Одночасне використання декількох палив

Усюди, де це можливо, промисловість повинна використовувати як паливо відходи виробництва як для того, щоб використати їх теплотворну здатність, так і для того, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища. У багатьох, якщо не в більшості випадків, ці продукти є поганим паливом з низькою теплотворною здатністю, і тому вони мало застосовуються. На нафтоочисних заводах водень і етан, що є побічними продуктами процесів реформінга і крекінга, зазвичай скидають в загальний збірник горючого газу. Гарячий оксид вуглецю, отриманий при каталітичній регенерації, зазвичай подають в окремий котлоагрегат, призначений саме для цього; може бути потрібно її спалювання з добавкою газу, оскільки це паливо має низьку теплотворну здатність, особливо якщо воно значною мірою перетворилося на вуглекислий газ. На сталеплавильних заводах зазвичай виділяється колошниковий газ¹, який також має низьку теплотворну здатність, і його необхідно спалювати з додаванням іншого газу.

¹ Колошниковий газ (доменний газ) - продукт неповного згорання вуглецю в доменних печах.

Змішувати ці відпрацьовані гази з природним газом, як це роблять на нафтоочисних заводах, не рекомендується, оскільки в результаті виходить паливо з непостійними теплотворною здатністю і кількістю повітря, потрібною для спалювання. Відпрацьоване паливо потрібно спалювати окремо як для того, щоб забезпечити більш рівномірну роботу і регулювання котельного агрегату, так і для того, щоб зменшити споживання додаткового палива. Перш ніж використовувати додаткове паливо, необхідно з максимальною ефективністю спалити відпрацьоване паливо, хоча у тому випадку, коли його теплотворна здатність настільки низька, що полум'я може згаснути, доводиться додавати деяку кількість високоякісного палива. Важливо також забезпечити постійне реагування системи регулювання нагрівача, коли паливо спалюється незалежно від неї або спалюється в певному співвідношенні. Таким чином, необхідно підсилити обмеження на застосовність відпрацьованого палива. Показана на рис. 2.8 система враховує всі ці чинники.

Сигнал, відповідний необхідній кількості тепла, проходить через задавач відношення, де оператор задає значення К, тобто максимальну відносну кількість відпрацьованого палива, що направляється в паливню. Якщо прийняти К = 100% і немає інших обмежень на витрату відпрацьованого палива, то вона відповідатиме необхідній кількості тепла. Тому два сигнали, що приходять на пристрій добування різниці, будуть однаковими. В цьому випадку додаткове паливо не потрібне. Якщо прийняти К = 80%, то витрата відпрацьованого палива буде на 20% менша величини, необхідної для забезпечення повної потреби в теплі, і пристрій добування різниці передасть різницю цих значень на регулятор витрати додаткового палива. Шкала пристрою добування різниці повинна бути проградуйована з коефіцієнтом підсилення, рівним відношенню повної витрати відпрацьованого палива до витрати додаткового палива через витратомір. Крім того, інтервал значень теплового потоку, відповідний повній необхідній кількості тепла, повинен бути, ідентичний діапазону витратоміра відпрацьованого палива.

На рисунку 2.8. зображена система настроювання на максимальну відносну частку відпрацьованого палива, що встановлює ліміт на його споживання і забезпечує постійне реагування на необхідну кількість тепла незалежно від частки спалюваного відпрацьованого палива.

Якщо діапазон значень витрат відпрацьованого палива відповідає тільки деякій частині повної необхідної кількості тепла, необхідне додаткове градуювання. Тоді К є похідною відносної кількості спалюваного відпрацьованого палива і відношення діапазону значень повного теплового потоку до діапазону значень теплового потоку, що забезпечується відпрацьованим паливом. Крім того, від'ємний вхідний сигнал, що поступає на віднімальний

пристрій, потрібно множити на відношення діапазону значень теплового потоку, забезпечуваного відпрацьованим паливом, до діапазону значень теплового потоку, що створюється додатковим паливом; додатний вхідний сигнал потрібно множити на відношення діапазону значень повного теплового потоку до діапазону значень теплового потоку, що створюється додатковим паливом. Якщо додаткове паливо може забезпечити повне теплове навантаження то останній коефіцієнт рівний одиниці.

Рис. 2.8. Принципова схема CAP співвідношення відпрацьованого і додаткового палива. FC —регулятор витрати; PC —регулятор тиску, РЕ — давач тиску,

PDE — давач різниці тиску.

Регулятор тиску в колекторі накладає обмеження на використання відпрацьованого палива. При надлишку відпрацьованого палива тиск буде високим, і вихідний сигнал регулятора тиску переривається компаратором нижнього рівня. Але якщо тиск в колекторі падає нижче за номінальне значення, регултор тиску знизить витрату відпрацьованого палива до значення, меншого ніж номінальне значення для регулятора витрати. Тоді ця зміна витрати

відпрацьованого палива відразу перетвориться в еквівалентне зростання витрати додаткового палива, і тому режим нагрівана не порушиться. Оскільки тиск відпрацьованого палива може змінюватися, витратомір цього палива повинен мати компенсацію по тиску.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тверді палива	\|	Кількість необхідного повітря, для горіння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.