МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Нанесення спеціальних покриттів перед фарбуванням поверхніФосфатування поверхні – спосіб підготовки поверхні, який полягає в створенні на металі плівки, яка складається з нерозчинних фосфатів, які в сполученні з лакофарбовою плівкою, забезпечують підвищену стійкість покриття. Металокристалічна структура фосфатної плівки сприяє доброму просякненню лакофарбових матеріалів і тим самим покращує їхню адгезію. Окрім того, при місцевому пошкодженні лакофарбової плівки і фосфатного шару розповсюдження іржі локалізується, так як на нефосфатованому металі іржа швидко розповсюджується під плівкою фарби. В основному фосфатуванню піддають сталь, цинк і оцинковану сталь. Фосфатування проводять зануренням виробу в ванну з фосфатним розчином або розпиленням розчину в струменевій камері. Другий спосіб більш економічний, забезпечує рівномірне за товщиною покриття, утворюється більш міцний шар. Готові фосфатні концентрати: КФ – 1, КФ – 3, КФА – 4А і ін. Після фосфатування виріб промивають водою і пасивують його поверхню. Анодне окислення. Лакофарбові матеріали мають погану адгезію до алюмінієвих сплавів, особливо в умовах підвищеної вологості. Для підвищення адгезії і захисних властивостей лакофарбових покриттів алюмінієві сплави піддають анодному окисленню. Анодним окисленням, або анодуванням, називають процес електрохімічної обробки алюмінію і його сплавів в електроліті для одержання на поверхні оксидної плівки. Як електроліти використовують сірчану кислоту, іноді – хромову і щавлеву кислоти. В сірчаній кислоті швидкість окислення більше, вартість електроліту менша. В сірчаній кислоті анодують листовий матеріал, сплави всіх марок, що деформуються, і деталі після механічної обробки. Цей спосіб не придатний для оксидування деталей, що мають клепані з’єднання, збиральні вузли, які складаються з різних деталей, а також литі деталі з порами. Анодування в хромовій кислоті використовують для підготовки деталей з ливарних сплавів. В розчині хромової кислоти не бажано анодувати сплави, в яких вміст міді перевищує 6%. Мідь розчиняється в хромовій кислоті швидше, ніж в сірчаній, тому одержана плівка має недостатні захисні властивості. Анодування деталей в хромовій кислоті проводять так само, як і в сірчаній. Оскільки електропровідність розчинів хромової кислоти нижче, ніж електропровідність розчинів сірчаної кислоти, необхідно використовувати більш високу напругу і підігрів електроліту. Плівки, що утворюються при анодуванні мають невелику товщину (3мкм), колір – сірий, чи без кольору. Хімічне оксидування, або хроматування, знаходить дуже широке використання. Мета оксидування – покращення захисних і декоративних властивостей металів. Такі покриття сприяють значному покращенню адгезії лакофарбових матеріалів. Переваги даного способу в порівнянні з анодуванням є простота, економічність і швидкість. Хімічне оксидування використовують не тільки як підготовку для лакофарбових покриттів, але і як тимчасовий захист деталей при зберіганні на складах, що опалюються. Оксидуванню піддають як чорні, так і кольорові метали. За захисними властивостями оксидні покриття гірше ніж фосфатні, тому оксидування частіше використовують при підготовці під фарбу поверхні кольорових металів; чорні метали переважно фосфатують. Хімічному оксидуванню піддають частіше алюміній, магній, мідь, цинк і їхні сплави. Як окислювачі використовують хромову кислоту і її солі, нітрити, персульфати лужних металів. Оксидування проводять в кислому або лужному середовищі, тривалість оксидування при t0 15 – 200С складає 10 – 20 хв. Після оксидування деталі промивають в холодній, а потім в теплій воді, після чого просушують при t0 не вище 600С, або обдувають теплим повітрям.
Читайте також:
|
||||||||
|