Методика визначення аудиторського ризику

Дуже важливим питанням для аудитора є методика визначення величини аудиторського ризику. Зазначимо, що єдиної такої методики немає. Вона, як правило, розробляється кожною аудиторською фірмою або окремим аудитором відповідно до умов конкретної перевірки. З цією метою створюють такі звані моделі аудиторського ризику, які постійно удосконалюються.

Як свідчить зарубіжний досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1–5% (0,01 – 0,05). Вибираючи методику визначення аудиторського ризику і його допустиму величину, необхідно

Рис. 4.2. Порядок оцінки аудиторського ризику й уточнення її у процесі аудиту

враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

Проте на підставі вивчення спеціальної зарубіжної літератури (Р. Додж, Дж. Робертсон), можна подати найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику, яка може бути виражена такою формулою:

АР = ВР · РО · РК· РН,

де АР – аудиторський ризик;

ВР – властивий ризик;

РК – ризик системи внутрішнього контролю;

РН – ризик не виявлення помилок аудитором.

Якнайповнішу методику розрахунку аудиторського ризику розкрив Дж. Робертсон, який зазначив ряд важливих моментів:

- аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому разі ризик системи обліку або внутрішнього контролю зводиться до нуля (РО = 0, РК = 0), а це означає, що і загальний аудиторський ризик, виходячи з формули, дорівнюватиме нулю, чого не може бути, оскільки кожна аудиторська перевірка супроводжується певним ризиком;

- аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику не виявлення (наприклад, більш як 50%) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю та властивого ризику, оскільки у цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим (більш як 5%), чого допустити не можна, бо перевірку вважатимуть проведеною не на належному рівні.

Наприклад:

АР = ВР (1,0) · РО (0,8) · РК (0,9) · РН (0,5)= 0,36;

- аудиторську перевірку вважатимуть проведеною на належному рівні, якщо аудитор установить низький ризик невиявлення (0,01) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю клієнта та до діяльності його підприємства в цілому.

Так,

АР = ВР (1,0) · РО (1,0) · РК (1,0) · РН (0,01)= 0,01.

З урахуванням поданої вище загальної моделі аудиторського ризику і того, що ризик не виявлення, як уже було зазначено, складається з ризику тестового контролю і ризику аналітичного огляду, розрахунок може бути таким:

АР = ВР · РО · РК · РАО · РТ,

де РАО – ризик аналітичного огляду;

РТ – ризик тестового контролю.

Такий принцип оцінки аудиторського ризику широко використовується на практиці, наприклад аудиторською фірмою КРМG у Німеччині.

Зарубіжний досвід свідчить, що величину оцінки аудиторського ризику можна не тільки виражати у процентах, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, вона може бути визначена аудитором і словами: “низький”, “середній”, “високий”, що часто використовується на практиці.

Питання для самоперевірки знань

1. У чому полягає суть аудиторського ризику?

2. Які існують із зарубіжної літератури підходи щодо аудиту та їх суть?

3. Які складові загального аудиторського ризику?

4. Суть властивого ризику.

5. Суть ризику контролю.

6. Суть ризику не виявлення.

7.Факторна модель загального аудиторського ризику.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Складові аудиторського ризику	\|	Тести для самоконтролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.