Психологічний аналіз казок

У рамках казкотерапії через казку осмислюються різноманітні життєві явища, події життя, феномени духовного пошуку. На цей момент у казкотерапевтичному процесі використовується 5 видів казок (класифікація Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєвої):

І. Художні казки. До них належать казки, створені багатовіковою мудрістю народу, і авторські історії. Власне, саме такі історії і називають казками, міфами, притчами. У художніх казках є і дидактичний, і психокорегувальний, і психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Художні казки створювалися зовсім не для психологічного консультування, але тим не менш успішно йому слугують. Народні казки – найбільш давні в літературознавстві називаються міфами. Найдавніша основа міфів і казок – єдність людини і природи.

Народні казки в свою чергу поділяються на:

- Казки про тварин, взаємини людей і тварин. Діти до п'яти років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому казки про тварин краще всього передадуть маленьким дітям життєвий досвід.

- Побутові казки. У них часто розповідається про мінливості сімейного життя, показані способи вирішення конфліктних ситуацій. Вони формують позицію здорового глузду і здорового почуття гумору у відношенні до незгод, розповідають про маленькі сімейні хитрощі. Тому побутові казки незамінні у сімейному консультуванні і при роботі з підлітками, спрямованої на формування образу сімейних відносин.

- Страшні казки. Казки про нечисту силу: відьом, упирів, вовкулаків та інших. У сучасній дитячій субкультурі розрізняють також і казки-страшилки. Тут йдеться про досвід дитячої самотерапії: багаторазово моделюючи і проживаючи тривожну ситуацію в казці, діти звільняються від напруги і набувають нових способів реагування на дію ситуації в реалії, що травмує.

- Чарівні казки. Казки, що найбільш захоплюють тих, кому 6-7 років. Завдяки чарівним казкам у несвідоме людини надходить “концентрат” життєвої мудрості та інформації про духовний розвиток людини.

- Авторські художні казки – більш чуттєві, образні, ніж народні. Саме авторські історії розповідають про приватні сторони життя, що є надзвичайно важливим для світорозуміння.

ІІ. Дидактичні казки. Вони створюються педагогами для подачі навчального матеріалу.

При цьому абстрактні символи (цифри, букви, звуки, арифметичні дії тощо) одушевляються, виникає казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати зміст і важливість певних знань. У формі дидактичних казок подаються навчальні завдання.

Алгоритм дидактичної казки-завдання є таким:

1. Введення у казкову країну, в якій живе символ. Розповідь про звичаї, звички, життя в цій країні.

2. Руйнування благополуччя. (В якості руйнівника можуть бутити злі казкові персонажі (дракон, Баба-Яга), стихійні лиха (ураган, злива), важкий емоційний стан (туга, самотність)).

3. Звернення до дитини. (Роз'яснюється, що тільки людина з палким серцем і знаннями може все врятувати. Тому щоб відновити країну, потрібно виконати певне завдання).

На казкотерапевтичних заняттях діти вчаться переписувати задані додому математичні приклади у вигляді дидактичних казок. У цих історіях рішення прикладу – це проходження випробування, ряд вирішених прикладів наводить героя до успіху.

ІІІ. Психокорекційні казки. Такі казки створюються для м'якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією розуміється “заміщення” неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині сенсу того, що відбувається.

Застосування психокорекційних казок обмежене за віком (приблизно до 11-13 років) і проблематикою (неадекватна, неефективна поведінка).

Для створення психокорекційної казки можна використовувати такий алгоритм:

1. В першу чергу підбирається герой, близький дитині за статтю, віком, характером.

2. Потім надається описання життя героя в казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3. Далі герой поміщається у проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини, і герою приписуються всі переживання дитини.

4. Герой починає шукати вихід із ситуації. Або казкотерапевт починає посилювати ситуацію, приводити її до логічного кінця, що також підштовхує героя до змін. Герой може зустрічати істот, які опинилися в такому ж становищі, і дивитися, як вони виходять із ситуації; він зустрічає “фігуру казкотерапевта” – мудрого наставника, який пояснює йому сенс того, що відбувається тощо. Завдання – через казкові події показати герою ситуацію з різних боків, запропонувати йому альтернативні моделі поведінки, допомогти знайти позитивний сенс у цих заходах.

5. Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.

IV. Психотерапевтичні казки – казки, що розкривають глибинний зміст подій, що відбуваються. Вони завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину з питанням. Це у свою чергу стимулює процес особистісного зростання. Психотерапевтична казка допомагає змінити ставлення оточуючих людей, побачити сховані позитивні сторони душі.

V. Медитативні казки створюються для нагромадження позитивного образного досвіду, зняття психоемоційної напруги, створення в душі кращих моделей взаємин, розвитку особистісного ресурсу. Головне призначення медитативних казок – повідомлення несвідомому позитивних “ідеальних” моделей взаємин з навколишнім світом та іншими людьми. Тому відмінна риса медитативних казок – це відсутність конфлікту і злих героїв.

Але тим не менш будь-який з підходів у казкотерапії має свої переваги і недоліки. При використанні народних казок до переваг можна віднести: метафоричність і символічність казок, що забезпечує гарні можливості особистісних проекцій; знайомство із сюжетом, іноді навіть дослівне знання тексту; відсутність у сюжеті зайвих подробиць; динамічність; розмаїтість, можливість підібрати необхідну тематику; відповідність національному характеру.

Недоліки: умовність характерів, у результаті – недостатня “психологічність”; відсутність змін характеру героя за час дії казки; у дуже архаїчних текстах, наприклад, у казках про тварин чи деяких побутових казках герої керуються дуже сумнівними етичними принципами. У використанні відомих авторських казок можна відзначити майже ті ж переваги, що і при використанні народних казок: популярність сюжету, звичайно з дитинства, що іноді народжує помилкове відчуття “вже побаченого”; метафоричність, що веде до великої кількості проекцій; особистісне включення; розмаїтість сюжетів. До труднощів використання відомих авторських казок у казкотерапії можна віднести: можливе зниження інтересу; найчастіше безліч сюжетних ліній робить казку занадто довгою, непридатною для короткострокової терапії, а також для деяких видів групових занять; авторська казка обов'язково несе в собі погляди автора, а вони не завжди співзвучні із поглядам інших особистостей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Алгоритм казкотерапевтичного заняття	\|	Принципи психологічного аналізу казок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.