалізації і споживання та збільшення прибутку.

2. Планування і досягнення матеріально-технічного забезпечення, підготовки і переміщення людських ресурсів, матеріально-технічне забезпечення торговельно-комерційних організацій.

Логістичний процес охоплює широкий спект функціонування – від управління закупками сировини та матеріалів до передачи готової продукції замовнику.

Менеджери по логістиці вирішують задачи сквозної оптимізації бізнес-процесів –від закупок ресурсів до збуту товарів чи послуг фірми, вони повинні забезпечити таке управління всіма ланками технологічного потоку переробки вихідних ресурсів та товарів, щоб кожна одиниця товару була поставлена споживачу відповідно угоди та контракту.

Критерієм досягнення мети є – забезпечення необхідного ринком рівня обслуговування споживача. Специфіка логістичного управління бізнес-процесами визначає необхідність оптимізації рішення по управлінню всім технологічним ланцюгом створення товарів з ресурсів розрахованими оптимізаційними методами. Логістика створює інтегральний підхід до регулювання бізнес-процесів, і цей підхід повинен бути націлений на кінцевий результат діяльності всіх ланок технологічного циклу –

„ресурси- їх обробка – поставка товару замовнику” із створенняс системи складів на стадіях постачання, виробництва та розподілу. Склади створюються на початку та в кінці матеріальних потоків і призначені для тимчасового накопичування вантажу, його зберігання та своєчасного забезпечення замовлень споживачів.

В залежності від цього виділяється три види логістики :

постачальна логістики, виробнича логістика та розподільча логістика.

Необхідність складів диктується нерівномірністю циклів виробництва та споживання, особливостями функціонування транспорту.

Одною з важливих функцій логістики є створеня необхідної кількості асортименту відповідно до замовлень споживачів. приведення асортименту товару на складі до потреб виробничого процесу або попиту ринку веде до ефективного виконання замовлень. В постачальній та виробничій логістиці ця функція направлена на забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами. В розподільчій логістиці дана функція набуває особливе значення. Склади використовуються для перетворння виробничого асортименту в споживчі товари відповідно до замовлень клієнтів.

Склади використовуються у всіх функціональних галузях логістики – постачальній , виробничій та розподільчій, і мають своє призначення.

Склади постачальної логістики спеціалізуються на зберіганні сировини, матеріалів, комплектуючих для виробництва.

Склади виробничої логістики входять в склад організаційної структури виробництва і призначені для забезпечення технологічних процесів. На них зберігаються запаси незавершенного виробництва ( остатки, готова продукція ), прибори. запчастини, інструменти.

Склади розподільчої логістики служать для підтримання безперервного руху товарів із виробничої сфери до сфери споживання. Основне їх призначення полягає в перетворенні виробничого асортименту в торгівельний асортимент та в безперебійному забезпеченні різних споживачів включаючи роздрібну торгівлю. Ці склади можуть належити як виробникам так і підприємствам торгівлі.

Ефективність функціонування складів в системі логістики, незалежно від їх призначення та виду діяльності, можливе при рішенні ряду проблем :

- вибір місця розташування склада,

- вибір між власним складом та складом загального користування,

- визначення кількості складів та їх місця.

Необхідно відзначити, що склади виробничої логістики, тобто склади проміжної продукції , інструментів та обладнання ( або цехові склади ) повинні бути власністю фірми і розміщатися безпосередньо в цехах

виробничого процесу.

Для постачальної та розподільчої логістики ( при поставках невеликими партіями ) можливий компроміс : комбінація власних складів та складів загального користування, які максимально наближені до споживача. При цьому скорочуються фіінансові ризики, зменшуються витрати на транспорт.

Таким чином управління запасами повинно бути ретельно сплановано, щоб сбалансувати вартість зберігання запасів та підтримати достатній рівень обслуговування споживача.

Одною із сучасних систем оперативного управління підприємством є система „Точно в строк” – виробнича система, в якій обробка та рух матеріалів та виробів виконується точно в той момент часу, коли виникає в них потреба . Система передбачає низький рівень запасів, високу якість, гнучкість, скорочення строків виробництва, підвищення продуктивності та ефективності використання обладнання, зниження обсягів браку .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Диспетчерування	\|	MASTERING ECONOMICS

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.