• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Курортологія як наука

Змістовий модуль 1. Курортологія як наука.

1. Теоретичні засади курортології. Завдання курортології як науки.

Курортологія (від нім. Kurort-лікувальне місце і грец. Logos-наука), новий термін, введений вперше в СРСР. К. вивчає цілющі фактори лікувальних місцевостей, їх вплив на здоровий і хворий організми і розробляє методи їх найбільш ефективного використання в терапевтичних цілях.

При цьому вона користується даними інших наук: фізики, хімії, метеорології, фізіології, гігієни і т. д.

Курортологія – наука про природні лікувальні фактори, їх вплив на організм людини, методи використання з метою лікування та профілактикі хвороб у людини.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів теоретичних вмінь та навичок використання природно-кліматичних та санаторно–курортних ресурсів, а також усвідомлення студентами спеціалізації «Менеджмент готельного, курортного та туристичного сервісу» місця і ролі «Курортології» в національній міжгалузевій системі охорони здоров’я, розуміння можливостей використання курортно-рекреаційного потенціалу України для покращення здоров’я населення, застосування лікувальних природних чинників для відновлення самопочуття людини – в особистому житті та професійній діяльності, формування мотивації до здорового способу життя і його пропаганда серед молоді.

Предмет вивчення з дисципліни є діяльність курортної інфраструктури.

Під час навчання студенти будуть ознайомлені з особливостями історичного розвитку та сучасним станом санаторно-курортної справи в Україні і за кордоном.

Курс дисципліни „Курортологія” дає уявлення про вплив на розвиток курортної справи природно – ресурсних факторів (рельєф, гідрографія, клімат та інше), а також використання у санаторно-курортної справі фізичних факторів, фізичної лікувальної фізкультури, масажу.

Під час навчання студенти знайомляться з принципами курортної справи, отримають загальні дані про курорти та їх типологію.

Дисципліна наводить факти й положення, які можуть стати стимулом до подальшого і глибокого розвитку санаторно-курортної індустрії України.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Курортологія» є:

· формування у студентів поняття про курортологію як комплексну науку, розкриття етапів її розвитку та характеристика сучасного стану;

· ознайомлення з класифікацією та географією курортів Світу, розгляд основних тенденцій розвитку курортів різних країн;

· ознайомлення з класифікацією та географією курортів України, виділення та характеристика основних курортно-рекреаційних районів;

· розкриття сутності та проблеми лікувального туризму як сучасного напрямку курортної медицини;

· розкриття значення природних лікувальних ресурсів України у відновленні здоров’я населення, знайомство студентів з їх класифікацією та способами використання у цілях оздоровлення;

· формування у студентів поняття про важливе значення використання природних лікувальних чинників у профілактиці захворювань серця, опорно-рухового апарату, захворювань органів дихання, травлення тощо;

· ознайомлення студентів з основними показаннями та протипоказаннями застосування природних лікувальних ресурсів а також правилами відбору хворих на курорти;

· виявлення сучасних проблем функціонування та розвитку санаторно-курортних територій України.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

· основні терміни, поняття і визначення;

· законодавчі акти, що регулюють здійснення курортної діяльності в Україні;

· основні типи природних лікувальних чинників, їх поширення по території України та вплив на здоров’я й самопочуття людини при використанні у лікувальних технологіях курортних установ;

· принципи розміщення і функціонування курортів і санаторно-курортних закладів а також закономірності формування курортно-рекреаційних районів на території України;

· інноваційні методи та технології, що використовуються для покращення стану здоров’я на курортах Світу та в Україні;

· основні тенденції розвитку курортів Світу.

вміти:

· формулювати основні поняття та положення курсу;

· знаходити, використовувати і аналізувати статистичну та картографічну а також Інтернет інформацію по основних темах курсу;

· використовувати галузеві законодавчі акти у навчальній, науковій та практичній діяльності;

· аналізувати основні природні лікувальні чинники з позицій можливості їх використання для покращення стану здоров’я при різних захворюваннях;

· характеризувати основні типи курортів на території України, визначати їх лікувальний профіль та спеціалізацію.

2. Сутність і складові сучасної курортної медицини.

Основні відділи Курортології:

1. Природничо-науковий відділ вивчає. місцевості (бальнео-кліматографія, фенологія), походження природних цілющих сил (геологія, геофізика, метеорологія) та їх природні властивості (фізика, хімія, мікробіологія).

2. Бальнео-технічний відділ розробляє питання виведення на поверхню землі мінеральних вод (гідротехніка) і пов'язаних з цим технічних пристроїв, раціонального грязьового господарства, гірничо-санітарної охорони і режиму мінеральних вод, лиманів, озер, питання раціонального будівництва, ванних будівель, санаторіїв, соляріїв, аераріїв, пляжів, питання планування курортів, їх благоустрою і т. д.

3. Клінічний відділ вивчає методику внутрішнього і зовнішнього застосування курортних засобів та умови режиму та харчування при різних захворюваннях, а також вплив їх на хворий організм, і має своїм завданням дати обгрунтовану клін. спостереженнями рецептуру лікування на курортах.

4. Експериментальний відділ 'на допомогу клінічному вивчає сутність і механізм впливу курортних «подразників» (бальнеодіна-міка) на здоровий і хворий організми, користуючись методами фізіології, біохімії, біофізики, і являє першорядної важливості основу для науково поставленої дозиметрії та стандартизації факторів курортного лікування.

5. Соціально-організаційний відділ ставить своїм завданням застосувати дані, перерахованих вище, відділів для наукового обгрунтування організації та планування курортної справи з точки зору загальних завдань, що стоять на даному етапі перед народним господарством і, охороною здоров'я (проблема обліку потреби трудового населення в курортному лікуванні, врахування його результатів; районування курортної допомоги, раціоналізації структури курортів, їх економіки, господарства і т. д.).

Зближуючись по лінії перерахованих вище відділів з різними галузями науки і техніки, К. застосовує ті їхні закони, методи і дані, які можуть мати прикладне значення в курортній справі. При цьому спрямовуюча роль повинна належати експериментальній медицині, під контролем якої встановлюються оптимальні методи курортного лікування. Наука про лікування на курортах в сучасному своєму стані завоювала місце самостійної галузі наукового знання у всіх країнах світу.

На сучасному етапі курортологія – це наука, що вивчає лікувальні курортні чинники.

Санаторно – курортне господарство – це група спеціалізованих будинків і споруд з відповідним матеріальним і обслуговуючим забезпеченням, які покликані задовольняти потреби населення у лікуванні і відпочинку.

Крім того, до завдань курортології входять пошук і дослідження курортних ресурсів, вивчення потреб населення в санітарно-курортному лікуванні і розробка наукових основ його організації, принципів і нормативів курортного будівництва і благоустрою, включаючи питання санітарної охорони курортів. Розділами курортології є бальнеологія, бальнеотерапія і бальнеотехніка; грязелікування, медична кліматологія і кліматотерапія; окремий розділ вивчає питання організації, планування і будівництва курортів.

Лікування і оздоровлення людей – винятково важливе соціальне завдання. Його актуальність в Україні зростає у зв’язку з різким погіршенням демографічної ситуації, чорнобильською катастрофою, забрудненням у багатьох районах навколишнього середовища.

Санаторно-курортне господарство переважно створюється в місцях зосередження сприятливих рекреаційних ресурсів, лікувальні та оздоровчі властивості яких мають територіальні особливості. Це визначає спеціалізацію санаторно – курортних регіонів на наданні певних видів лікувальних чи відпочинкових послуг.

До санаторно – курортного господарства належать лікувально – профілактичні заклади: санаторії та пансіонати з лікуванням, що на певний час надають хворим лікувальні послуги переважно використовуючи цілющі властивості природних ресурсів. До санаторно – курортного господарства входять також будинки, пансіонати та інші заклади відпочинку населення, що призначені лише для відпочинку.

Велику ефективність лікування і відпочинку мають санаторії та пансіонати з лікуванням, а також будинки та пансіонати відпочинку. Санаторії та пансіонати з лікуванням – це заклади, що на певний час здійснюють так зване реабілітаційне (відновлювальне) лікування хворих. Ці заклади мають необхідне медичне обладнання, широко використовують для лікування цілющі властивості наявних природних ресурсів. Санаторії, пансіонати, бази тощо – це суто відпочинкові заклади.

Санаторний режим поєднує елементи активності та спокою, тренування і щадіння й диференціюється залежно від стану пацієнта на щадний, тонізуючий і тренувальний із різним поєднанням навантажень.

Різними є терміни перебування пацієнта на санаторно-курортному лікуванні. У більшості санаторіїв тривалість однієї зміни становить 24 дні. У спеціалізованих санаторіях перебувають 28-53 дні, а іноді й більше (дитячі протитуберкульозні санаторії, відділи для лікування спіральних хворих).

Нині в Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного і 13 курортів місцевого значення, де функціонує 544 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням загальною одноразовою чисельністю понад 150 тисяч місць існує також перелік з 265 зарезервованих для організації зон лікування, відпочинку та туризму.

3. Система організації охорони здоров’я в Україні та місце в ній санаторно-курортної галузі.

Відповідно до Основ охорону здоров’я населення забезпечують санітарно-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров’я, які можуть створюватися підприємствами, установами та організаціями різних форм власності.

Основну частину складають державні та комунальні заклади охорони здоров’я, які за рахунок бюджетного фінансування безкоштовно надають усім громадянам гарантований рівень медико-санітарної допомоги у встановленому законодавством обсязі. Надання первинної допомоги ґрунтується на територіальному принципі. Певна територія закріплена за установою первинної медичної допомоги і розділена на ділянки, кожна з них обслуговується терапевтом (лікарем загальної практики, сімейним лікарем або педіатром). Працівники первинної служби охорони здоров’я надають медичну допомогу майже 90% пацієнтів, які звертаються за нею.

В Україні вільний вибір фахівця первинної ланки обмежується виключно вільним вибором тільки фахівців вузького профілю, тоді як лікар загальної практики закріплений за певним територіальним ділянкою.

Первинна медична допомога забезпечується через поліклініки лікарями-терапевтами і лікарями-спеціалістами, вторинна — у лікарнях міського, районного та обласного рівня. Первинну медичну допомогу в сільських районах забезпечують лікарі сільських лікарських амбулаторій та фельдшери фельдшерсько-акушерських пунктів.

Лікарі-фахівці вторинної медичної допомоги працюють у лікарнях загального профілю, районного, міського чи обласного рівня які, власне, і є витратомістким сектором медичного обслуговування. На утримання та обслуговування високовартісної спеціалізованої стаціонарної допомоги, витрачається близько 80% всіх бюджетних коштів.

Україна – одна із держав, в якій вдало поєднуються багаті природні ресурси, що можуть використовуватися для збереження і покращання здоров‘я населення. Це сприятливий клімат лісів, лісостепу і степу, гірських і приморських місцевостей, унікальний мікроклімат соляних шахт, багатий спектр природних мінеральних вод, лікувальні грязі та озокерит.

Санаторно-курортне лікування з використанням цілющих властивостей природних чинників є важливою складовою процесу лікування хворих. Особливо підвищується значення курортного лікування в зв‘язку з потребою лікування та оздоровлення чисельного контингенту населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Багатство природних чинників обумовлює велику кількість різновидів лікувально-оздоровчих методів. Кліматотерапія як одна із основних лікувальних методик використовується на курортах Криму (Ялти, Алушти, Феодосії, Євпаторії та інш.) та Карпат (як Прикарпаття, так і Закарпаття). Майже у всіх областях України є мінеральні води. Найбільш відомі джерела знаходяться на Закарпатті (на Свалявській групі курортів, в курортних місцевостях Синяк, Усть-Чорна, Шаян та інш.), у Вінницькій (Хмельник), Львівській (Моршин, Немирів, Любень-Великий, Трускавець), Одеській (Куяльник), Полтавській (Миргород) та Харківській (Березівські Мінеральні Води) областях.

Багаті на лікувальні грязі приморські курорти Одеської області (Куяльник, Хаджибей), Криму (Саки, Аджиголь), а також курорти у північно-західних областях (Немиров, Черче).

Після розпаду Радянського Союзу в санаторно-курортній галузі України склалась складна ситуація. Сформована матеріальна, лікувально-діагностична та наукова база через ряд соціально-економічних причин використовувалась не в повну міру. Створення у 1992 р. Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця“ дало змогу не тільки зберегти, але й дати поштовх до розвитку курортної системи незалежної України.

Раціональне використання найцінніших природних чинників неможливе без адекватного наукового обґрунтування, постійної розробки нових методів лікування та реабілітації і удосконалення традиційних методик. Україні є чим пишатися. Так, з 20-их років функціонує Інститут курортології в Одесі (який продовжив славну працю фахівців Одеського Бальнеологічного товариства, заснованого ще у позаминулому сторіччі – далекому 1876 році). Відомий за межами України Кримський республіканський НДІ ім. І.М. Сєчєнова. Вивченням лікувальних властивостей мінеральних вод Закарпаття займається НПО “Реабілітація” в м. Ужгороді. Проблемами оздоровлення та лікування дітей опікується Український науково-дослідний інститут дитячої курортології у м. Євпаторія.

Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів, створена в 1998 році, є членом Всесвітньої федерації бальнеології та курортології.

Мережа курортних закладів та закладів відпочинку в Україні налічує понад 3000 суб'єктів різних форм власності, з яких більше 700 – санаторно-курортні заклади.

Читайте також:

1. Адміністративне право як наука.
2. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
3. Аналітична хімія, як фундаментальна наука.
4. Антична наука
5. АНТИЧНА НАУКА І ТЕХНІКА
6. Взаємозв'язок географії туризму з іншими науками
7. Взаємозв'язок соціології з іншими науками
8. Взаємозв’язок етики з іншими науками, що вивчають мораль
9. Взаємозв’язок політології з іншими соціальними науками
10. Взаємозв’язок філософії з науками
11. Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.
12. Геодезія як наука

Переглядів: 4884