• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поверхні

В нарисній геометрії поверхня визначається як слід руху лінії або іншої поверхні.

Лінія, за допомогою якої утворюється поверхня, називається твірною. Лінія, яка задає закон руху твірної, називається напрямною. Твірна та напрямна можуть бути прямі та криві.

Поверхня, яка утворена за допомогою певного закону, називається закономірною (правильною), і навпаки – незакономірною (неправильною).

Поверхні, у яких твірна є прямою лінією, називаються лінійчастими, і навпаки, якщо твірна є кривою лінією, то поверхні називаються нелінійчастими.

Класифікація поверхонь

Поверхні класифікують за такими ознаками:

1. За способом утворення:

1.1 поверхні обертання,

1.2 поверхні переносу,

1.3 гвинтові.

2. За формою кривої:

2.1 лінійчасті,

2.2 нелінійчасті.

3. За законом утворення:

3.1 закономірні,

3.2 незакономірні.

4. За суміщенням поверхні з площиною:

4.1 розгортні,

4.2 нерозгортні.

Способи задання поверхонь

Поверхні задають такими способами:

1. Каркасом – двома сімействами ліній, перетин яких утворює сітку.

2. Обрисом – лініями, які обмежують поверхню на кресленні.

3. Визначником – сукупністю умов, які однозначно задають поверхню.

Визначник складається з двох частин:

а) геометричної частини (ГЧ) – точки, лінії, поверхні (елементи, за допомогою яких позначаються: твірні, напрямні);

б) алгоритмічної частини (АЧ) – символьний запис закону утворення поверхні з використанням знаків (перетину, паралельності, мимобіжності і т.ін.).

Читайте також:

1. Алгоритм розрахунку температури поверхні чипу ІМС процесора
2. В'язкості і тиску повітря від профілю тіла, стану його поверхні і положення тіла в повітряному потоці.
3. Великої питомої поверхні пилинок (відношення площі поверхні до їх
4. ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ НА ВНУТРІШНІЙ ПОВЕРХНІ
5. Визначення напруг на похилих площадках. Умови на поверхні
6. Визначення температури на поверхні ізоляції принадземномупрокладанні та при прокладанні трубопроводів в приміщенні.
7. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРНОГО ПЕРЕПАДУ МІЖ ТЕМПЕРАТУРОЮ ВНУТРІШНЬОГО ПОВІТРЯ І ПРИВЕДЕНОЮ ТЕМПЕРАТУРОЮ ВНУТРІШНІЙ ПОВЕРХНІ
8. Вимірювання розмірів деталей та шорсткуватості поверхні
9. Декупаж на дерев’яній поверхні
10. Джерело шуму , розташовують у кожусі, внутрішні поверхні якого покривають звукопоглинальними матеріалами. Різновидом цього методу є кабіна керування.
11. Диференційне рівняння зігнутої серединної поверхні пластинки
12. Для гетерогенних реакцій швидкіть прямопропорційна площі поверхні реагуючих речовин.

Переглядів: 807