• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи формування фінансової стратегії і суть фінансового механізму підприємства

Фінансовий менеджмент, як система, ґрунтується й реалізується на основі вироблених теорією та практикою принципів. Вони є науковою основою досягнення цілей ефективного управління підприємством і його ресурсами. Основними принципами фінансового менеджменту є:

1.Принципи, які враховують наявні ринкові умови ( гнучкості, інваріантності, скорочення періоду планування , адаптивності ).

Невизначеність факторів ринкового середовища , зміна ринкових суб’єктів та їх цілей, платоспроможності ділових партнерів та інші обставини, пов’язані із глобалізацією бізнесу, вимагають адекватних змін в системі фінансового менеджменту. Принцип гнучкості полягає в тому, розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Від стартовий умов господарювання підприємства, стійкості його ринкових позицій , підтримки зі сторони державних структур і /або крупного бізнесу залежатиме вибір типу гнучкості-оборонної чи наступальної. Істотне падіння ринкової ціни акцій багатьох компаній , що відносяться до нової економіки, можна частково пояснити тим, що ці фірми в більшій мірі здатні породжувати споживачів, ніж приносити прибуток навіть з огляду на тривалу перспективу.

Фінансова стратегія повинна бути адекватною зовнішнім умовам функціонування підприємства, яке повинно своєчасно позбавлятися від неефективних методів фінансування. Разом з тим стратегія повинна володіти деякою постійністю ( інваріантністю) , так як у випадку корінних змін окремі функціональні підрозділи не зможуть на певний момент швидко перебудувати свою роботу, що посилить економічну нестабільність всього підприємства і негативно впливатиме на його діловий імідж. Прискорення НТП посилює динаміку циклів розвитку підприємства, які характеризуються зміною обороту і прибутку в різні часові періоди, зміною рівнів ризику і, відповідно, необхідністю виплати премії за ризик учасникам інвестиційних проектів.

Практична реалізація принципів гнучкості та інваріантності вимагає вивчення концепцій ділових циклів економіки, галузі, підприємства, бізнес-процесів і життєвих циклів окремих товарів, що визначають товарний та інвестиційний портфель виробника. Послаблення економіки може привести до переоцінки темпів росту, хоча вплив на доходи буде найбільшим в тих фірмах, які відрізняються циклічністю ( cyclic firms), коли економічні фактори істотно впливають на їх доходність.

Принцип адаптивності передбачає наявність у фінансовому менеджменті можливостей ефективно виконувати його завдання в певному діапазоні зміни умов: чим ширший цей діапазон, тим більш адаптивною вважається система фінансового менеджменту. Для реалізації цього принципу необхідно розробити відповідний механізм пристосування фінансових методів підприємства без суттєвих структурних змін в самій системі фінансового менеджменту. Це має особливо важливе значення при розгортанні масштабів впровадження в Україні пенсійних і податкових реформ, нових положень щодо трудового законодавства, при зміні пріоритетів у зовнішній та внутрішній політиці держави. Своєчасне пристосування до якісних змін в економіці і політиці вимагає високих професійних знань фінансового менеджменту, його самоорганізації, розвитку інтелектуального потенціалу.

2.Принципи,які визначають процес формування фінансової стратегіїі можливість збалансування матеріальних та грошових ресурсів (єдності і несуперечливості сукупності стратегічних програм, паритетності виробничої спрямованості, соціальної відповідальності бізнесу тощо). Конкуренція за ринки збуту поглиблює проблеми із неритмічністю поставок і збуту продукції, що збільшує розриви між реальними грошовими надходженнями і потребою у фінансових ресурсах для виробничих потреб. З точки зору економічної науки вирішальне значення у фінансовому менеджменту має фінансова рівновага, тому всі групи осіб, які зацікавлені в ефективній роботі підприємства повинні цю рівновагу підтримувати, а ворожі – руйнувати. Рентабельність –засіб, ріст – умова, а гнучкість - спосіб підтримання такої рівноваги.

Принципи централізації і децентралізації формування, реалізації і контролю фінансової стратегії забезпечує взаємодію розробників стратегії з працівниками різних рівнів , що підвищує рівень розуміння стратегічних і тактичних рішень та її зацікавленості в їх реалізації. Позитивним є досвід американської компанії 3М, працівники якої зайняті в 60 різних сферах бізнесу: спочатку лінійні керівники розглядають всі ідеї. В міру зростання вартості досліджень для оцінки їх потенціалу залучаються експерти з інших функціональних підрозділів компанії. Маркетологи, фінансисти та інші фахівці проводять незалежну експертизу і відсівають приблизно 20% проектів. Далі цикл повторюється , в результаті чого залишаються найбільш перспективні проекти, які не завжди доходять до ринкової стадії, проте створюють інноваційну стратегічну базу компанії і можуть бути затребувані через кілька років.

Реалізація принципів формування фінансової стратегіїактуалізує розроблення систем мотивації працівників , проектів розвитку організаційних структур, здатних стимулювати вибір інноваційних управлінських рішень на основі принципів централізації і децентралізації систем управління, а також розширювати можливості розвитку виробництва, здійснювати пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, нових джерел фінансування. Це посилює ознаки динамічності фінансового менеджменту, збагачує зміст функцій менеджменту і контролю за виконанням прийнятих рішень.

Принцип єдності і несуперечливості сукупності стратегічних програм передбачає цілеспрямований комплекс заходів для забезпечення цілісності і оптимальної структури фінансових програм в умовах обмеженості ресурсів. Економія коштів, особливо в умовах поглиблення системної кризи в країні, повинна досягатися без порушення соціальних стандартів, тому соціальна відповідальність бізнесу формує основи довготривалих конкурентних переваг , визначає основні змінні моделі бізнесу і корпоративного управління, а також пріоритети в розподілі ресурсів.

Без врахування попереднього досвіду та його екстраполяції на майбутнє , а також вивчення маркетингових і логістичних можливостей регулювання матеріально-грошових потоків та їх інтеграції в процесі викупів , злиття, диверсифікації бізнесу неможливо забезпечити впровадження принципів збалансованості в практиці фінансового менеджменту. Цінність часу на реалізацію проектів стає важливою конкурентною перевагою, тому орієнтація на екстрений характер важливих рішень повинна бути відображена у фінансових планах організацій.

має особливо важливе значення при розгортанні масштабів впровадження в Україні пенсійних і податкових реформ, нових положень щодо трудового законодавства, при зміні пріоритетів у зовнішній та внутрішній політиці держави. Своєчасне пристосування до якісних змін в економіці і політиці вимагає високих професійних знань фінансового менеджменту, його самоорганізації, розвитку інтелектуального потенціалу.

3. Принципи, які визначають результат фінансової стратегії (цільової компромісності, пріоритетності грошового потоку, ефективності, економічності , дисконтування грошового потоку) полягають в необхідності узгодження цілей ( між співвласниками, своїми і чужими акціонерами, між менеджерами і робітниками, між інвесторами і банками тощо), забезпечення економічного росту і підвищення ефективності.

Підприємство можна представити як складну соціально-економічну і техніко-технологічну систему або цілеорієнтовану структуру, пов’язану специфічними відносинами із зовнішнім середовищем. Цілі досягаються через певні дії за допомогою відповідних засобів. Цілі підприємства є похідними від індивідуальних цілей людей (чи працівників) , а саме підприємство можна представити як центр поєднання і формування інтересів різних людей. Інвестори та персонал, особливо менеджмент, розглядаються як основні зацікавлені особи і суб’єкти-носії ідей підприємства, філософії його бізнесу. Задоволення попиту зі сторони потенційних споживачів - одна із основних причин існування бізнесу.

Цілі господарюючого суб’єкта можна розглядати в різних аспектах: виробничі, фінансові, економічні, соціальні і т.д. Потенціал і дії підприємства повинні бути структурованими відносно цілей, забезпечення яких неможливе без регулювання матеріально-речових, грошових та інформаційних потоків. Система цілей у фінансовій стратегії розвитку підприємства повинна відображати його доходність, рівень ризику управлінських рішень, ступінь ліквідності активів, соціальну відповідальність бізнесу, які за своєю суттю є різнонаправленими. Модель О.Є. Вільямсона добре ілюструє теорію управління, згідно якої головна ціль – не прибуток, а корисна діяльність, а керівники повинні старатися максимізувати цю діяльність, враховуючи такі змінні як величину зарплати, обсяг інвестицій в розвиток працівників, в мотивацію влади, у формування престижу і безпеку керівництва тощо.

Ризикованість управлінських рішень, інфляційні процеси та інші фактори зовнішнього оточення диктують необхідність впровадження принципів дисконтування абсолютних фінансових результатів діяльності для різних часових періодів з метою забезпечення динамічності фінансової стратегії. Дисконтування є оцінкою майбутньої вартості фінансового інструмента як предмета. Управляти – означає передбачувати, тому фінансист повинен розраховувати динаміку грошових оцінок на очікувану часову перспективу. Це в першу чергу стосується інвестицій. Сутність дисконтування зводиться до приведення різночасових затрат( минулих, поточних і майбутніх) до одного моменту часу.

Принцип ефективності полягає в отриманні прибутку як за рахунок покращення фінансово-господарської діяльності, так і завдяки покращенню соціального клімату, розвитку корпоративної культури. Якби інвестор розумів, на якій стадії життєвого циклу знаходиться фірма, в яку він вкладає капітал, він поступав би більш обдумано і більш ефективно. Принцип економічності трактується як необхідність оптимізації затрат, пов’язаних із розробленням і реалізацією фінансової стратегії.

Принцип інноваційної активності фінансового менеджменту передбачає постійний розвиток здібностей і знань , швидке освоєння нових фінансових методів та інструментів, глибоке розуміння соціально-економічних наслідків впровадження фінансових рішень на рівні мікроекономіки, на регіональному і макроекономічному рівнях, адже успішні ділові стратегії, як зауважує гуру японського менеджменту Кенічі Омає є результатом не строгого аналізу, а особливого стилю мислення. Чітке розуміння суті фінансової проблеми наштовхує розум на розроблення творчих рішень( рис.1.2).

Рис.1.2. Принципи формування фінансової стратегії

З метою управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємства –це система управління фінансами підприємства, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи.

Рис.1.3. Основні складові фінансового механізму

Фінансовий механізм складається з таких взаємопов’язаних елементів:

• фінансових методів;
• фінансових важелів;
• правового забезпечення
• нормативного забезпечення;
• інформаційного забезпечення ;
• організаційного забезпечення ( організація фінансових потоків і контролю за ними).

1) Фінансові методи:

· планування;

· прогнозування;

· інвестування;

· кредитування;

· самофінансування;

· оподаткування;

· система розрахунків;

· матеріальне стимулювання;

· страхування;

· заставні, трастові операції;

· оренда, лізинг, факторинг;

· фондоутворення;

· взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками.

2) Фінансові важелі:

· прибуток – цільові економічні фонди;

· доход – вклади фізичних і юридичних осіб;

· амортизаційні відрахування - пайові внески;

· фінансові санкції - котування валютних курсів;

· ціна - форми розрахунків;

· орендна плата - види кредитів;

· норма виплати дивідендів –власні ресурси підприємства;

· % ставка – фінансовий важіль;

· дисконт –доходність векселів і грошових потоків.

3) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної особи.

4) Нормативне забезпечення - норми, інструкції, методичні вказівки з фінансового менеджменту.

5) Інформаційне забезпечення – інформація різного виду та роду для різних організаційних форм підприємництва ( ступінь точності оцінок буде залежати від доступу інвесторів та аналітиків до інформаційних джерел , розумних меж похибок при оцінках тощо). Часто проблема фінансової оцінки полягає не у вибраній моделі та її інформаційному забезпеченні, , а в припущеннях відносно майбутнього компанії і галузі, в якій вона функціонує.

6) Організаційне забезпечення – організація фінансових потоків і контролю за ними.

Організація фінансових потоків і управління ними залежать від багатьох факторів, таких як:

· тип бізнесу,

· розмір підприємства,

· цикл розвитку підприємства,

· організаційна структура управління та ін.

На ринку часто виграє той, хто має більший капітал. Утворення в господарюючого суб'єкта великих обсягів грошових фондів (капіталу) дозволяє йому активно впливати на ціни, формування попиту, рівень цін і на торговельний процес, що робить його у фінансовому відношенні високо конкурентним. Ринкова економіка визначила для фінансів нове місце в системі господарювання і в суспільстві в цілому. Переважна більшість ринкових регуляторів відноситься до елементів фінансового механізму (податок, ціна, курс валюти, відсоток, норма амортизації).

Перед підприємствами в цілому постає проблема часу: через продовження строків технологічних розробок витрати на них постійно зростають. Підприємствам залишається дуже обмежений час для амортизації виробничих капіталовкладень. Цінову перевагу отримує той продуцент, який одним з перших скористається на ринку високим початковим рівнем цін для швидкої амортизації. Час став стратегічним чинником успіху, тому що, по-перше, при запізнілому проникненні на ринок терміну присутності на ньому не вистачає, щоб покрити високі постійні витрати, по-друге, може сформуватися новий стандарт, який буде визначати подальший розвиток ринку.

У загальному функції і методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки:

І. Управління зовнішніми фінансами.

ІІ. Внутрішньовиробничий облік і контроль .

Фінансові ресурси підприємства – це його власний і позиковий капітал, який використовується підприємством для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку. Фінанси господарюючого суб'єкта - це індикатор його конкурентноздатності, показник його життєздатності в ринковій економіці. Господарюючий суб’єкт багатий не тим, що в нього є нерухомість, устаткування, сировина, працівники, а тим, що в нього є ринки пропозиції і ринки попиту. Під ринком розуміються соціально-економічні умови реалізації товару.

Управління зовнішніми фінансами складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управління матеріально-виробничими запасами та ін.) та залучення коротко- та довготермінових зовнішніх джерел фінансування.

Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:

· складання і аналіз фінансової звітності підприємства;

· оцінку поточного стану підприємства та перспективне планування;

· збирання й оброблення даних бухгалтерського обліку для управління фінансами;

· складання кошторису витрат, сплата податків тощо.

Рішення із фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довготермінові та короткотермінові) приймають для:

· раціоналізації структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;

· розроблення й оцінки інвестиційних проектів;

· визначення потреби у фінансових ресурсах;

· управління “портфелем” цінних паперів.

Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюють за допомогою:

· вироблення і реалізації політики раціонального поєднання власних і позичених коштів для забезпечення ефективного функціонування підприємства;

· вироблення і реалізація політики залучення капіталу на найвигідніших умовах;

· дивідендної політики;

· оцінки операцій злиття і поглинання підприємств.

Отже, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого періоду часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що їх приймають менеджери як індивідуально, так і колективно.

До кола конкретних питань, які мають вирішуватись у фінансовому менеджменті, відносяться:

1) Розробка і обгрунтування фінансової стратегії підприємства.

2) Проектування організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства.

3) Формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень, поєднання маркетингової інформаційної системи із фінансовою звітністю для більш грамотного вибору рішень.

4) Здійснення аналізу різних аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства для різних сценаріїв його розвитку ( песимістичного, оптимістичного).

5) Здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основним напрямками ( операційний, інвестиційний і власне фінансовий менеджмент);

6) Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в галузі фінансової діяльності, налагодження взаємодії функціональних підрозділів для досягнення системи цілей.

7) Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень, удосконалення системи контролю.

Використання методів та прийомів фінансового менеджменту дає змогу зберегти міцні ринкові позиції будь-якому виробникові. Базуючись на зіставленні певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні фінансові показники, підприємство здатне оцінити ефективність свого господарювання, визначити своє місце серед підприємств галузі, планувати діяльність на майбутнє.

Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фінансових ресурсів, обсяги та інтенсивність грошових потоків та інші умови фінансової діяльності суттєво розрізняються по окремих підприємствах. Наприклад, сучасні фінансово-промислові групи легко поєднують у своїх бізнес-портфелях підприємства металургійної, хімічної, фінансової, харчової і телекомунікаційної галузей. Тому з позицій особливостей здійснення фінансового менеджменту виникає необхідність класифікації підприємств, як об’єктів фінансового менеджменту, за окремими класифікаційними ознаками (рис.1.3):

1. за формами власності.

2. за організаційно-правовими формами діяльності.

3. за галузевими ознаками.

4. за розміром власного капіталу.

5. за монопольним становищем на ринку.

6. за стадією життєвого циклу ( виникнення, швидкий ріст, сповільнення економічного росту, економічний спад)

7 . за рівнем відкритості підприємства ( часткою доходу від експортно-імпортних операцій в загальному обсягу продаж ).

8. за рівнем прибутковості власного капіталу і активів ( прибуткові, збиткові, в стадії санації, на грані банкрутства)

Рис.1.3. Класифікація підприємств, як об’єктів фінансового менеджменту

Нормативна література по життєвому циклу підприємства за своєю суттю ігнорує відмінності між крупними і невеликими фірмами, а припущення щодо відповідальності стратегічно важливих підприємств, відповідальних за певну стадію життєвого циклу, не перевіряються на практиці. Ефективність менеджменту залежить, зокрема, від правильного вибору моменту часу більшістю учасників ринку для впровадження фінансових рішень, професійності менеджерів щодо оцінювання вигід від взаємодії фінансів, маркетингу і логістики та виявлення особливостей розвитку фінансової діяльності різних учасників ринку.

Кожне підприємство має особливості розвитку економічних явищ та фінансової діяльності , які стосуються:

• соціально-економічних, науково-дослідних та техніко-технологічних умов функціонування;
• інтенсивності спекулятивного капіталу, що виступає у формі взаємодії міжнародних інвестиційних банків, інституційних інвесторів і влади;
• політичної динаміки і створення нового поля бізнес-інтересів, здатних полегшити чи, навпаки, ускладнити фінансову діяльність і стратегічні рішення;
• агентських проблем, коли власність відділена від управління, збільшується асиметрія інформації, відсутні стимули для моніторингу поведінки фінансових менеджерів, посилюється дискреційна влада менеджерів і загострюється конфлікт інтересів взаємодіючих підприємницьких і державних структур;
• інституційних умов для розвитку різних форм власності, інформаційної прозорості щодо результатів їх діяльності ( після прийняття нового ЗУ»Про акціонерні товариства» від 17.09.08р. товариства класифікують на публічні та приватні) , можливостей реалізації прав «номінальних» власників - «міноритарних» акціонерів, які змушені діяти на основі зговорів для реалізації своїх прав ;
• прогнозів щодо банкрутства підприємств і посилення контролю банківського капіталу в реальному секторі економіки, як одного із наслідків послаблення моніторингу ефективності використання кредитних ресурсів;
• перспектив та особливостей приватизації ( продаж активів іноземцям чи реструктуризація у більш дрібні структурні бізнес-одиниці ; створення нових робочих місць чи концентрація уваги виключно на реструктуризації);
• домінуючих тенденцій: переведення капіталу за кордон шляхом розпродажу активів чи інвестування в рамках підприємства;
• вибраних керівництвом маркетингових , інноваційно-інвестиційних стратегій та методичних підходів до оцінки ефективності бізнес-проектів і штрафних санкцій щодо порушення соціальних, технологічних і екологічних стандартів;
• підходів і перспектив щодо формування кластерів, реорганізації виробничих систем, і мотивації їх праці залежно від результатів ефективності управління організаційними змінами, в тому числі , від темпів зростання ринкової вартості ( ринкової капіталізації) .

Використання методів та прийомів фінансового менеджменту дає змогу зберегти міцні ринкові позиції будь-якому виробникові. Базуючись на зіставленні певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні фінансові показники, підприємство здатне оцінити ефективність свого господарювання, визначити своє місце серед підприємств галузі, планувати діяльність на майбутнє.

В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за виявлення глобальних проблем щодо виживання підприємства, постановку проблем і конкретних задач фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства . Нагромадження в своїх портфелях багатопрофільних активів стає все більш ризикованим, оскільки компанія повинна вести конкурентну боротьбу одразу на кількох ринках з різними потенціалами ефекту синергії від поєднання декількох видів бізнесу.

Після вступу України в СОТ і під тиском зовнішніх чинників юридично незахищені та фінансово нестабільні підприємства зіштовхуються з проблемою звуженого простору альтернатив, коли необхідно приймати вимушені стратегічні і тактичні рішення в рамках більш жорстких обмежень, насамперед ресурсних і часових, переходити на використання в практиці операційного менеджменту спотворених норм і нормативів через посилений вплив кон’юнктурних процесів економічного і політичного характеру на фундаментальні принципи розвитку фінансової діяльності підприємства. Неефективну стійку норму російський вчений В.М. Полтерович називає інституційною пасткою, а їх появу розглядає як головну небезпеку будь-яких ринкових реформ .

. Стійкість подібних неефективних норм, зокрема, збитковості продаж і активів вітчизняних підприємств, забезпечується відповідними механізмами - координації, інерції, лобіювання інтересів, регулювання моделей поведінки, функціонально-структурних процесів, змістовим навантаженням та порушенням логічної послідовністї реалізації кожного з етапів фінансової стратегії.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
4. Абсолютні показники фінансової стійкості
5. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
7. Автопідприємства вантажних автомобілів
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
10. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
11. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 2328