Поділ праці. Товарне виробництво.

Поділ праці. Товарне виробництво. Гроші..

1. Поділ праці. Товарне виробництво.

2. Сутність, функції та види грошей.

Упродовж своєї тривалої історії людство використовувало дві форми виробництва – натуральне і товарне.

Історично першим виникло натуральне виробництво, при якому виготовлені продукти праці споживались в межах господарств, які їх виготовляли. За межі господарств виходила лише незначна частка виготовлених благ. Таким було господарство первісних общин, патріархальних селянських господарств, латифундій у рабовласницьких державах і середньовічних феодальних маєтках. Окремі його залишки існують в деяких країнах і тепер. Натуральне виробництво в силу своєї замкнутості було малоефективним, консервативним, не забезпечувало економічний прогрес. Тому воно поступилось новій формі суспільного виробництва – товарному виробництву.

Товарне виробництво – це також форма організації виробництва, при якій продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну на ринку. Воно базується на суспільному поділі праці та економічній відокремленості виробників як власників ресурсів і благ. Виробники прагнуть бути незалежними, бачити прямий зв’язок між рівнем свого споживання і витратами своєї праці.

Матеріальною основою товарного виробництва є суспільний поділ праці , який означає спеціалізацію виробників і регіонів на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Поділ праці зумовлює обмін продуктами, які стають товарами.

Економічний прогрес впродовж багатьох сторіч був безпосередньо пов’язаний з проблемами поділу праці, який виступав у трьох основних формах: загальній, частковій та одиничній. Загальний поділ праці – це поділ національного виробництва на окремі галузі виробництва – промисловість, сільське господарство, будівництво і т. п. Частковий – це поділ галузей господарства на окремі підгалузі, наприклад в промисловості виділяються такі підгалузі як машинобудування, приладобудування та інші. Одиничний поділ праці – це поділ праці в середині підприємства – технологічний процес виготовлення продукції розчленяється на окремі операції, а робітники виконують спеціалізовані функції.

Процес поглиблення спеціалізації виробництва пов’язаний з виробничим кооперуванням, під яким розуміють встановлення довготривалих виробничих зв’язків між підприємствами, які разом виготовляють певну кінцеву продукцію, але зберігають свою самостійність і спеціалізацію.

Поряд з поглибленням спеціалізації у сучасному виробництві має місце і зворотній процес – диверсифікація виробництва, під якою розуміють розширення номенклатури продукції з метою зменшення ризику можливих втрат капіталу і зниження доходів.

Поділ праці збільшує продуктивність праці за рахунок переваг, що походять з відмінностей в здібностях і майстерності робітників, навчання у праці, використанні спеціалізованої техніки та інше.

Економіка з поглибленням поділу праці сприяла збільшенню торговельних зв’язків між людьми і країнами. В обмін на спеціалізовану продукцію кожен отримує дохід, який можна використати для придбання товарів з усього світу.

Товарне виробництво розвивалось впродовж тисячоліть. Воно поєднувалось з різними формами власності, створюючи той або інший соціально-економічний уклад. Розрізняють, зокрема, просте товарне виробництво, яке ґрунтується на одноосібній приватній власності, підприємницьке товарне виробництво, яке базується на різних формах приватної власності і праці найманих працівників і державне товарне виробництво, в якому власність державна, а праця наймана.

Продукт виробничої діяльності в товарному виробництві приймає форму товару. Товар – це продукт людської праці, який виготовляється не для власного споживання, а на продаж. Він має дві властивості – споживну вартість і мінову вартість, або ціну.

Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Іншими словами, це корисність товару. Різні товари задовольняють різні потреби людей. Одні товари задовольняють особисті потреби людей, інші – опосередковано, як, наприклад, машини, устаткування та ін.

Споживну вартість мають і блага, які не створені людиною, але задовольняють її потреби, наприклад, повітря, плоди дикорослих дерев та ін. Такі блага називають позаекономічними, або даровими. Споживна вартість товару реалізується через його продаж. Тому її вважають суспільною споживною вартістю.

Мінова вартість товару виражається в ціні. Існують різні теорії, які намагаються пояснити внутрішню природу ціни, тобто вартість. Прихильники трудової теорії вартості (А. Смітт, К. Маркс та інші) вважали, що вартість – це уречевлена в товарі людська праця, а величина вартості товару визначається кількістю суспільно необхідної праці, що потрібна для його виробництва. Ціна розглядається як грошовий вираз вартості.

Неокласична теорія (А. Маршал та інші) вважали, що вартість товару встановлюється на рівні, за якого гранична корисність товару дорівнює граничним витратам на його виробництво. Про це буде ще йти мова в наступних темах.

Необхідною передумовою функціонування товарного виробництва є гроші, котрі самі є продуктом його розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3.	\|	Сутність, функції та види грошей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.