1. а) Дане запитання є абсурдним, оскільки в ньому надані суперечливі характеристики предмета.
2. Оскільки релевантною є відповідь, яка стосується суті поставленого запитання, то у даному прикладі такими відповідями будуть відповіді б), в), г) та д).
3. У цій суперечці використовується не тільки прийом прискорення мови аж до її нерозуміння співбесідником, але й ціла серія інших некоректних прийомів. У тому числі: “аргумент до незнання” (як саме обговорювати питання – “аналогічно або діалогічно”?, латинська фраза явно незрозуміла іншій стороні); неприкрита насмішка над співбесідником (“Виявляється, я повинен забезпечити вас не тільки доводами, але й розумінням”, “Ви дуже важкий для мене супротивник”) покликана вивести з рівноваги супротивника і підбурити в свою користь присутніх; “аргумент до особи” та “аргумент до публіки”. Але головна вада аргументування сквайра, поза сумнівом в тому, що сформульована ним теза є безглуздою (“аналітичний розвиток першої частини моєї ентимеми...”) не пов’язана логічно з засновками (помилка “не випливає”). Некоректним є застосування в якості засновків, банальностей або просто тавтологій, з яких ніякої змістовної інформації взагалі витягнути неможливо. Наприклад: (“те, що є, є, “частина менше цілого, “три кути трикутника рівні двом прямим”, “відносне знаходиться у відношенні”). Некоректним є посилання на Аристотеля – “аргумент до авторитету”.
Для такої короткої суперечки некоректних аргументів загалом забагато. В іншій аудиторії Мойсей міг би вважатися переможцем у суперечці вже тому, що його супротивник відверто шахраює.