• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Категорія “закон”. Класифікація законів

Філософію і науку завжди цікавили найбільш важливі й істотні зв'язки, що характеризують внутрішні особливості об'єктів і явищ. Їх звичайно називають закономірними зв'язками чи просто законами. Не можна уявити собі науку, у якій відсутні закони, чи, принаймні, закономірні зв'язки. Ця категорія досягла найвищого рівня розвитку в природничих науках. Саме з їхнього досвіду раціонально виходити при визначенні категорії “закон”.

Закон – це зв'язок; однак не будь-який зв'язок є закон. Закон - це особливий зв'язок. Які ж ці особливості? Виділимо найбільш важливі:

1) регулярність,повторюваність. Тут припустима така ілюстрація: відмінна риса сучасного вченого – вміти побачити в удаваному спочатку хаосі явищ прихований (від простого ока) порядок, що і полягає у повторюваності окремих явищ чи їх властивостей;

2) істотність. Зв'язки, що претендують стати законом, як правило, не лежать, так би мовити, “на поверхні”. Для їхнього виявлення потрібні значні інтелектуальні зусилля (наприклад, для розкриття сутності чуттєвого досвіду недостатньо);

3) усезагальність.Іншими словами, це означає, що такий зв'язок відноситься до будь-якого об'єкта з його предметної області. Забігаючи вперед, відзначимо, що тут мається на увазі наявність у кожного закону своєї предметної області;

4) необхідність.Деякою мірою ця особливістьпримикає до (1): якщо встановлена регулярність і повторюваність, то витрачені при цьому інтелектуальні (і інші) зусилля звичайно породжують переконання в обов'язковості такої повторюваностіі надалі, що, у свою чергу, пов'язано (знову забігаючи вперед) із передбачувальною функцією закону;

5) відтворюваність,тобто можливість повторення відміченої у (1) регулярності будь-яким суб'єктом. Якщо ж зв'язок унікальний, неповторний, одиничний (тобто, наприклад, місця і часу), то його не можна назвати закономірним чи законом. Властивість відтворюваності пов'язана з такими важливими в гносеологічному відношенні процедурами, як перевіркаі підтвердження;

6) об'єктивність.Помітимо, що одна справа об'єктивне існування такого зв'язку, наприклад, у природі, а інша – спосіб вираження її в знанні, мовою понять, через їхній зв'язок. Це якісно різні зв'язки – зв'язок природних явищ і зв'язок понять (величин), що виражають якісь їхні істотні риси, наприклад, у вигляді якоїсь математичної функції. Найбільш загальною граматичною формою вираження закону є умовне речення виду: “Якщо ..., то ...”. У логіці ця форма називається імплікацією, а висловлення – відповідно, імплікативним.

Таким чином, має сенс визначати законякзв'язок, що має властивості(особливості)(1) – (6).Ці шість властивостей – необхідні, але, можливо, не достатні: можна вказати і додаткові властивості та/чи особливості або модифікувати наявні, не втрачаючи, однак, основи. Проте приведене означення вимагає доповнень.

По-перше, необхідно враховувати область(предметну область) чи умовичинності закону.

По-друге, із законами асоціюються принаймні три основних функції – описова, пояснювальна і передбачувальна.

Класифікація законів.Найбільш простим але не настільки визначеним розподілом законів є поділ їх за “обсягом” їхньої предметної області на окремі(наприклад, закон Ома) і загальні(наприклад, закон збереження і перетворення енергії)).

Якщо враховувати форму вираження законів, то їх можна розділити на якісніі кількісні. Перші формулюються чисто вербально (словесно), у той час як кількісні допускають математичну форму вираження, через зв'язок величин.

Якщо мати на увазі характер об'єктів і передбачення їх “поведінки”, то закони поділяють на динамічні(їм “підкоряються” одиничні об'єкти і передбачення їх поведінки жорстко однозначні) і статистичні, що стосуються об'єктів, які включають величезну безліч елементів і тому дають лише ймовірніпередбачення.

Якщо ж враховувати характер об'єктів в іншому плані – у смислі їхньої природи,то варто розрізняти, наприклад, природничонаукові(закони природи) і соціальнізакони. При такому розрізненні прийдеться внести корективи й у приведене вище визначення, що справедливо, головним чином, для законів природничих наук. Насамперед це пов'язано з істотною роллю суб'єктивних факторів, тому що соціальні об'єкти, до яких відносяться такі закони, складаються з людей, особистостей, що володіють, крім іншого, свободою і волею(див. про це в другій частині в т.ч. проблемне питання про сумісність детермінізму і свободи волі).

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А категорія
5. А. КАТЕГОРІЯ СУБСТАНЦІЇ.
6. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Аналіз вимог та динаміки попиту на міжнародному та внутрішньому ринку туристичних послуг (за видами туризму, за категоріями туристів, цілей та об’єктів відвідування)
9. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
10. АТОМНО-МОЛЕКУЛЯРНЕ ВЧЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
11. Базова класифікація ризиків підприємств
12. Баланс енергій у видобувній свердловині і класифікація видобувних свердловин за способом їх експлуатації

Переглядів: 445