Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Логічні форми мислення

Основними формами абстрактного (логічного) мислення є понят­тя, судження, умовивід.

Кожна з названих логічних форм буде предметом нашого вивчення в наступних розділах. Зараз ми коротко розглянемо їх з метою висвіт­лення поняття логічної форми.

Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мис­ленням у поняттях, які є різними за своїм змістом. Наприклад, "під­ручник" і "злочин" - поняття, що відображають абсолютно різні пред­мети думки. Підручник - це друковане джерело знань основ якоїсь науки і слугує навчанню майбутніх фахівців. Злочин - це суспільно небезпечне, протиправне, винне та карне діяння. Як бачимо, ці різні предмети відображаються у мисленні однаковим способом - як пев­на сукупність їх загальних, суттєвих властивостей і ознак.

Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття пред­мета "А" як деяку сукупність його суттєвих ознак "а", "b", "с".

Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні люди­ни однаково - як певний зв'язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.

У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються. Наприклад, "звинувачуваний має право на захист" і "Волга не впадає в Чорне море".

Наведені судження різні за своїм змістом, але спосіб зв'язку скла­дових їх змісту однаковий - цей зв'язок виражається у формі ствер­дження або заперечення. Позначивши поняття, що входять у суджен­ня, прийнятими в логіці символами S (суб'єкт - від латинського subjectum – той, що лежить внизу, знаходиться в основі поняття про предмет судження) - так позначається поняття про предмет суджен­ня - і Р (предикат - від латинського praedicatum - сказане, ознака предмета) – поняття про ознаку предмета, отримаємо схему, яка є загальною для будь-якого судження даного типу: "S - Р", де S і Р - поняття, що входять e судження, а знак " - " - означає зв'язок між ними. Під S і Р можна розуміти будь-які предмети та їх властивості, під знаком " - " - будь-який зв'язок (стверджувальний, запереч­ний).

Таким чином, судження є певним способом відображення відно­шень предметів дійсності, який виражається у формі стверджен­ня або у формі заперечення.

Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиво­дах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.

Наприклад:

Усі філологи вивчають логіку

Ми - студенти-філологи

Ми вивчаємо логіку.

Висновок ("Ми вивчаємо логіку") з необхідністю виводиться із засновків тому, що вони пов'язані спільним поняттям "філологи".

Таким же чином, тобто завдяки змістовному зв'язку суджень-засновків, можна отримати висновок із будь-яких інших за змістом су­джень.

Отже, ми виділяємо дещо спільне в різних за змістом умовиводах: спосіб зв'язку між судженнями.

Розглянувши основні форми мислення - поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від пред­метного змісту думок, а саме: спосіб зв'язку елементів думки - ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв'язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних фор­мах: поняттях, судженнях, умовиводах.

*Логічна форма або форма мислення - це спосіб зв'язку еле­ментів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.

У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, як і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту ду­мок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням нау­ки логіки.

 

5. Поняття закону правильного мислення

Розглянемо тепер, що таке *закон мислення. Для висвітлення цьо­го питання необхідно розрізняти істинність думки та логічну пра­вильність міркування.

Думка є істинною, якщо вона відповідає дійсності. Думка, яка не відповідає дійсності, є хибною. Так, висловлювання про те, що за зи­мою наступає весна, а за весною - літо, є істинним, бо воно відпові­дає дійсності. Судження про те, що Сонце обертається навколо Землі, є хибним, бо воно суперечить дійсності.

Істинність думок за змістом - необхідна умова отримання істин­них тверджень у ході розмірковування. Другою необхідною умовою є логічна правильність міркування. Якщо ці умови не вико­нуються, то хибний результат може бути отриманий навіть з істинних суджень.

Розглянемо приклад умовиводу:

Рух є вічним

Ходіння в університет є рухом

Ходіння в університет є вічним.

Яка ж помилка допущена в цьому випадку, що призвела до хибного висновку з істинних засновків? Тут висновок лише на перший погляд є наслідком із змісту двох попередніх суджень. У судженнях-засновках поняття "рух" використано в двох різних смислах. У першому випадку мається на увазі філософська категорія руху як універсального способу буття матерії. А в другому - рух як переміщення фізичного тіла у прос­торі. Тут, таким чином, порушено вимоги логічного закону тотожності.

*Закон мислення - це необхідний, повторюваний та суттєвий зв'язок між думками в ході міркування.

Закони і форми мислення є відображенням у свідомості людини властивостей, зв'язків та відношень предметів об'єктивної дійсності. Вони склалися у практичній діяльності людини як результат багатові­кового досвіду практики людського пізнання дійсності. Повторювані зв'язки і відношення продме гін зовнішнього світу відображались у мис­ленні людини і закріплювались у вигляді законів та форм мислення.

 


Читайте також:

  1. II. Діалогічні
  2. VІ. Структурно-логічні схеми
  3. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  4. Автоматизовані форми та системи обліку.
  5. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  6. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  7. Акредитив та його форми
  8. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
  9. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  10. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
  11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
  12. Антигени. Антитіла. Серологічні реакції .




Переглядів: 2533

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості абстрактного мислення | Логіка й мова

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.