• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи кількісної оцінки підприємницьких ризиків. Переваги й недоліки основних методів кількісного оцінювання підприємницьких ризиків.

Для кількісного визначення ступеню ризику на підприємстві в науковій та спеціальній літературі розглянуто безліч методів оцінки, але практичного застосування набули такі методи, як: статистичний, метод експертних оцінок, метод аналізу доцільності витрат, метод використання аналогів.

Статистичний метод використовується при стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємства. Для розрахунку ймовірностей виникнення витрат за даним методом проводиться аналіз статистичної інформації відносно результативності здійснення суб’єктом господарювання певних операцій за відповідний проміжок часу. Частота виникнення певного рівня втрат розраховується за формулою:

, (7.10)

де – частота виникнення певного рівня втрат;

– кількість випадків настання конкретного рівня втрат;

– загальна кількість випадків в статистичній виборці, включаючи і успішні операції даного виду.

Сутність статистичного методу оцінки ризикованих подій базується на теорії ймовірностей розподілу випадкових величин. Маючи достатню кількість інформації про реалізацію визначених видів ризику в минулих періодах для конкретних видів підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання здатен оцінити імовірність реалізації їх у майбутньому. Імовірнісно-статистичний підхід передбачає використання в якості критеріїв такі характеристики випадкової величини, як: математичне очікування, медіана, дисперсія. Вони визначаються функцією розподілу випадкового збитку, який відповідає ризику, що розглядається. При розрахунку ступеню певного виду ризику необхідно знати закон його розподілу, тобто знати, за яких умов він може бути реалізований, як його реалізація буде відображена на діяльності суб’єкта господарювання. Використовуючи описану вище методику, суб’єкти підприємницької діяльності можуть розрахувати ступінь ризику практично для будь-якого напрямку діяльності, портфеля інвестицій чи замовлень. Прикладом використання статистичного методу слугує оцінка галузевого ризику або b – ризику, оцінка ризиків клієнта, розрахунок конкурентних ризиків. Статистичний метод дає можливість аналізувати та оцінювати різні «сценарії» реалізації конкретного виду діяльності.

У тих випадках, коли інформація обмежена, для кількісного аналізу ризику використовуються аналітичні методи, або стандартні функції розподілу ймовірностей, наприклад, нормальний розподіл або розподіл Гауса, метод показників(експоненціальний) розподіл ймовірностей, яке доволі широко використовується в теорії масового обслуговування. Імовірнісна оцінка ризиків математично достатньо розроблена, але спиратися тільки на математичні розрахунки в підприємницькій діяльності не завжди буває достатнім, так як точність розрахунків багато в чому залежить від вихідної інформації.

Експертний метод (метод експертних оцінок) визначенні ступеню ризику доцільно використовувати, коли відсутня достатня кількість статистичної інформації за минулий період, або коли проводиться оцінка ризиків напряму підприємницької діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати минулі показники Він вважається більш суб’єктивним, порівняно з іншими методами. Експертна оцінка ймовірності втрат проводиться за алгоритмом:

- формування цілей проведення експертної оцінки;

- постановка задачі;

- створення робочої групи для виконання обсягу робіт, передбачених етапами, що зазначені нижче;

- підбір членів експертної групи (керівники, провідні спеціалісти, зовнішні експерти, працівники страхових компаній; оптимальним складом групи експертів для підприємств середніх розмірів є 4; визначення компетентності за формулою:

, (7.11)

– середній коефіцієнт компетентності i -того експерта;

– значення коефіцієнтів компетентності, наданих іншими експертами і -му експерту, включаючи власну оцінку;

– кількість експертів.

Економісти, що займаються подібними питаннями, пропонують використовувати матрицю компетентності (табл.7.33).

Таблиця 7.33

Матриця компетентності експертів

- обробка результатів опитування, яка полягає у визначенні середніх показників імовірності втрат певних рівнів. Вони можуть розраховуватися як середньозважена величина за коефіцієнтами компетентності згідно формули:

, (7.12)

– середньозважена величина ймовірності втрат і-го рівня;

– значення ймовірності втрат j-го рівня, що визначив і-тий експерт.

Даний метод дозволяє групі експертів відокремити складові комплексу ризиків, що піддаються управлінню та зробити висновки про ймовірність виникнення ризиків та ступінь їх впливу на діяльність фірми.

Метод визначення ступеню ризику шляхом експертних оцінок носить більш суб’єктивний характер, порівняно з іншими методами. Ця суб’єктивність є наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб’єктивні судження, як про минулу ситуацію, так і щодо перспектив її розвитку. Експертні методи засновані на опитуваннях кваліфікованих спеціалістів (штатні і запрошені фахівці підприємства) і подальшій математичній обробці результатів опитування. Експерти дають бальні оцінки щодо імовірності виникнення того або іншого виду ризику, а також ступеню його впливу на діяльність підприємства. Головна умова досконалої експертної оцінки – виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура).

Експертні методи широко застосовуються для визначенні рівня ймовірності виникнення інфляційного, інвестиційного, валютного ризиків. Використовуючи даний метод, слід мати на увазі, що: правильність експертних оцінок (за результатами аналізу) набагато нижча від 50%; найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі; метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи.

Існує декілька широко відомих і найчастіше застосовуваних методик оцінки ступеню ризику на підставі використання методу експертних оцінок. Методика Швейцарської банківської корпораціївключає чотири етапи:визначення основних напрямів аналізу; збір вихідних даних, їх попереднє групування та опрацювання; процес безпосереднього прогнозування і визначення ступеню ризику за окремими елементами, що аналізуються (напрямами підприємницької діяльності); визначення сукупного ступеню ризику.

За даною методикою здійснюється оцінка чинників впливу на підприємницьку діяльність, представлених на рис. Оцінювання проводиться за десятибальною шкалою: 1-3 бала – низький ризик; 4-6 балів – помірний ризик; 7-9 балів – високий ризик; 10 балів – надвисокий ризик. Оцінка параметрів здійснюється також і для бази порівняння (наприклад, економіки власної країни), після чого здійснюється процедура порівняння. На підставі даної методики можна судити про фінансову стійкість економіки, а отже і про рівень ділової активності суб’єктів господарювання. Перевагами даної методики є можливість вибору оптимального варіанту розвитку зовнішньоекономічної діяльності за наявності альтернативних варіантів та гнучкість, що забезпечується завдяки можливості коригування результатів початкового аналізу.

Рис.7.6. Чинники впливу на підприємницьку діяльність за методикою Швейцарської банківської корпорації

Інша широко відома методика, для визначення ступеню ризику в цілому по економіці країни розроблена фірмою BERI (Німеччина). На підставі опитування 100 незалежних експертів здійснюється розрахунок спеціального індексу, який дає змогу оцінити ступінь ризику економіки. Опитування за цією методикою включає 15 питань, кожне з яких має максимальну питому вагу (табл.7.34). Відповідям на поставлені питання передує всебічний, глибокий аналіз. Після проведення аналізу складового індексу BERI економіка тієї країни, що має більш високе значення індексу є більш стабільної, а отже і менш ризикованої.

Таблиця 7.34

Оціночні критерії індексу BERI

Але, слід зазначити, що їх специфічною особливістю є визначення ступеню ризику для економіки всієї країни без урахування специфіки різноманітних напрямків підприємницької діяльності. Спеціальні методики експертної оцінки ступеню ризику конкретного напрямку діяльності підприємства повинні розроблятися як з врахуванням ступеню ризику в даній економіці (основою для цього можуть служити методики Швейцарської банківської корпорації та BERI), так і з врахуванням специфічних особливостей даного суб’єкта господарювання, тимчасового простору, що оплює аналіз.

Аналітико-розрахунковий метод пропонується використовувати при управлінні ризиком за нестабільності умов функціонування підприємства. Для кількісної оцінки рівня ризику аналітичним методом використовується ряд показників: аналіз чутливості, точка беззбитковості, перевірка стійкості. Алгоритм визначення ступеню ризику за аналітико-розрахунковим методом включає такі етапи:

1. Підготовка до аналітичного опрацювання інформації, що містить у собі:

- визначення ключового параметра відносно якого здійснюється оцінка конкретного напряму підприємницької діяльності (наприклад, обсяг продажів, рентабельність тощо);

- відбір чинників, що впливають на діяльність фірми, а отже і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції);

- розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах виробничого процесу (НИОКР, впровадження у виробництво, повне виробництво, відмирання даного напрямку діяльності).

2. Побудова діаграм залежності обраних результуючих показників від величини вхідних параметрів; їх співставлення між собою та виділення основних показників, що найбільшою мірою впливають на даний вид (або групу видів) підприємницької діяльності.

3. Визначення критичних значень ключових параметрів. (наприклад, розрахунок критичної точки виробництва).

4. Аналіз, на підставі отриманих критичних значень ключових параметрів і чинників, можливих шляхів підвищення ефективності, і стабільності роботи підприємства, зниження ступеню ризику

Даний метод широко використовується при оцінці ризику неплатоспроможності фірми, ризику втрат фінансової стійкості.

Статистичний, експертний, розрахунково-аналітичний методи є прикладними способами побудови кривих ймовірностей виникнення втрат Статистичний метод передбачає вивчення статистики втрат, що мали місце в аналогічних видах підприємницької діяльності, встановлення частота появи визначених рівнів втрат. При використанні експертного способу, експерти повинні надати власні оцінки ймовірностей виникнення визначених рівнів втрат, за якими можливо знайти середні значення експертних оцінок та з їх допомогою побудувати криву розподілу ймовірностей. Можна також встановити експертним шляхом показники найбільш імовірних допустимих, критичних, катастрофічних втрат і за цими крапками відтворити орієнтовно всю криву розподілу ймовірностей цих втрат.

Рейтинговий метод. Система рейтингової оцінки складається з таких елементів: системи оціночних коефіцієнтів; шкали ваг цих коефіцієнтів (якщо у ній є необхідність); шкали оцінки значень одержаних показників; формули розрахунку остаточного рейтингу. При розробці життєздатної системи рейтингової оцінки постає проблема вибору еталона для порівняння (порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталону вимагає уточнення для кожного виду ризику). Не обов’язково вибирати серед великої кількості підприємств найкраще, зручніше просто вибрати серед показників переліку підприємств найкращі та сформувати з них еталон для порівняння. Наявність у рейтинговій оцінці певних еталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різниць між реальним та еталонним значеннями. При визначенні остаточного рейтингу ранжуються не значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней, що економить час.

Нормативний метод є дуже зручним для оцінки ризику. Систему нормативів можна розглядати як один з варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована i складається з мінімуму значень ранжування. Пopiвняння з нормативом відбувається за шкалою "низький ризик – нормальний ризик – високий ризик".

Сутність методу аналогів полягає в тому, що при аналізі ступеню ризику певного напряму діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів у минулому. За цим методом оцінка ймовірності втрат здійснюється у послідовності, що передбачає:

- проведення аналізу минулих факторів ризику на основі різноманітних інформаційних джерел (звіти компаній про їх діяльність за попередні роки; інформація, що поширюється державними організаціями; дані страхових компаній);

- обробка отриманих даних з метою виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності і врахування потенційних ризиків.

Необхідно зазначити, що будь-який напрям діяльності підприємства знаходиться в постійному розвитку. Тому найбільш оптимальним є порівняння минулих і теперішніх показників у межах однієї стадії розвитку. У противному випадку можливість допущення помилки при проведенні аналізу досить висока. Використання методу аналогів є доцільним, якщо необхідно виявити ступінь ризику будь-якого інноваційного напряму діяльності підприємства, коли відсутня база для порівняння, при оцінці інвестиційного чи кредитного ризику.

Метод аналізу доцільності витрат має найбільше практичне застосування й орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику. Перевитрата затрат може бути спричинена одним з чотирьох основних факторів або їх комбінацією: початковою недооцінкою вартості; зміною меж проектування; різницею в продуктивності; зростанням початкової вартості. Ці фактори можуть бути деталізовані. На основі типового переліку можливо скласти контрольний перелік для конкретного заходу (проекту) або його елементів.

У зв’язку з цим необхідно враховувати три показника фінансової стійкості підприємства з метою визначення ризику фінансових коштів. Пропонується розрахувати такі показники фінансової стійкості підприємства [37]:

- надлишок (+) або нестача (-0) власних коштів ( Е^с);

- надлишок (+) або нестача (-) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат ( Е^е);

- надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів та витрат ( Е^н).

Розрахунок цих показників дозволяє визначити область фінансової стійкості підприємства та ступінь ризикованості. При ідентифікації областей фінансової ситуації використовується трьохкомпонентний показник:

S={S( E^C), S( E^Е), S ( E^H)} (7.12)

де функція визначається таким чином:

S(x)=1, якщо x =>0, (7.13)

S(x)=0, якщо x <0. (7.14)

Для аналізу ризику загальний фінансовий стан фірми можна розділити на п’ять областей. Характеристика фінансових областей та умови фінансового стану підприємства, які їм відповідають, представлено в табл.7.35.

Таблиця 7.35

Характеристика фінансових областей

Фінансова область	Величина запасів та витрат	Коефіцієнт, що враховує імовірність небажаного результату	Оцінка ризику	Ес	Ее	Ен	S
Абсолютна стійкість	мінімальна		Безризикова область				(1,1,1)
Нормальна стійкість	нормальна	[0;25]	Мінімальний ризик	=0	=0	= 0	(1,1,1)
Нестійкий стан	надлишкова	[25;50]	Підвищений ризик	< 0			(0,1,1)
Критичний стан	затовареність готової продукції, низький попит	[50;75]	Критичний ризик	< 0	< 0		(0,0,1)
Кризовий стан	надмірна	[75;100]	Недопустимий ризик	< 0	< 0	< 0	(0,0,0)

Рис.7.7 пояснює економічний зміст класифікації фінансових ситуацій залежно від основних областей ризику [37]. Можна побачити, що аналіз абсолютних показників фінансової стійкості, який включає дослідження запасів і витрат, має спільні риси з процесом виявлення можливих втрат в області ризику.

Рис.7.7. Побудова кривої ризику та фінансового стану підприємства залежно від можливих втрат і ступеню фінансової стійкості

Для більш повного розуміння сутності наведених вище методів, розкриємо їх переваги та недоліки (табл. 7.36). Різноманітні формальні методи оцінки ризиків в багатьох випадках не можуть дати однозначних рекомендацій. При розробці рішень необхідно сполучати формально-економічні та експертні процедури.

Таблиця 7.36

Переваги та недоліки основних методів кількісної оцінки підприємницьких ризиків

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
5. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
6. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
7. IV. ВИСТАВКА ТА ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ
8. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
9. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
10. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
11. PR-відділ організації: переваги і недоліки
12. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Переглядів: 8129