Концепція адміністративного управління

Поруч з питаннями побудови управління на рівні цеху (Ф.Тейлор) французьким дослідником Анрі Файолем (1841-1925 рр.) проводилося дослідження більш загальних принципів управління. Він вважається найвидатнішим європейцем, який зробив свій внесок у класичну теорію управління. Американці називають його „французьким батьком” наукового управління.

А.Файоль був гірничим інженером, людиною творчою, з різноманітними інтересами та широкою ерудицією. Найбільшу популярність він отримав у сфері адміністративної діяльності. Протягом 30-ти років він був керівником великої французької гірничодобувної і металургійної компанії „Комембо”, котра в момент його призначення на пост генерального керівника (1888 р.) знаходилася на межі банкрутства, а на час його відставки (1918 р.) стала одним із найбільш успішних французьких концернів. Його головна праця „Загальне та промислове управління” була опублікована у 1916 р. Пішовши у відставку, останні роки життя А.Файоль присвятив організації французького центру адміністративних досліджень і намагався застосувати деякі зі своїх ідей для реорганізації суспільної адміністрації Франції.

Основні ідеї:

- формулювання керівництвом персоналу організаційних цілей, шляхів захисту працівників і підтримка комунікацій;

- відповідальність менеджменту за розвиток.

- погляд на менеджмент як на професію, якої можна навчатися і в якій можна вдосконалюватися;

- наголос на широких функціях вищої ланки управління, пов’язаних з політикою організації;

- запропоновано універсальні управлінські розпорядження, метод синтезу концепційменеджменту в єдину теорію.

Обмеження:

-відсутність інтересу до соціальних аспектів управління;

- недостатнє використання наукової методології досліджень;

- висока кваліфікація, якої вимагали універсальні розпорядження. Він вперше узагальнив та сформулював усі функції, які зустрічаються на підприємствах. Їх можна розбити на шість груп:

1. Технічна функція– виробництво та обробка. Слід пам’ятати, що шість суттєвих функцій знаходяться у тісній залежності одна від одної. Наприклад, технічна функція не може здійснюватися без наявності сировини, без можливості збуту, без капіталу, без страхових заходів та без передбачень.

2. Комерційна функція– покупка, продаж і обмін. Розквіт промислового підприємства часто залежить як від комерційної функції, так і від технічної.

3. Фінансова функція– залучення коштів і розпорядження ними. Ніщо не здійснюється без участі цієї функції. Кошти потрібні на оплату праці персоналу, нерухомості, обладнання, сировини, на видачу дивідендів, безпосередні витрати тощо. Необхідне добре фінансове керівництво, щоб забезпечити підприємству кошти, щоб отримати, по можливості, більшу вигоду з коштів, які знаходяться у розпорядженні, щоб уникнути безглуздих позик під заставу.

4. Страхова функція – страхування й охорона майна осіб. Завдання цієї функції – охороняти майно та осіб від пограбувань, вогню, повені; страхувати від страйків, нападів і взагалі будь-яких перешкод соціального характеру, які можуть принести шкоду підприємству.

5. Облікова функція– бухгалтерія, калькуляція, облік, статистика і т. ін. Це орган зору підприємства. Ця функція повинна давати підприємству можливість знати, які ним були досягнуті результати і куди воно йде. Вона повинна давати повні, чіткі відомості стосовно економічного стану підприємства.

6. Адміністративна функція– це передбачення, організація, розпорядження, координування і контроль. На жодній із п'яти попередніх функцій не лежить завдання виробітку загальної програми роботи підприємства, добору його робочого складу, координування зусиль, гармонізації дій. Ці операції не мають технічної функції, ні тим більше функції комерційної, фінансової, страхової або облікової. Вони утворюють особливу групу функцій, які звичайно називаються управлінням. Згідно А.Файолю: управляти – значить передбачувати, організовувати, розпоряджатися, координувати, контролювати.

Надамо коротку характеристику кожній із цих функцій.

Передбаченнядає можливість угадати майбутнє і виробити програму дій.

Яке значення надають у ділових колах передбаченню, можна судити з вислову: «Управляти – це передбачати». Дійсно, якщо передбачення не є на 100 відсотків управління, то воно, у будь-якому випадку, складає його суттєву частину.

Організація– це процес забезпечення підприємства всім необхідним для його функціонування: сировиною, обладнанням, грошима, персоналом.

Цю сукупність можна розділити на дві складові: матеріальний організм та соціальний організм.Маючи необхідні матеріальні ресурси, персонал, соціальний організм повинен мати змогу виконувати шість функцій підприємства.

Розпорядливість– це спонукання персоналу належно працювати. Коли соціальний організм побудовано, потрібно примусити його діяти.

Тут починається роль розпорядливості. Ця місія розподіляється між декількома керівниками підприємства, причому кожний бере на себе визначений обов'язок та несе відповідальність за його виконання.

Координація– це узгодження всіх операцій підприємства таким чином, щоб полегшити його функціонування та успіх. Це означає надати матеріальному і соціальному організмові кожного підрозділу належні пропорції, щоб вони могли надійно та економно виконувати свої функції.

Контрольполягає у перевірці: чи все проходить згідно прийнятої програми, згідно наказам і встановленим принципам. Його метою є помітити помилки, щоб можна було їх виправити та уникнути повторення. Він застосовується стосовно всього: речей, осіб, дій.

При такому розумінні управління не є анівинятковим привілеєм, ані особисто присвоєним обов'язком начальника або директора підприємства. Це функція, яка розподіляється між головою і членами соціального тіла, подібно іншим суттєвим функціям. Суть файолівської «адміністративної теорії» утворює 14 принципів управління, які застосовуються, на думку Файоля, до всіх без винятку сфер адміністративної діяльності:

1. Розподіл праці. Це спеціалізація, необхідна для ефективного використання робочої сили. Файоль застосовує цей принцип до всіх видів праці, як управлінської, так і технічної.

2. Влада та відповідальність. Влада – це право віддавати розпорядження і сила, яка примушує їм підкорятися. На думку Файоля, влада і відповідальність пов'язані між собою, причому остання є наслідком першої і виходить з неї. Він бачить у владі поєднання офіційного й особистого. Офіційне засновано на займаній адміністративній посаді. Особисте поєднує в собі розумовий розвиток, моральний рівень та інші фактори.

3. Дисципліна. Розуміючи дисципліну як «повагу узгоджень, розрахованих на те, щоб забезпечити старанність, енергійність і зовнішнє виявлення поваги, Файоль підкреслює, що для підтримання дисципліни необхідні хороші керівники на всіх рівнях, які розсудливо використовують карні санкції.

4. Одноосібне керівництво. Це значить, що кожний співробітник повинен отримувати накази тільки від одного керівника.

5. Єдність керівництва. Згідно з цим принципом кожна сукупність видів діяльності, які переслідують одну і ту ж ціль, повинна мати одного керівника й один план. На відміну від принципу 4, це положення більш відноситься до організації «самого підприємства», ніж до персоналу.

6. Підлеглість індивідуальних інтересів загальним. Цей принцип потребує, щоб інтереси службовця або групи службовців не ставилися вище інтересів підприємства.

7. Нагорода. Нагорода та форма оплати повинні бути справедливі і задовольняти персонал та підприємство.

8. Централізація. Мова йде про ступінь концентрації або розосередження влади. Конкретні обставини будуть визначати, який варіант «дасть найкращий результат».

9. Ієрархія. Файоль представляє її як ланцюг керівників від найвищого до найнижчого рівня. Це шлях, яким ідуть повідомлення, що спрямовані від вищої влади або адресовані їй.

10. Порядок. Файоль розділяє його на «матеріальний» і «соціальний». Загальновідома формула матеріального порядку: визначене місце для кожної речі і кожна річ на своєму місці. Формула соціального порядку є такою: визначене місце для кожної особи і кожна особа на своєму місці.

11. Справедливість. Лояльність і відданість персоналу повинні забезпечуватися поєднанням доброти та справедливості з боку адміністраторів при спілкуванні з підлеглими.

12. Стабільність перебування на посаді. Файоль вважав, що надлишкова текучість кадрів являє собою і причину, і слідство поганого управління, та вказував на пов’язані з цим небезпеку та витрати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Три причини малої продуктивності праці	\|	Організаційні принципи управління Гьюлика–Урвіка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.