Роль менеджера в організації

Фундаментальні проблеми субординації, структури, мотивація і лідерство на будь-якому комерційному підприємстві належать до сфери керування менеджерами. Менеджери – це сіль компанії й одночасно її найдефіцитніша частина. Автоматизованому підприємству практично не потрібні рядові робочі руки. Зате йому потрібно багато менеджерів, стільки, скільки сьогодні не має жодне промислове підприємство.

Менеджери – найдорожча частина компанії й одночасно її найбільш схильна до знецінювання частина, яка має потребу в постійному підживленні свіжими силами. Щоб створити управлінську команду, потрібні роки, а погане керування менеджментом здатне зруйнувати її в лічені дні. Кількість менеджерів і суми, в які вони обходяться компаніям, за останні півстоліття знайшли стійку тенденцію до зростання. Очевидно, вони будуть рости й далі. Одночасно зростуть вимоги до самих менеджерів. Уже зараз вони подвоюються в кожнім поколінні, і немає причин сумніватися в тім, що в найближчі десятиліття тенденція збережеться.

Наскільки добре менеджери керують підприємством, визначається тим, чи досягнуті поставлені цілі. Інший красномовний показник роботи менеджерів – якість виконання своєї роботи робітниками та службовцями. Тому що ставлення робітників до своїх обов’язків дзеркально відбиває ставлення менеджерів до своїх обов’язків, а також до їх професіоналізму й організованості. Чим злагодженіше працюють менеджери, тим продуктивніша робота біля верстатів. Той факт, що назване «управління персоналом» обмежує сферу своїх інтересів рядовими службовцями і виключає з неї самих керівників, пояснимо традицією, але вага помилки від цього не зменшується. Якщо в статуті новоствореного (і настільки модного зараз) відділу управління персоналом записано, що його «компетенція обмежується стосунками між компанією і службовцями нижчої та середньої ланки», - такому відділові можна впевнено пророчити повну невдачу в його діяльності і даремну витрату зусиль.

Стосунки всередині колективу керівників – животрепетне для кожної компанії питання. У США вже щонайменше 10-15 років менеджери умовляють, наполегливо попереджують і переконливо просять один одного зосередити зусилля на роботі з нижчестоячим персоналом. Щоб здолати «спадний менеджмент», у них у запасі є безліч рекомендацій і дорогих технічних нововведень. Але рідко можна зустріти менеджера, якого куди сильніше турбували б його стосунки зі своїми підлеглими, ніж зі своїм начальством. Усіх голів правління більше хвилює, що подумає про них правління, а не віце-президент. Джерело переживань віце-президента – його стосунки з президентом. Навіть останній контролер, бригадир чи секретар тільки тоді і почувають себе на коні, коли шеф і відділ кадрів залишать їх у спокої.

Усе це – не свідчення, як іноді думають, людського лукавства. Стосунки з начальством цілком заслуговують тих емоцій, що на них витрачуються. Бути менеджером – значить нести відповідальність за успіх компанії. Усякий, на кого ця відповідальність покладена, є менеджером. Той менеджер, що не в змозі нести цю відповідальність, – поганий менеджер і навіть гірше: такий менеджер професійно непридатний.

Що конкретно хвилює менеджера? Що думає про нього шеф? Менеджера турбує, чи виправдає він надії, чи приймуть всерйоз те, що він скаже і зробить. Йому буває важко обґрунтувати свою точку зору, домогтися схвалення своїх пропозицій. Також його турбують стосунки з іншими підрозділами і колегами. Ці та багато інших проблем і складають сферу керування менеджерами.

Отже, серед проблем людських стосунків на підприємстві перше місце по праву належить проблемам керування менеджерами, а не стосункам між рядовими службовцями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розділ 17 . Роль менеджера в організації,	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.