• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація організаційних структур

Всі робітники апарату управління поділяються на керівників, спеціалістів і технічних виконавців. Керівники, в свою чергу, поділяються на лінійних та функціональних.

При розробці організаційних структур слід враховувати її сприйняття іншими людьми, а також можливість передачі різноманітної інформації для керівників усіх рівнів управління. Щоб розробити організаційну структуру, слід додержуватися таких вимог:

– формування вертикальної структури (створення робочих місць під конкретні функції, виконання яких необхідне для здійснення запланованої роботи);

– розподіл на відділи (групування робочих місць за відділами і більш значними одиницями);

– формування горизонтальної структури (координація всіх функцій, щоб організація могла працювати як єдине ціле).

Структура управління підприємств досить різноманітна. Традиційно виділяють три основні схеми побудови структур управління: лінійну, функціональну і змішану, яка являє собою різноманітні комбінації перших двох.

Лінійна структура (рис. 8.1) являє собою схему, де між елементами існує одноканальна взаємодія.

Кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожній ланці виконується весь комплекс робіт, пов'язаних з керівництвом підлеглих об'єктів.

Рис. 8.1. Лінійна структура:

К – керівник ; Л₁,Л₂ – лінійні керівники (керівники підрозділів); В₁, В₂, В₃, В₄, В₅, В₆ – виконавці (майстри).

Переваги лінійних структур:

- чіткість і простота взаємовідносин;

- оперативність підготовки і проведення управлінських рішень;

- відсутність паралелізму в роботі;

- надійний контроль.

Недоліки лінійних структур:

- обмеження ініціативи у робітників на нижчих рівнях;

- значний обсяг інформації, яка передається від одного рівня до іншого;

- високі вимоги до кваліфікації керівників та їх компетентності з усіх питань роботи підлеглих ланок.

Функціональна структура (рис. 8.2) склалася після лінійної структури, як неминучий результат ускладнення процесів управління. Особливість функціональної структури полягає в тому, що за окремими функціями управління формуються спеціальні підрозділи, робітники яких мають знання і навички в роботі у даній області управління.

Рис. 8.2.

Рис. 8.2. Функціональна структура:

К – керівник; Ф₁ ,Ф₂ – функціональні керівники (керівники підрозділі В).

Переваги функціональної структури:

– відповідність професійно-кваліфікаційних характеристик керівників завданням управління, які вирішуються;

– схильність до оперативної перебудови.

Недоліки функціональної структури:

– утрудненість координації управлінських взаємодій, тому що виконавці можуть отримувати вказівки від декількох функціональних органів;

– зниження оперативності роботи органів управління;

– погіршення контролю.

Прагнення подолати недоліки лінійного та функціонального управління проявилося у створенні лінійно-функціональних схем апарату управління (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Лінійно-функціональна структура

Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління виробничими процесами за лінійною схемою: директор (К) – начальник цеху (Л) – майстер (В), а функціональні підрозділи надають “медичну” допомогу, готують інформацію, вирішують різноманітні управлінські завдання для відповідних лінійних керівників.

Дивізіональна структура виникає в тих випадках, коли основним критеріям об’єднання робітників у підрозділі є продукція, яка випускається (товар). Тому в літературі зустрічаються інші назви: товарна (продуктивна) структура – поділ підприємства на блоки з видачі товарів та послуг, групами покупців (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Дивізіональна структура

Переваги структури :

– висока гнучкість, швидка реакція на зміни зовнішнього середовища;

– більш тісний зв’язок підприємств зі споживачами;

– більш чітка координація робіт у підрозділах у випадку підлеглості одній особі;

– розвиток навиків загального керівництва.

Недоліки структури :

– розвиток як загальної, так і спеціальної підготовки керівництва;

– кооперація між суміжними функціями, усі підрозділи отримують додатковий досвід;

– збагачення змісту робочих завдань для усіх співробітників.

Матрична структура– комбінація двох структур із функцій та з продукту; поділ співробітників на команди. Матрицю утворюють подвійні лінії власних повноважень. Члени команд підпорядковуються як керівнику підрозділу з випуску продукції, так і керівнику тих функціональних відділів, де вони постійно працюють (рис. 8.5).

Рис. 8.5 Матрична організаційна структура

Матричний підхід дозволяє встановити офіційний командний ланцюг для функціональних відносин і для взаємодій між відділами (підрозділами).

Ефективність матричної структури в більшості визначається діями менеджерів, які покликані відіграти ключові ролі.

Недоліки структури:

– плутанина та фрустрація, визнані подвійним командним ланцюгом;

– можливість гострих суперечностей між сторонами матриці;

– багато засідань, слова превалюють над діями;

– необхідність навчання співробітників мистецтву людських взаємовідносин;

– висока вірогідність силового тиску однієї зі сторін матриць.

Переваги структури :

– більш ефективне використання ресурсів;

– гнучкість, адаптивність до змінюваного зовнішнього середовища.

У теперішній час на промислових підприємствах країни існує, у залежності від кількості рівнів управління, два типа виробничих структур: трьохступенева і чотирьохступенева.

При трьохступеневій структурі керування керівництво здійснюється за схемою: підприємство – цех – дільниця.

Апарат управління з функціональним відділом і службами існує на рівні підприємства та цеху, на дільницях керує лінійний персонал (начальники дільниць, майстри). З такою схемою, наприклад, відбувається керування гірничо-збагачувальними комбінатами.

Чотирьохступенева структура характерна для великих машинобудівних заводів (ВАЗ, КамАЗ) та ін., де існують такі ступені управління: підприємство – виробництво (управління) – цех – дільниця. При цьому функціональний апарат надається тільки керівництву вищого рівня — генеральній дирекції і дирекціям виробництв. Лінійний персонал (начальник цеху, начальник дільниці, майстер) не має прямого відношення до функціональних служб; вирішує лише визначене завдання – виконання виробничих програм зі встановленої номенклатури та якості.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
3. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
6. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
7. ISO 15504.Структура еталонної моделі
8. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
9. IY.3. Общество и его структура.
10. V. Класифікація і внесення поправок
11. V. Класифікація рахунків
12. VІ. План та організаційна структура заняття

Переглядів: 1004