Логічні форми мислення

Основними формами абстрактного (логічного) мислення є поняття, судження, умовивід.

Кожна з названих логічних форм буде предметом нашого вивчення в наступних розділах. Зараз ми коротко розглянемо їх з метою висвітлення поняття логічної форми.

Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мисленням у поняттях, які є різними за своїм змістом. Наприклад, "підручник" і "злочин" - поняття, що відображають абсолютно різні предмети думки. Підручник - це друковане джерело знань основ якоїсь науки і слугує навчанню майбутніх фахівців. Злочин - це суспільно небезпечне, протиправне, винне та карне діяння. Як бачимо, ці різні предмети відображаються у мисленні однаковим способом - як певна сукупність їх загальних, суттєвих властивостей і ознак.

Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття предмета "А" як деяку сукупність його суттєвих ознак "а", "b", "с".

Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні людини однаково - як певний зв'язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.

У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються. Наприклад, "звинувачуваний має право на захист" і "Волга не впадає в Чорне море".

Наведені судження різні за своїм змістом, але спосіб зв'язку складових їх змісту однаковий - цей зв'язок виражається у формі ствердження або заперечення. Позначивши поняття, що входять у судження, прийнятими в логіці символами S (суб'єкт - від латинського subjectum – той, що лежить внизу, знаходиться в основі поняття про предмет судження) - так позначається поняття про предмет судження - і Р (предикат - від латинського praedicatum - сказане, ознака предмета) – поняття про ознаку предмета, отримаємо схему, яка є загальною для будь-якого судження даного типу: "S - Р", де S і Р - поняття, що входять e судження, а знак " - " - означає зв'язок між ними. Під S і Р можна розуміти будь-які предмети та їх властивості, під знаком " - " - будь-який зв'язок (стверджувальний, заперечний).

Таким чином, судження є певним способом відображення відношень предметів дійсності, який виражається у формі ствердження або у формі заперечення.

Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиводах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.

Наприклад:

Усі філологи вивчають логіку

Ми - студенти-філологи

Ми вивчаємо логіку.

Висновок ("Ми вивчаємо логіку") з необхідністю виводиться із засновків тому, що вони пов'язані спільним поняттям "філологи".

Таким же чином, тобто завдяки змістовному зв'язку суджень-засновків, можна отримати висновок із будь-яких інших за змістом суджень.

Отже, ми виділяємо дещо спільне в різних за змістом умовиводах: спосіб зв'язку між судженнями.

Розглянувши основні форми мислення - поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від предметного змісту думок, а саме: спосіб зв'язку елементів думки - ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв'язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних формах: поняттях, судженнях, умовиводах.

*Логічна форма або форма мислення - це спосіб зв'язку елементів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.

У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, як і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту думок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням науки логіки.

5. Поняття закону правильного мислення

Розглянемо тепер, що таке *закон мислення. Для висвітлення цього питання необхідно розрізняти істинність думки та логічну правильність міркування.

Думка є істинною, якщо вона відповідає дійсності. Думка, яка не відповідає дійсності, є хибною. Так, висловлювання про те, що за зимою наступає весна, а за весною - літо, є істинним, бо воно відповідає дійсності. Судження про те, що Сонце обертається навколо Землі, є хибним, бо воно суперечить дійсності.

Істинність думок за змістом - необхідна умова отримання істинних тверджень у ході розмірковування. Другою необхідною умовою є логічна правильність міркування. Якщо ці умови не виконуються, то хибний результат може бути отриманий навіть з істинних суджень.

Розглянемо приклад умовиводу:

Рух є вічним

Ходіння в університет є рухом

Ходіння в університет є вічним.

Яка ж помилка допущена в цьому випадку, що призвела до хибного висновку з істинних засновків? Тут висновок лише на перший погляд є наслідком із змісту двох попередніх суджень. У судженнях-засновках поняття "рух" використано в двох різних смислах. У першому випадку мається на увазі філософська категорія руху як універсального способу буття матерії. А в другому - рух як переміщення фізичного тіла у просторі. Тут, таким чином, порушено вимоги логічного закону тотожності.

*Закон мислення - це необхідний, повторюваний та суттєвий зв'язок між думками в ході міркування.

Закони і форми мислення є відображенням у свідомості людини властивостей, зв'язків та відношень предметів об'єктивної дійсності. Вони склалися у практичній діяльності людини як результат багатовікового досвіду практики людського пізнання дійсності. Повторювані зв'язки і відношення продме гін зовнішнього світу відображались у мисленні людини і закріплювались у вигляді законів та форм мислення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості абстрактного мислення	\|	Логіка й мова

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.