1. Тор – поверхня, що може бути отримана обертанням твірної (кола) навколо осі і (рис. 63, а, б).
а) відкритий б) закритий
Рисунок 63 – Різновиди поверхні тора
На рис. 63, а точка С належить екватору, т. В – горлу, т. D – головному меридіану, т. А – паралелі певного радіуса (RА). Паралель та її радіус визначаються в площині, яка перпендикулярна до осі обертання і, на площині проекцій П2, радіус паралелі RА вимірюють від осі обертання до обрису поверхні. T. А (рис. 63, а) на П2, видима, оскільки знаходиться перед головним меридіаном. Згідно з рис. 63, б т. А на П2 – невидима, оскільки знаходиться за головним меридіаном.
Запишемо визначник торової поверхні:
Ω (l, i ) – загальний для відкритого та закритого тора.
Відміни, як видно з рисунка, існують при побудові. Тому визначимо графічну та алгоритмічну частини: