• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Органи державного управління

Особливості застосування цивільної відповідальності.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погір­шення якості природних ресурсів.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшко­дування неодержаних прибутків за час, необхідний для віднов­лення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для вико­ристання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду грома­дянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про угоди про розподіл продукції».

Адміністративна та кримінальна відповідальність за еко­логічні правопорушення і злочини. Визначення складу еколо­гічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністра­тивні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Президент України, Кабі­нет Міністрів України, Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управ­ління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у державі є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України 1.1 Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазна­чених функцій.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього при­родного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями та організаціями, якщо така діяльність передбачена їхніми ста­тутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.

Президент України:

- є гарантом національної, в тому числі екологічної, безпеки;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також; оголошує окремі місцевості України зонами над­звичайної екологічної ситуації з подальшим затверджен­ням цих рішень Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколиш­нього природного середовища:

- здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

- забезпечує розробку державних республіканських, між­державних і регіональних екологічних програм;

- координує діяльність міністерств, відомств, інших уста­нов та організацій України у питаннях охорони навко­лишнього природного середовища;

- встановлює порядок утворення і використання Держав­ного фонду охорони навколишнього природного середо­вища у складі Державного бюджету України та затвер­джує перелік природоохоронних заходів;

- встановлює порядок розробки та затвердження екологіч­них нормативів, лімітів використання природних ресур­сів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє при­родне середовище, розміщення відходів;

- встановлює порядок визначення збору та його граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруд­нення навколишнього природного середовища, розмі­щення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

- приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного зна­чення;

- організує екологічне виховання та екологічну освіту гро­мадян;

- приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припи­нення діяльності підприємств, установ і організацій, неза­лежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища;

- керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресур­сів (Міністерство екології та природних ресурсів України)і його органів на місцях належать:

- здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в державі, про­ведення єдиної науково-технічної політики з питань охо­рони навколишнього природного середовища і викорис­тання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організа­цій в цій галузі;

- державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територі­альних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони держави, а також; за дотриман­ням норм екологічної безпеки;

- організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інфор­маційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України;

- затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середи вища від забруднення та інших шкідливих впливів;

- здійснення державної екологічної експертизи;

- одержання безоплатно від міністерств, відомств, підпри­ємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

- видання дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне сере­довище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України;

- обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підпри­ємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їхня експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гра­нично допустимих викидів, впливу фізичних та біологіч­них факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

- подання позовів про відшкодування збитків і втрат, запо­діяних у результаті порушення законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища;

- складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища і використання природних ресурсів;

- керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України;

- координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навко­лишнього природного середовища та використання при­родних ресурсів;

- здійснення міжнародного співробітництва з питань охо­рони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов'язань України відпо­відно до міжнародних угод з питань охорони навколиш­нього природного середовища;

- встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища;

встановлення порядку організації та проведення публіч­них слухань або відкритих засідань з питань впливу запла­нованої діяльності на навколишнє природне середовище

Громадські природоохоронні об'єднання мають право:

- брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, роз­робляти і пропагувати свої екологічні програми;

- утворювати громадські фонди охорони природи; за пого­дженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єд­нань виконувати роботи з охорони та відтворення при­родних ресурсів, збереження та поліпшення стану навко­лишнього природного середовища;

- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок вико­нання підприємствами, установами та організаціями при­родоохоронних планів і заходів;

- проводити громадську екологічну експертизу, оприлюд­нювати її результати і передавати їх органам, уповнова­женим приймати рішення;

- вільного доступу до екологічної інформації;

- виступати з ініціативою проведення загальнодержавного і місцевих референдумів з питань, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

- вносити до відповідних органів пропозиції про організа­цію територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- подавати до суду позови про відшкодування шкоди, запо­діяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань;

- брати участь у заходах міжнародних неурядових органі­зацій з питань охорони навколишнього природного сере­довища;

- брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань;

- оскаржувати у визначеному законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологіч­ної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.

5. Управління екологічними мережами (природно-заповідним фондом)

Екологічна мережа — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають осо­бливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лгкувально-оздоровчі, рекреаційні, водоза­хисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є частиною струк­турних територіальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Складовими структурних елементів екологічної мережіє:

1) території та об'єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі;

2) водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відпо­відні басейнові системи;

3) ліси;

4) курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми при­родними ресурсами;

5) рекреаційні території для організації масового відпо­чинку населення і туризму;

6) інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо);

7) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

8) земельні ділянки, які є місцями перебування чи зрос­тання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

9) частково землі сільськогосподарського призначення екс­тенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;

10) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, — як природні регіони з окремим статусом.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. А. Видання прав актів управління
7. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
10. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
11. Адаптивні організаційні структури управління.
12. Адміністративне право і державне управління.

Переглядів: 798