• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 6. Товарне виробництво.

Суб’єктами права інтелектуальної власності в Україні визнаються громадяни, юридичні особи та держава, а до об’єктів цієї форми власності належать відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт тощо.

Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі Рад народних депутатів різних рівнів.

Об’єктами комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад та утворюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального господарства, майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я , торгівлі, побутового обслуговування, місцеві енергетичні системи, транспорт тощо.

Закон окремо виділив право інтелектуальної власності, що має важливе значення для стимулювання науково-технічного прогресу в Україні. Адже у більшості країн інтелектуальна власність, основним об’єктом якої є інформація, - це одна з основних форм національного багатства.

Поняття „роздержавлення” і „ приватизація” виражають два послідовні етапи радикальних змін відносин власності в національних господарствах.

· Роздержавлення означає обмеження державної власності , втручання держави в економіку.

· Приватизація –безпосередній процес виведення об’єктів власності з-під контролю держави і передача їх одноосібним або асоційованим приватним власникам.

Одним із методів приватизаціїє реприватизація –безкоштовне повернення об’єктів власності в натурі колишнім власникам. Часткова або повна реприватизація здійснена в Прибалтійських країнах, Польщі, Словаччині, Чехії та деяких інших країнах.

Стратегічною метою приватизації є підвищення ефективності суспільного виробництва.

Метою приватизації в колишніх соціалістичних країнах є докорінна зміна відносин власності і створення ринкового середовища.

Світовий досвід роздержавлення і приватизації свідчить:

По-перше, що невисока ефективність підприємств державного сектора в розвинутих країнах зумовлена недержавною формою власності. Вони можуть бути високо конкурентними, ефективними, якщо функціонують в умовах конкуренції, живуть за законами ринку, а не розраховують на бюджетне фінансування.

По-друге,роздержавлення і приватизація в усіх країнах через деякий час замінюються націоналізацією й реприватизацією.

По - третє, державний сектор є матеріальною основою, яка дає можливість державі здійснювати регулюючий вплив на економіку, послаблювати соціальну напругу в суспільстві й забезпечувати доступ населення до суспільних благ.

По – четверте, без потужної державної економіки не забезпечити обороноздатність країни.

Держава була й повинна залишатися суб’єктом власності, її не можна виключати з економічного життя. Необхідно подолати монопольне становище держави та її відомств.

Способи приватизації :

1.Викуп об’єктів малої приватизації.

2. Викуп державного майна підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

3. Викуп державного майна, зданого в оренду.

4. Продаж на аукціоні та за конкурсом.

5. Продаж акцій відкритих АТ.

6.Викуп за приватні майнові сертифікати .

7. Купівля підприємств іноземними інвесторами.

1. Товарне виробництво , його риси та причини виникнення.

2. Товарне виробництво як основа ринкової економіки.

3. Товар і його властивості.

4. Продуктивність та інтенсивність праці.

Шлях пройдений людиною показує, що на протязі довшого періоду історії, існували загальні форми економічного життя.

Одна й та сама економічна форма може існувати при різних способах виробництва. Так, для всіх докапіталістичних способів виробництва характерна натуральна форма господарства. А товарна форма, яка виникла ще в умовах розкладу первісного ладу, продовжує існувати на протязі багатьох тисячоліть, переходячи з одного способу виробництва в інший.

Історично першою з економічних форм є натуральне господарство, при якому продукти праці призначені для задоволення власних потреб виробника, для внутрігосподарського споживання.

Споживання тут часто співпадає з виробництвом. Такі відносини існували в первісній общині, де виготовлялось все необхідне для себе. Натуральна форма виникла як наслідок недорозвиненості розділення праці.

Товарне виробництво зароджується як протилежність натуральному виробництву.

Товарне виробництвопредставляє собою певну організацію суспільного виробництва, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів їх праці.

Заміна натурального виробництва товарним – довгий і складний процес. Він розповсюджений в сучасному світі у всіх країнах.

Форма ведення господарства не може обиратися людьми довільно, вона залежить від умов, що об’єктивно складаються.

Для виникнення і існування товарного виробництва потрібне поєднання 2х умов :

1. суспільний поділ праці, при якому виробники спеціалізуються на виготовленні певних виробів.
2. економічне відокремлення виробників.

Якщо нема цих умов, товарне виробництво виникнути не може.

Товарне виробництво в зародковому стані виникло ще в надрах первісного ладу. Обмін продуктами спочатку здійснювався між племенами і родовими общинами. Потім в міру розкладу первіснообщинного ладу і зародження приватної власності обмін почав відбуватись між окремими особами. Дальший розвиток товарно-грошових відносин зв’язаний з поглибленням суспільного поділу праці і розвитком приватної власності на засоби виробництва.

Лише при капіталізмі товарне виробництво стає загальною формою виробництва.

Товарне виробництво :

• просте
• капіталістичне ( розширене, ринкове).

Просте товарне виробництво– це дрібне виробництво простих товаровиробників, яке засноване на приватній власності і власній праці самих виробників. Його метою є задоволення потреб виробників і членів їх сімей.

Капіталістичне виробництво –це велике виробництво, метою якого є отримання прибутку і виробництво додаткової вартості.

Загальні риси простого і капіталістичного товарного виробництва :

1. Економічна основа – особиста власність на засоби виробництва.
2. Умови і причини існування – суспільний поділ праці і економічне відокремлення товаровиробників.
3. Продукти виробництва призначені для ринку.

Відмінності між простим і капіталістичним товарним виробництвом:

Відмінності між натуральним і товарним господарствами :

Товарна форма виробництва не вічна. На зміну їй в кінцевому результаті прийде більш висока форма, яка вбере в себе все краще, що досягнуто. Але зараз товарна форма грає позитивні роль, сприяє економічному прогресу суспільства. Її необхідно не обмежувати, а всебічно використовувати.

В межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції:

1. до його розширення;

2. до його підриву.

Перша з них зумовлена:

1. поглибленням спеціалізації суспільної праці;
2. зростанням кількості економічно відокремлених виробників;
3. збільшенням частки нематеріального продукту у загальній товарній масі;
4. зростанням значення сфери нематеріального виробництва у відтворенні робочої сили;
5. зростанням населення;
6. дією закону зростання потреб.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва визначається:

1. розширенням масштабів одиничного поділу праці внаслідок концентрації виробництва
2. виникненням і розвитком величезних багатогалузевих об’єднань підприємств;
3. розширенням і плануванням в межах окремих корпорацій;
4. розвитком контрактних відносин між корпораціями – гігантами і середніми та дрібними підприємствами по виробництву окремих деталей, вузлів, комплектуючих частин для кінцевої продукції;
5. внаслідок укладання державних контрактів, централізованого регулювання економіки з боку держави.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює зародження третьої основної форми суспільного виробництва – безпосередньо суспільної.

Але в наш час тенденція до розширення масштабів товарного виробництва ще є переважаючою.

Для того, щоб річ була товаром необхідно, щоб вона виконувала такі умови :

1. Цей продукт повинен бути виготовлений руками людини.
2. Виготовлений не для себе , а для іншої людини.
3. Повинен бути проданий.

Товар – це продукт праці, призначений для задоволення потреб і виготовлений для обміну шляхом купівлі – продажу.

Товар має дві властивості :

1. споживну вартість
2. вартість.

Споживна вартість – це корисність речі, її здатність задовольняти ту чи іншу потребу людини.

За своїм призначенням споживна вартість підрозділяється на 2 види:

1. предмети споживання ( речі, які задовольняють особисті потреби людей);
2. засоби виробництва ( речі, які служать задоволенню виробничих потреб).

Вартість – властивість товару, яка виражає працю, що міститься в товарі.

Форма прояву вартості – мінова вартість.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватись на інші товари в певних кількісних співвідношеннях.

Двоїста природа товару, його споживна вартість і вартість є результат двоїстого характеру праці. Дві різні форми затрат людської робочої сили :

• конкретна праця
• абстрактна праця

Конкретна праця– праця, яка створює споживну вартість. Напр.., результат праці пекаря – хліб, кравця – одяг і т.д.

Абстрактна праця – використання людської сили, енергії для виготовлення товару. Вона створює вартість.

Для виготовлення товару використовується різна кількість праці і часу.

Розрізняють:

• індивідуальний робочий час
• суспільно необхідний робочий час.

Вартість різних товарів має різну величину. Разом з тим, виробники одних і тих самих товарів можуть затрачати на їх виготовлення різну кількість часу. Це залежить від знарядь праці, вміння робітників та інших факторів.

Час, який витрачається окремим робітником ( підприємством) на виготовлення якого-небудь товару, називається індивідуальним робочим часом, а праця на протязі цього часу – індивідуальною.

Однак величина вартості товару визначається витратами не індивідуального, а суспільно необхідного робочого часу, т.б. затратами такої праці, яка необхідна для виготовлення товару. Це час, коли виготовляється найбільша кількість продукції.

Матеріальні блага створюють робітники різних спеціальностей і кваліфікації.

Одні робітники не проходять попередньої підготовки і необхідні трудові навики отримують в процесі праці. Праця, яка не вимагає попередньої підготовки, називається простою працею.

Інші працівники, перш ніж стати до роботи повинні пройти курс навчання. Кваліфікована праця, для виконання якої необхідне навчання, спеціальна підготовка, називається складною працею.

На величину вартості товару впливає продуктивність та інтенсивність праці.

Продуктивність праці– це кількість продукції,яка виготовлена за одиницю часу або кількість часу, який необхідний для виготовлення одиниці продукції.

Рівень продуктивності праці залежить від багатьох факторів :

1. кваліфікації робітників
2. застосування науки
3. організації виробництва
4. природних умов.

Підвищення продуктивності праці означає збільшення кількості виготовлення товарів за одиницю часу і відповідно зменшить затрати робочого часу. Ріст продуктивності праці приведе до зменшення вартості товару.

Праця одного робітника відрізняється від праці іншого напруженістю, інтенсивністю( один працює швидше, інший – повільніше і т.д. )

Інтенсивність праці –це ступінь напруженості в процесі виробництва за одиницю часу.

Підвищення інтенсивності праці приводить до збільшення вартості всієї маси продукції, а вартість одиниці продукції залишається незмінною.

Читайте також:

1. Виробництво. Головні чинники зростання ефективності виробництва.
2. Генезис форм господарювання. Натуральне виробництво: сутність і риси. Товарне виробництво: сутність, умови виникнення, розвиток та форми. Суперечності товарного виробництва.
3. Договір — основна форма регулювання товарне-грошових відносин в агропромисловому комплексі
4. Договірні відносини сільськогосподарських підприємств щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду у виробництво.
5. Загальні форми економічних зв’язків і виробництва. Натуральне і товарне виробництво.
6. Кустарне ремесло — це дрібне домашнє ручне виробництво.
7. Лекція 4. Товарне виробництво
8. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
9. Натуральне виробництво.
10. Питання 1. Натуральне та товарне виробництво.
11. Питання 1. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
12. Поділ праці. Товарне виробництво.

Переглядів: 1237