Поверхні обертання

Умовний запис визначника поверхонь – W (l, і) (рис.62),

i^П₁

АЧ

де

а) l – плоска крива б) l – пряма лінія

Рисунок 62 – Утворення поверхонь обертання

Поверхні обертання можна отримати, якщо деяку твірну l, обертати навколо oсі i, причому в якості твірної може бути пряма, плоска або просторова крива (рис. 62, а, б).На поверхні обертання найпростішою лінією є коло. Кола отримуємо, якщо поверхню перетнути площинами, які

перпендикулярні до осі обертання поверхні, і надалі будемо їх називати паралелями (здобуті площиною β).

Паралель найменшого радіуса, здобута площиною γ, називається

горлом. Паралель найбільшого радіуса, здобута площиною α, називається екватором.

Лінія, здобута перерізом поверхні площиною, яка проходить через вісь обертання і, називається меридіаном.

Головний меридіан – меридіан, який знаходиться в площині, що

паралельна одній з площин проекцій (здобута площиною Σ). Головний меридіан утворює обрис поверхні та дозволяє визначати видимість поверхні.

Поверхні обертання з плоскою твірною другого порядку мають назву меридіана, аналогічну назві цієї твірної (для параболоїда обертання – парабола, еліпсоїда – еліпс, і т.д.) Ці поверхні відносять до закономірних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поверхні	\|	Різновиди поверхонь обертання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.04 сек.