Рослинні проносні, що містять антраглікозиди

Антраглікозиди як і всі інші глікозиди складаються з двох компонентів: глікону та аглікону. Після введення вередину антраглікозиди всмоктуються в кров, потім у печінці піддаються гідролізу, після чого глікон приймає участь в обмінних процесах, а аглікон виділяється стінкою товстого кишечнику, поздазнюючи при цьому чутливі рецептори і рефлекторно прискорюючи акт дефекації. Проносний ефект виявляється через 10 годин і пізніше.

При тривалому застосуванні таких препаратів виробляється звикання, аж до повної відсутності ефекту.

G Застосовують при запорах, переповненні кишок, при атонії передшлунків і тимпанії рубця, як жовчогінні у жуйних.

Сабур - Aloe

Висушений сік з листя алое деревоподібного (Aloe arborescens) – багаторічної вічнозеленої рослини. Містить 60% анраглікозидів. Темно – бура маса чи порошок жовто – зеленого кольору, дуже гіркий на смак, розчиняється в гарячій воді, із зеленим милом утворює пластичну масу.

Застосовують у малих дозах як гіркоти, у більших – як проносний засіб. У жуйних тварин стимулює моторику передшлунків і діє жовчогінно. Проносний ефект виявляється через 12 – 24 години. Зовнішньо: як протизапальний та ранозагоюючий засіб.

Корінь ревеню – Radix Rhei

Зібрані рано навесні або восени висушені корені і кореневища ревеню тангутського (Rheum palmatum) містять антраглікозиди, дубильні, смолисті та красильні речовини.

Випускають порошок, таблетки, сухий екстракт та гірку настойку.

Застосовують як гіркоту для поліпшення травлення та як проносне.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ртуті монохлорит – Hydrargiri monochloridum	\|	Кора крушини – Cortex Frangulae

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.