Сучасні машини приводяться в рух головним чином паливними й електричними двигунами. У силу специфіки законів термогазодинамики й електромагнетизму, ці двигуни більше швидкохідні, чим було б зручно для людини, до того ж їхня швидкість складно й погано регулюється. Виникає необхідність узгодження режимів роботи двигуна й виконавчого органа [6,10], з яким, властиво, і має справа оператор. Для цього створені передачі.
Механічними передачами або просто передачами називаються механізми, які перетворять параметри руху від двигуна до виконавчих органів машини [1,10].
Механічна енергія передається, як правило, з перетворенням швидкостей й обертаючих моментів, а іноді з перетворенням виду й закону руху.
Передачі за принципом роботи розділяються на:
Передачі зачепленням:
с безпосереднім контактом (зубчасті й черв'ячні);
с гнучким зв'язком (ланцюгові, зубчасто-ремінні).
Передачі тертям (зчепленням тертьових поверхонь):
с безпосереднім контактом поверхонь (фрикційні);
с гнучким зв'язком (ремінні).
ПЕРЕДАЧІ ЗАЧЕПЛЕННЯМ
Передають рух за допомогою послідовно, що зачіпаються зубів, [1].