Лекція 5. Відносини власності в економічному житті суспільства.

1. Власність як економічна категорія. Об’єкти і суб’єкти власності.

2. Власність в системі економічних відносин. Форми власності.

3. Відносини власності в Україні. Необхідність різноманітних форм власності.

4. Роздержавлення і приватизація.

В буденному житті поняття „ власність” широко вживається людьми при визначенні того, кому належать ті чи інші речі. Насправді ж „ власність” є одним з найскладніших понять економічної науки.

Що ж розуміється під власністю ? Західна економічна наука, беручи до уваги лише юридичний аспект ( право володіння, користування, розпорядження ) , зводить поняття власності до її речових об’єктів і визначає власність як відношення людини до речей. Марксистська політекономія , роблячи наголос на економічній основі ( поділ праці, купівля, продаж, спадщина ) , визначає власність як певні економічні відносини між людьми з приводу привласнення ними матеріальних благ.

Ми ж будемо розглядати дав аспекти :

· матеріально – речовий ( відношення людей до об’єктів власності)

· соціально – економічний ( відносини між людьми в зв’язку з привласненням ними об’єктів власності ).

Зумовлено це тим, що в практичній господарській діяльності тісно переплітаються стосунки між людьми з приводу об’єктів власності з відносинами людей до самих об’єктів власності, їх використання з найбільшою для себе вигодою. Така вигода може бути досягнута лише тоді, коли господарюючий суб’єкт має право розпоряджатися об’єктом власності, користуватися результатами його функціонування. Тому, розкриваючи економічний зміст власності, можна дати таке її визначення.

· Власність - це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об’єктами та результатами їх функціонування.

Проте значення власності визначається не лише тим, що вона породжує право володіння, розпорядження й користування, - це її зміст у вузькому розумінні. В широкому плані значення власності полягає в створенні соціального середовища, в якому функціонує суспільне виробництво ( господарюючі суб’єкти ).

А конкретно вона визначає:

умови поєднання робітника з засобами виробництва;

відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва;

умови розпорядження й використання факторів виробництва.

У всіх цих випадках люди опинаються в певних відносинах один до одного. Отже, зводити відносини власності лише до відносин, які виникають у процесі користування об’єктами власності, означає невиправдане звуження їхнього змісту так само, як і обмеження їх лише відносинами між людьми з приводу привласнення об’єктів власності.

Виходячи з розглянутого, можна зробити висновок, що власність, особливо на засоби виробництва, є основоположною економічною категорією. Саме вона визначає соціально – економічну структуру суспільства, економічне й політичне становище класів, соціальних груп людей і взаємовідносини між ними, бо складає основу всіх виробничих відносин суспільства та визначає їхню суть.

Об’єктами власностіє речі, які присвоюються , т. Б. Всі матеріально – речові і духовно – культурні елементи суспільного багатства , результати та умови праці.

Структура об’єктів власності постійно змінюється і розширюється. Зокрема, якщо в умовах до індустріального суспільства провідна роль належала землі, то в постіндустріальному суспільстві – це , насамперед, інформація, результати наукових досліджень, а також засоби виробництва, техніка.

Суб’єктами власностівиступають володарі і розпорядники об’єктів власності. Ними м.б. як окремі особи, так і колективи, асоціації, класи, держава.

Юридичні відносини власностівиникають в суспільстві як результат закріплення за певними суб’єктами власності монопольної економічної влади, т.б. права володіння, розпорядження і користування об’єктами власності.

Володінняозначає фактичне пербування об’єкту власності в межах волі його певного суб’єкта.

Розпорядження– це визначення правового статусу і долі об’єкту власності при еперході права володіння від одних суб’єктів до інших. Напр.., при продажу, оренді, спадщині, дарінні, тощо.

Користування– це добування з об’єкту власності вигоди, користі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називають економічними ресурсами, або факторами виробництва.	\|	Типи, види і форми власності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.