• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи оцінювання і показники ефективності інвестиційної діяльності

Оцінювання соціальної ефективності інвестиційної діяльності

Оцінювання економічної ефективності інвестицій, спрямованих на зниження рівня виробничих витрат

Основні показники економічної ефективності інвестиційних проектів

Принципи оцінювання і показники ефективності інвестиційної діяльності

Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Лекція 11

End Sub

End Function

де:

• ім'я функції — значення, яке повертається у про­цедуру виклику після виконання процедури;

• аргументи функції —імена змінних, значення яких ви­користовуються функцією (якщо аргументи потрібні);

• тип — це тип значень, які повертає функція, якщо цей опис відсутній, то за замовчуванням тип Variant.

Зауваження. Квадратні дужки у синтаксичній формулі вказують на необов’язковість наявності параметра.

Останній оператор у тілі функції зазвичай - оператор присвоєння імені функції обчисленого значення.

Приклад Function TotalTax(Cost)

StateTax=Cost*0.05 ‘Податки штату 5%

CityTax= Cost*0.015 ‘Міські податки 1,5 %

TotalTax= StateTax + CityTax

End Function

Для активізації процедури типу Function треба ввести в про­граму ім'я процедури з тією кількістю аргументів, які використовувалися при її оголошенні. Зазвичай процедури типу Function (функція) розробляють з метою виконання певних обчислень. Використовуються за тими ж правилами як і стандартні функції: значення функції зазвичай присвоюється змінній чи властивості об’єкта.Функції, оголошені у стандартних модулях, за замовчуванням є загальнодоступними.

Процедура типу Sub, на відміну від процедури типу Function, після її виконання повертає значення в аргу­ментах процедури або виконує певні дії (наприклад, дру­кування даних). Для створення такої процедури використовують опе­ратори:

Sub <ім'я > ([аргументи]) [As <тип>]

Конструкції тіла процедури

де:

• ім'я — це ім'я процедури, що створюється;

• аргументи — імена змінних, значення яких використовуються функцією і повертаються у процедуру виклику;

• тип — це тип значень, які повертає функція.
Зауваження. Квадратні дужки у синтаксичній формулі вказують на необов’язковість наявності параметра.

Приклад .

Процедура, що виконує друкування значень, має вигляд

Sub PR (X,Y)

Printer.FontName = "Arial" ' установлення шрифту

Printer.FontSize = 16 ' установлення розміру шрифту

Print X; Y

End Sub

Питання для самостійної роботи:

1. Факторний аналіз структури довгострокових інвестицій та джерел їх фінансування.

2. Ранжування конкуруючих інвестиційних проектів.

3. Аналіз інвестицій у цінні папери.

Ринкові умови змушують підприємницькі структури вдаватися до інноваційних змін, щоб здобути певні перева­ги у конкурентній боротьбі. Підвищення конкурентоспро­можності підприємств дає змогу їм зайняти належне місце У світовому розподілі праці, що забезпечує ширший ринок збуту, збільшення грошових надходжень. Від цього виграє і держава: зростає рівень ВВП, вирішуються соціальні програми, підвищується добробут населення. Отже, результати інвестиційної діяльності позитивно впливають на стан і функціонування як окремого суб'єкта ринку, так і держави загалом, що свідчить про ефективність інвестицій.

Ефективність інвестицій – величина, що визначається конкретною здатністю інвестицій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність інвестиційної діяльності виявляється на мікроекономічному рівні (рівні окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства).

Про ефективність реалізації інвестицій свідчать не лише економічні результати. Інвестиції в інноваційні проекти можуть змінювати і умови праці, зменшувати потребу у непоновлюваних ресурсах, створювати можливість виконання тих робіт, які дотепер були поза межами людських чи технічних можливостей, формувати нові напрями науково–технічного розвитку тощо.

ОСНОВНИМИ КРИТЕРІЯМИ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНВЕСТИЦІЙ є:

v актуальність,

v значущість,

v багатоаспектність.

1. Актуальність. Вона передбачає відповідність інвестиційного проекту цілям науково–технічного і соціально–економічного розвитку країни, регіону, підприєм­ст­ва. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управління науково–технічних, економічних, соціальних і екологічних пріоритетів, які можуть відображат­и загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

2. Значущість. Визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єкта підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково–технічного і соціально–економічного розвитку країни.

Регіональна значущість відображає ступінь вирішення властивих певному регіону соціально–економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інвестиційних програм і реалізації інвестиційних проектів.

Галузева значущість показує вплив інновації на вирі­шення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно­логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

3. Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно­вації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту (табл. ).

Таблиця

Види ефекту від реалізації інвестицій

З метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють.

1) Науково–технічне оцінювання. У його процесі визна­чають:

– наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам в індустріально розвину­тих країнах, сприяють руху до постіндустріального сус­пільства;

– який рівень і масштаб новизни інвестиційного проек­ту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелек­туальному продукті чи на захищеній патентами інтелекту­альній власності;

– наскільки перспективними є закладені в проект тех­нології й технічні засоби;

– на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахова­на нова продукція.

Як правило, для проведення такого оцінювання інно­вацію характеризують за кількома суттєвими параметра­ми, які цікавлять їх користувачів. Всі інші параметри повинні вкладатися у межі існуючих стандартів, тобто слугувати обмежувачами в їх оцінюванні.

2) Економічне оцінювання. Охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їх визначення є ринкова потреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат, інвестицій, виручкою від продажу тощо.

Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інвестиційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання. Розмір ефекту від реалізації інвестицій визначається їх очікуваною ефективністю, яка виявляється:

а) у продуктовому сенсі – поліпшенням якості продукції і розширенням її асортименту;

б) у технологічному сенсі – підвищенням продуктивності і поліпшенням умов праці;

в) у функціональному сенсі – підвищенням ефективності управління;

г) у соціальному сенсі – поліпшенням якості життя.

Ефект від застосування нововведень може характеризуватися збільшенням прибутку, отриманого шляхом економії від зниження собівартості, і збільшенням виручки від зростання обсягу реалізації інвестиційної продукції завдяки її новій якості.

В економічних розрахунках використовують різні показники економічної ефективності інвестиційної діяльності. Їх поділяють за:

– місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві та загальнодержавні;

– метою визначення: абсолютні та порівняльні;

– ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;

– часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період і за рік.

Локальна ефективність характеризує результати інвестиційної діяльності на рівні окремого суб'єкта господарювання, регіональна – суб'єктів господарювання регіону, галузева – галузі.

Загальнодержавна ефективність характеризує сукупну ефективність у всіх сферах виробництва і використання інновації в межах держави.

Абсолютна ефективність показує загальний резуль­тат, отриманий підприємством від здійснення інвестиційних заходів за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантів інвестиційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.

Одноразова ефективність вказує на загальний почат­ковий результат, отриманий підприємством від здійснен­ня інвестиційної діяльності.

Мультиплікаційна ефективність характеризує ре­зультат інвестиційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, що най­більший мультиплікаційний ефект мають новації у маши­нобудівних галузях та будівництві, оскільки вони працю­ють у тісному зв'язку з багатьма іншими галузями.

Ефективність протягом розрахункового періоду – це результат, отриманий протягом терміну використання ін­новації. Як правило, він може бути визначений лише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, що можуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю. Тому частіше використовують вели­чину ефекту, отриманого протягом року.

Річна ефективність – ефективність, отримана протя­гом умовного року (як правило, усереднена).

3) Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визна­чення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ре­сурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її по­казниками підвищення ефективності їх використання (наприклад, підвищення ефективності використання тру­дових ресурсів – зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів – зростанням фондовіддачі тощо).

4) Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).

5) Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інвестиційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Здійснюється за такими показниками:

– зниження викидів у навколишнє середовище;

– забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкнутого технологіч­ного циклу перероблення ресурсів;

– наближення до біосферосумісного типу технології (наприклад, сонячні батареї, біотехнології перероблена відходів тощо).

Трапляється, що інновація, перспективна з огляду на можливості її комерціалізації, потребує значних витрат на ліквідацію наслідків її впливу на довкілля. За умов, коли держава та громадськість приділяють належну увагу стану екології, такий інвестиційний проект буде відхилено.

Отже, оцінювання інновації дає змогу точніше врахувати усі результати і наслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішення щодо доцільності її реалізації.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IV група- показники надійності підприємства
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні показники фінансової стійкості
6. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автоматизація банківської діяльності в Україні
9. Автоматизація метрологічної діяльності
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
12. Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 708