• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 2. Тема 8. Суб’єкти ринкової економіки і підприємництва.

1. Види підприємницької діяльності : виробнича, посередницька, комерційна.
2. Малий бізнес. Малі підприємства : суть, система організації та принципи діяльності.
3. Домашнє господарство в ринкових умовах.
4. Акціонерні товариства.
5. Капітал підприємства та його кругообіг.

-1-

Вперше термін підприємництвозастосував економіст Р.Кантильйон, великий внесок у розробку концепцій підприємництва і підприємця зробили французький дослідник 19 ст. Ж.Б.Сей і у 30-40-х роках 20 ст. американський теоретик Й.Шумпетер.

Підприємці – це господарюючі суб’єкти, що розпочинають і ведуть якесь вигідне діло на основі застосування капіталу та інших факторів виробництва, шукають і втілюють у життя нові можливості розвитку ринку – нові товари, технології, принципи управління, господарські ідеї, оцінюють ринкові потреби, знаходять найбільш оптимальні і ефективні способи застосування виробничих ресурсів, задовольняють власні економічні інтереси.

Підприємництво–це самостійна ініціатива, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку.

Процвітає лише той, хто вміло ризикує, впроваджує нові, економічно доцільні технології, удосконалює організацію виробництва і збуту продукту. У цьому розумінні виділяють дві моделі підприємництва – класичну та інноваційну.

Класична модельорієнтується на максимальну віддачу наявних ресурсів. Підприємець як суб’єкт підприємництва оцінює ці ресурси, визнає можливості досягнення поставленої мети, використання такого варіанту господарських рішень, який забезпечує максимальний результат за існуючих ресурсів.

Інноваційна модельвиходить не із ресурсів, а із можливостей виробництва. Підприємець може не мати достатніх власних ресурсів, тому використовує будь – які можливості для їх посилення. Він формулює мету виробництва, вивчає ринок, шукає альтернативні можливості, оцінює власні ресурси і спів ставляє їх із знайденими можливостями, шукає додаткові джерела ресурсів.

Підприємницький тип мислення відрізняється від традиційного оригінальними поглядами і підходами до прийняття рішень. У його центрі – здатність підпорядкувати діяльність співробітників єдиній меті, управляти виробництвом та всіма його елементами. Мислення підприємця гнучке і диференційоване, ґрунтується на широкому кругозорі, впертості і рішучості, хитрості і фантазії, кмітливості і спеціальних знаннях, його реакція на ринкові зміни має бути миттєвою.

Підприємництво виконує три основні функції:

• мобілізація капіталу та інших виробничих ресурсів для досягнення найкращих результатів;
• організація виробництва, збуту, реклами продукції, маркетингу, управління ними;
• новаторство, обґрунтування і впровадження у підприємницьку діяльність нових ідей і творчої ініціативи.

Умови підприємницької діяльності:

• стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;
• позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;
• пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий стимул для підприємництва;
• наявність розвинутої інфраструктури ( наявність інноваційних центрів, спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початківцям, консультативних центрів з питань управління, маркетингу, реклами; курсів і шкіл підготовки підприємців);
• існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;
• де бюрократизація процедур регулювання господарської діяльності з боку державних органів( скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації);
• підприємницька етика.

Принципи підприємницької діяльності:

1.Вільний вибір видів діяльності.

2.Залучення на добровільних засадах майна та коштів юридичних та фізичних осіб.

3. Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства.

4.Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних, та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

6.Вільне розпорядження прибутком.

7. Самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності.

-2-

Малі підприємства – досить поширена і ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємство здатне найоперативніше реагувати на кон’юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідну гнучкість. Ця властивість бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах .

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення, які за його відсутності не були б використані. Про це свідчить досвід промислово розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95 % усіх підприємств і до 20-60 % валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі.

Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування. З одного боку, воно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, мале підприємництво виступає відчутними конкурентом.

Чимала роль малого бізнесу в здійсненні прориву на важливіших напрямах науково-технічного прогресу, насамперед, у галузях електроніки , кібернетики та інформатики. В США на малий бізнес припадає близько 50 % науково-технічних розробок.

Малі підприємства характеризуються такими ознаками :

1) чисельністю;

2) гнучкість, здатність швидко реагувати на зміну ринку;

3) швидким оновленням.

Роль малих підприємствв ринковій економії визначається такими обставинами :

По-перше, дрібне підприємництво є фундаментом ринкової економіки, не допускаючи становища, коли достаток одних товарів сусідить з дефіцитом інших;

По-друге,дрібні фірми постійно підтримують конкуренцію завдяки таким чинникам:

• чисельність і гнучкість малих підприємств;
• невисокі ціни на їх продукцію;
• низькі витрати виробництва через відсутність затрат на управління, рекламу та ін.

Причини « виживання» малих підприємств за умов панування великих і гігантських фірм :

1) великим фірмам часто невигідно розорювати дрібні, якщо вони не створюють небезпеки для діяльності гігантів;

2) дрібні фірми обирають такі галузі і сфери виробництва, де нема необхідності у масовому виробництві або недоцільно створювати великі підприємства;

3) дрібне підприємництво постійно відроджується;

4) дрібний бізнес одержує державну підтримку, його розвитку сприяє і антимонопольне законодавство.

Позитивні риси малих підприємств:

1) гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

2) повніше використання робочої сили та устаткування , низький рівень запасів;

3) швидка адаптація до кон’юнктури ринку, місцевих умов, потреб споживачів, оперативне оновлення продукції;

4) можливість швидкого впровадження нових ідей, проектів і створення нових взірців продукції;

5) відносно невеликий капітал для їх створення;

6) зменшення витрат виробництва за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах4

7) високі шанси на успіх;

8) значний внесок у створення нових робочих місць тощо.

Негативні риси діяльності малих підприємств:

1) нижча продуктивність праці;

2) неспроможність впроваджувати вагомі новітні досягнення науки і техніки;

3) вища інтенсивність праці за рахунок подовження робочого дня, використання сімейної праці;

4) економія засобів на створення умов праці, техніку безпеки;

5) обмежені можливості підвищення кваліфікаційного рівня;

6) більші труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо.

Враховуючи значну позитивну роль малих підприємств, держава повинна сприяти їх виникненню, підтримувати їхню діяльність. Основними засобами підтримки є :

1) фінансова – гарантування позик, надання частини субсидій, створення з цією метою спеціальних банків;

2) податкова політика – зниження ставок, звільнення від податків на певний термін;

3) політика прискореної амортизації;

4) надання державних контрактів;

5) кадрова політика – підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації, надання консультаційних послуг та ін.

-3-

Домашнє господарство – це первинний елемент економіки , що складається з однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, виконуючі такі економічні функції :

• забезпечення економіки факторами виробництва;
• використання зароблених на цьому коштів для поточного споживання;
• заощадження з метою задоволення своїх потреб.

При цьому провідною виступає функція споживання.

Споживацька поведінка домашнього господарства, з точки зору економічної теорії, визначається такими особливостями :

*домогосподарство виступає єдиним економічним суб’єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, єдиний споживач;

* вважається, що воно отримує доходи від продажу послуг факторів виробництва і витрачає їх повністю на споживання, не роблячи заощаджень;

* вважається, що воно може споживати усі споживчі блага, які на даний момент виробляються; ці блага уявляються нескінченно подільними іє повна інформація про їх споживчі властивості;

* не беруться до уваги зміни поточного споживання за рахунок збільшення майна, взяття кредиту, вкладання частини доходів у запаси споживчого призначення.

За таких обставин домогосподарство ставиться в умови економічного вибору: йому потрібно розподілити свої доходи між різними благами, що задовольняють його потреби. Можливості вибору споживача обмежені багатьма обставинами :

• рівнем і структурою виробництва;
• структурою власних потреб;
• рівнем насичення потреб ( потреба в харчових продуктах насичується швидше, а в духовних і соціальних – повільніше);
• рівнем доходів;
• рівнем цін.

Усе це визначає споживацьку поведінку домашнього господарства.

Споживацька поведінка – це формування попиту споживачів на різноманітні товари і послуги з урахуванням їх доходів і особистих смаків .

На ринку споживач зіштовхується з безліччю товарів і послуг, із яких він повинен сформувати набір товарів, що має для нього певну користь.

Теоретична економіка розрізняє загальну і граничну корисність

Загальна корисністьвизначається задоволенням від споживання визначеного набору життєвих благ.

Читайте також:

1. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
2. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
3. Аграрний комплекс національної економіки.
4. Адміністративної економіки.
5. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
6. АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько –Ост - Індську компанію.
7. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
8. Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості
9. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
10. Банки як суб’єкти підприємницької діяльності.
11. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
12. Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики

Переглядів: 1635