Приватна власністьхарактеризується тим , що засоби виробництва, а отже, й вироблений продукт, належать приватним особам. Вони можуть привласнити продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють два види
Власність е також категорією історичною.
Це проявляється в тому, що соціальне середовище, форми і методи присвоювання і відчужування, самі об’єкти і суб’єкти власності виникають , змінюються із зміною історичних умов.
Історичні епохи відрізняються насамперед відносинами власності.
Історичний процес розвитку відносин власності відображається поняттями „ тип”, „вид”, „форма” власності.
В процесі свого історичного розвитку суспільство використовує два основних типи власності – суспільний і приватний.
Суспільна власністьхарактеризується спільним привласненням засобів виробництва й виробленого продукту. Можна виділити два основних види цієї власності:
а) власність народу в цілому, зокрема в Україні такою власністю поки що залишається земля;
б ) власність окремих колективів.
Реальними формами суспільної власності є загальнонародна, державна, кооперативна, акціонерна, власність господарських товариств, громадських організацій тощо.
Приватної власності – трудову і нетрудову.
Трудова приватна власність основана на власній праці власника або членів його сім’ї. Основною формою такого виду власності є дрібнотоварнефермерське, ремісниче, одноосібне господарство, де власник і робітник виступають в одній особі. Йому ж належить і вироблений продукт.
Нетрудова приватна власність основана на використанні найманої праці. Вона передбачає відокремлення власника від безпосередньої участі в процесі виробництва ( працює найманий робітник ), а безпосереднього робітника ( найманого ) - від засобів виробництва ( бо вони йому не належать ). Тобто, власник і робітник – це різні особи. Цим закладаються основи малоефективної праці робітника, тому що продукт виробництва належить не йому, а власникові засобів виробництва. Формаминетрудової приватної власності історично були рабовласницька, феодальна, приватнокапіталістична.
Громадських організацій
Господарських товариств
кооперативна
Державна власність
Загальнонародна власність
Приватнокапіталістичне
Феодальне
Рабовласницьке господарство
Дрібнотоварне фермерське господарство
Ремісниче господарство
Одноосібне господарство
Трудова
-3-
В Україні відновлення інституту приватної власності започатковано ухваленням Закону „ Про власність „ у лютому 1991 року. Цей закон офіційно визнав можливість співіснування у вітчизняній економіці поряд із державною власністю на матеріальні ресурси також приватної та колективної власності. Він дозволив використання приватними особами та недержавними фірмами найманої робочої сили з метою отримання прибутку. Згідно з цим законом, у межах державної власності розрізняють загальнодержавну власність та власність адміністративно-територіальних одиниць – комунальну власність. Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України.
До об’єктів загальнодержавної власності належать, зокрема, майно Збройних Сил, органів держбезпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти, єдина енергетична система, системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, щзо мають загальнодержавне значення, кошти республіканського бюджету, Національний Банк України, майно вищих і середніх навчальних державних закладів, майно державних підприємств тощо.
